- •Внутрішня і зовнішня політика Данила Галицького
- •Історичне значення Галицько-Волинської держави
- •Українські землі у складі Великого князівства Литовського
- •Соціально-економічні та політичні передумови виникнення українського козацтва. Реєстрове козацтво.
- •Політика гетьмана п. Конашевича-Сагайдачного
- •Брестська церковна унія 1596 року та її історичне значення.
- •Розвиток української національної культури в Литовсько-польську добу
- •Українська національна революція: причини, характер, періодизація
- •Причини, характер й рушійні сили національної революції 1648-1676 рр.
- •Розвиток боротьби за визволення України. Зборівський договір 1649р. Початок формування козацької держави. Воєнні та політичні події 1650 – 1653 рр.
- •Переяславська Рада 1654р. “Березневі статті” та їх оцінка в історичній літературі
- •Політичне становище України після смерті б. Хмельницького. Гетьманування і. Виговського
- •“Руїна “. Альтернативи політичного розвитку України
- •І. Державно-політична діяльність Івана Мазепи
- •Іі. Підтримка освіти та культури
- •Ііі. Меценатська діяльність Івана Мазепи
- •Іv. Репрезентація Мазепою України у світі
- •Модернізація економіки України у іі пол. Хіх ст.
- •Активізація революційно-визвольної боротьби в Україні на поч. Хх ст.
- •Аграрна політика Столипіна в Україні, її наслідки.
- •Україна у Першій Світовій війні.
- •Культурний розвиток України на початку хх ст.
- •Заснування Центральної Ради ,її соціальна база і програма.
- •І і іі Універсали Центральної Ради Основні положення наслідки
- •Ііі Універсал Центральної Ради. Проголошення унр.
- •Проголошення радянської унр. Війна більшовиків проти Центральної Ради.
- •Іv Універсал. Брестський мир і Україна.
- •Модернізація економіки України у іі пол. Хіх ст.
- •Активізація революційно-визвольної боротьби в Україні на поч. Хх ст.
- •Аграрна політика Столипіна в Україні, її наслідки.
- •Україна у Першій Світовій війні.
- •Культурний розвиток України на початку хх ст.
- •Заснування Центральної Ради ,її соціальна база і програма.
- •І і іі Універсали Центральної Ради Основні положення наслідки
- •Ііі Універсал Центральної Ради. Проголошення унр.
- •Проголошення радянської унр. Війна більшовиків проти Центральної Ради.
- •Іv Універсал. Брестський мир і Україна.
- •61. Становище західноукраїнських земель в 20-30 рр. Хх ст.
- •62. Створення оун. Інтегральний націоналізм.
- •63. Радянсько-німецькі договори 1939 р. І західноукраїнські землі.
- •64. Напад Німеччини на срср. Початковий період війни.
- •65. Німецький окупаційний режим і антинацистський опір в Україні.
- •66. Визволення України від німецьких загарбників. Закінчення Другої світової війни. Вклад України в розгром гітлерівської Німеччини та її сателітів.
- •67. Україна в системі міжнародних відносин після Другої світової війни. Возз`єднання українських земель.
- •68. Труднощі відбудовчого періоду в Україні. Голод 1946-1947 рр.
- •69. Соціально-економічні перетворення та національна політика в західних областях України в післявоєнні роки.
- •70. Суспільно-політичне життя в Україні наприкінці 40-х на поч. 50-х р.Р. Сталінські репресії
- •Особливості відбудови промисловості
- •Спроба розширення прав республік
- •73. Посилення кризових явищ
- •Етапи дисидентського руху
- •Пробудження та активізація суспільних сил
- •Поява масових рухів та організацій
- •Співдружність незалежних держав
- •Соціально-економічне та політичне становище в Україні на сучасному етапі Економіка України
- •Загальна характеристика господарства України
- •Населення України
Українські землі у складі Великого князівства Литовського
1. Українські землі під владу Великого князівства Литовського перейшли за князів Гедиміна (1316-1341 рр.) та Ольгерда (1341-1377 рр.), а саме: у 1340 р. – Волинь; у 50-60-х рр. XIV ст. – Київщина, Поділля, Чернігівщина, Сіверщина.
У 1362 р. відбулася битва на р. Синюха (Сині Води), в якій литовці перемогли татар. Українські землі звільнилися з під влади Золотої Орди.
