Тема 8. Матеріали про нацменшини

4. Етичні аспекти роботи з матеріалами про нацменшини

5. Ознаки мови ворожнечі щодо нацменшин

6. Як не розпалити міжетнічного конфлікту

1. Етичні аспекти роботи з матеріалами про нацменшини

Ми все частіше чуємо у повсякденному житті про проблеми расизму, антисемітизму тощо. Часто одні окремі ЗМІ звинувачують у розпалюванні міжетнічних, міжконфесійних конфліктів. Згадаймо бодай скандал навколо «Сільських вістей», які звинувачились у антисемітизмі, або конфлікт навколо карикатури на мусульманського пророка Муххамеда. Журналіст як ніхто інший повинен уникати таких конфліктів у своїй повсякденній роботі. Адже обов’язок журналіста писати чесно, правдиво, об’єктивно, надавати слово усім сторонам.

Особливо важлива роль відводиться журналістам, які живуть у полі етнічних общинах. Якщо у такому суспільстві виникають міжетнічні конфлікти, працівник ЗМІ повинен виступати посередником у їх залагодженні, надаючи трибуну для виступів усім зацікавленим сторонам, розповідаючи цікаву інформацію про нацменшини, даючи зрозуміти, що населення нацменшин – такі ж люди як і корінні жителі, що у них є свої права, свої уподобання тощо. Якщо взяти Чернівці, то це місто – багатонаціональне. Тут, окрім корінних українців, проживають, росіяни, молдовани, румуни, цигани, болгари, євреї, поляки. Час від часу між ними можуть виникати певні суперечки.

Засоби масової інформації можуть грати роль посередника у врегулюванні конфліктів.

Яким чином?

• Виступи журналістів у пресі можуть стати інструментом позитивних змін, уявлень про нацменшину і перетворити опонентів корінного населення на партнерів.

• Журналіст як посередник може забезпечити трибуну для рівного представлення усіх сторін і «узаконити» їх потреби і права.

• Журналіст в ідеалі повинен ставити собі за завдання примирити конфліктуючі сторони, при цьому навіть жертвуючи бажанням випустити сенсаційний матеріал, який тільки посилить ворожнечу.

Ключові моменти для журналістів, які виступають посередниками у конфліктах:

1. Прояснюйте:

• Факти, сторони, що беруть участь в конфлікті, позиції, предмет конфлікту.

2. Досліджуйте і описуйте різні варіанти рішень проблеми.

3. Зміщуйтеся у бік позитиву.

4. Задавайте такі питання:

• «що потрібно для вирішення цієї проблеми?»

• «чого ви (тобто, конфліктуючі сторони) дійсно хочете?»

• «що могло б поліпшити ситуацію?»

• «що могло б просунути вас у бік врегулювання конфлікту?»

• «що потрібне вам?»

• «чому це важливо для вас?»

• «розкажіть, чому такий варіант рішення ви вважаєте якнайкращим для себе?»

• «якщо ви одержите те, чого хочете, що це означатиме для вас?»

• Чи «існують альтернативні рішення, які були б також прийнятні для вас?»

5. Розкривайте потреби сторін, залучених у конфлікт.

«Потреби» включають інтереси, цінності, мрії, бажання. У числі потреб можуть бути безпека, збереження національної ідентифікації, стабільність, визнання і розуміння, постійна робота.

Прагніть відвернути людей від заготовлених ними наперед рішень конфлікту/проблеми і перенести їх увагу на розгляд їхніх потреб, які вони намагаються задовольнити такими рішеннями. Запитуйте «Чому?» Пояснюючи, чому те або інше рішення важливе або прийнятне для них, люди звичайно виражають глибинні потреби. Іноді людині важко говорити напряму про те, що йому потрібна пошана або любов оточуючих, або безпека. Запитайте в таких випадках, за якими ознаками визначається ступінь задоволеності потреб.

6. Перевіряйте

Перефразовуйте почуте і тестуйте власні припущення – чи «Правильно я вас зрозумів...»

7. Зсовуйтеся з фіксованих позицій

Якщо сторони конфлікту «зациклені» на своїх позиціях, допоможіть їм зсунутися з мертвої точки. Запитайте: «Чому інші рішення не підходять вам?» або чи «Можуть виникнути обставини, при яких ваше рішення конфліктної ситуації не спрацює?» Опишіть сценарій «що, якщо», який допоможе сторонам усвідомити неусвідомлені потреби в зміні ситуації, що склалася.

8. Розслідуйте, що конкретно відбудеться, якщо дані потреби сторони не будуть задоволені.

9. Розбийте глобальні потреби на більш дрібні.

10. Проаналізуйте повний спектр потреб.

Які елементи увійшли б до успішної угоди між сторонами? З’ясуйте, які з потреб сторін повинні бути задоволені, щоб виробити угоду, що влаштовує всі сторони.

Як і які питання задавати, щоб викликати в людях довіру і бажання говорити та краще розібратися в ситуації.

1. Намагайтеся уникати питань, що припускають відповіді «так», «ні», «можливо». Перефразовуйте закриті питання так, щоб люди розказали про свої відчуття, надії і побоювання, а не просто відповідали «так» чи ні».

2. Не питайте чи «Знали ви...?» Якщо людина не знає, він/вона може зніяковіти.

3. Починати інтерв’ю краще з простих питань, що не стосуються суті конфлікту, навіть якщо ви і не включите цю інформацію у репортаж/статтю/передачу. Це допоможе людині зрозуміти, що ви дійсно готові слухати, і він/вона вам не байдужий. Наприклад, ви можете запитати: «як давно ви тут живете?», «Що вам тут подобається?», для суспільств з традиційним устроєм, добре налаштовують на бесіду питання про традиції, сім’ю, предків.

4. Коли ви задаєте питання про суть конфлікту, про те, що відбувається, про проблеми регіону/країни/трудового колективу намагайтеся кожне таке питання супроводжувати питанням про можливі альтернативні рішення. Використовуйте будь-який зручний момент, щоб направити бесіду в русло пошуку нових ідей і рішень.

5. Питання, що прояснюють інформаційні потреби. Наприклад «Що ви чули про..?» або «Що у вас говорять про ...?» В особливо делікатних або вибухонебезпечних ситуаціях такі питання також дають можливість одержати відповідь, не примушуючи людини під ним підписатися.

6. Питання, що дають фактичну інформацію. У разі міжнаціональних конфліктів, наприклад, корисно буває розказати про миротворчі зусилля «протилежної» сторони. Це може змінити тон всієї бесіди і направити її в русло примирення.

7. Одне або декілька питань, побудованих так, щоб людина поділилася своїми відчуттями і емоціями. Наприклад, чи «Побоюєтеся ви, що протистояння переросте в озброєний конфлікт?» або «Що ви відчуваєте з приводу того, що відносини з протилежною стороною перервані?» Людям нечасто надається можливість відкрито говорити про свої відчуття. Такі питання можуть допомогти їм розкритися і подивитися на «людське» вимірювання конфлікту.