Перехід українських земель під владу Великого князівства Литовського відбувався переважно мирним шляхом. Причини цього були в тому, що литовські князі діяли за принципом «Ми старини не рушимо, новизни не вводимо», а також виступали під гаслом «збирання земель Русі». Дійсно литовські князі прихильно ставились до місцевих звичаїв та системи управління. Місцева знать зберегла володіння та привілеї. Поширювався вплив православної церкви. Руська мова стала офіційною в діловодстві. 9/10 земель Великого князівства Литовського складали руські землі. Литва відчувала сильний вплив (політичний, економічний і культурний) руських земель. В удільних князівствах, які утворювалися на руських землях, відбувається обрусіння нащадків Гедиміна. На думку М.С. Грушевського у розвитку Великого князівства Литовського на той час визначилася тенденція до перетворення його на Литовську Русь. Тобто умови для розвитку українських та інших руських земель у складі Великого князівства Литовського були якнайсприятливіші.
Велике князівство Литовське представляло собою феодальну державу, на чолі якої був великий князь і рада Панів, у віданні яких перебували найважливіші питання (фінанси, вищі посади, розподіл земель та ін.). Гедиміновичам належали удільні князівства, з яких на українських землях знаходилися: Київське, Подільське, Волинське, Чернігівське, Новгород-Сіверське.
Сепаратистські тенденції, які виявилися у Гедиміновичів в уділах, були подолані, оскільки у Великому князівстві Литовському центральна влада виявилася достатньо сильною. Одне з пояснень цього полягає у характері феодального землеволодіння в Литві, яке переважно було-умовним землеволодінням. У 90-х рр. XIV ст. (за князя Вітовта) всі удільні князівства у Великому князівстві Литовському були ліквідовані, що сприяло зміцненню держави.
2. Сприятливі умови для розвитку українських земель у складі Великого князівства Литовського зберігалися недовго. У 1385 р. між Польщею і Литвою укладається Кревська унія, за якою католицизм проголошувався державною релігією, католикам надавалися всі переваги, православні ставали дискримінованими. Великий литовський князь Ягайло обирався польським королем, обидві держави об’єднувалися в Королівство Польське, а Велике князівство Литовське переставало існувати. Проти цього виступили литовські магнати, що примусило Ягайла піти на поступки. У результаті Великого князівства Литовського продовжувало існувати, але в унії з Королівством Польським. Великим литовським князем було обрано Вітовта (1392 – 1430 рр.).
За Вітовта посилюється центральна влада у Великому князівстві Литовському. Кордони держави поширилися до Чорного моря, але не відразу. У 1399 р. в битві на р. Ворскла татари завдали литовцям нищівної поразки, але подальший занепад Золотої Орди дозволив Вітовту в 10 – 20-х рр. XV ст. підкорити землі між Дністром та Дніпром. Проте по смерті Вітовта, з утворенням Кримського ханства та завоюванням Туреччиною Північного Причорномор’я Велике князівство Литовське ці південні землі втрачає. Його південні кордони перемістилися на північ, у район міст Канів-Черкаси. Вітовт намагався також розірвати унію Великого князівства Литовського з Королівством Польським, хотів отримати королівську корону, чому протидіяли поляки.
У 1430 – 1435 рр. у Великому князівстві Литовському тривала міжусобна війна між Свидригайлом, якого підтримували православні феодали (бо він був за розрив унії), та Сигізмундом, за якого були католики (бо він виступав за унію). Сигізмунд переміг. Одним з наслідків усобиці стало відродження на українських землях удільних князівств: Волинського (Свидригайло у 1435-1452 рр.), Київське (Олельковичі у 1435-1471 рр.). У 1471 р. Київське удільне князівство було ліквідоване, а українські землі у складі Великого князівства Литовського остаточно втратили будь-які ознаки державності, перетворившись на звичайні провінції.
3. Це стало однією з причин незадоволення православних феодалів у Великому князівстві Литовському, які виявляють сепаратистські настрої, дістаючи підтримку з боку Московської держави, яка заявляє претензії на землі колишньої Київської Русі (у 1493 р. великий московський князь Іван ІІІ офіційно взяв титул «государь всея Руси»). У 1471 р. була змова, організована Михайлом Олельковичем та князем Гольшанським, її було розкрито, а ватажків страчено.
У 1481 р. відбулася змова, організована Федором Бєльським (онуком Ольгерда).
У 1508 р. відбулася повстання під проводом Михайла Глинського.
Ці усобиці внутрішньо послаблювали Велике князівство Литовське, яке наприкінці XV – на початку XVI ст. програло кілька воєн Московській державі і втратило Чернігівщину, Сіверщину, Смоленщину.
Експансія Московської держави на руські землі Великого князівства Литовського виявилася й під час Лівонської війни (1558 – 1583 рр.), складовою якої була війна Росії з Великим князівством Литовським у 1562-1570 рр. Загроза поразки примусила феодалів Великого князівства Литовського шукати підтримки у Польщі, що зробило можливим завершення процесу об’єднання обох держав, започаткованого Кревською унією.
№16