3. Форми передвиборної агітації у змі

Нарешті ми підійшли до питання, які ж форми передвиборної агітації у ЗМІ передбачені новою редакцією Закону України „Про вибори Президента України”. Відповідно до статті 60 Закону передвиборна агітація у ЗМІ проводиться у формі публічних дебатів, дискусій, круглих столів, прес-конференцій, інтерв’ю, виступів, політичної реклами, теленарисів, відеофільмів, інших публікацій та повідомлень про кандидата на пост Президента України, партію (блок), яка висунула кандидата, та в інших формах, що не суперечать Конституції України та законам України.

На жаль, чинне законодавство при вибори не розкриває суть понять „теленарис”, „виступ”, „круглий стіл” тощо. На сьогодні єдиним шляхом для юридичного розуміння подібних форм передвиборної агітації у ЗМІ є застосування підходу ЦВК, який викладено у проекті Положення про порядок використання ЗМІ для проведення передвиборної агітації під час виборів Президента України.

Отже, формами передвиборної агітації відповідно до Закону та Положення є:

• виступ – особисте звернення до виборців суб’єктів проведення передвиборної агітації через ЗМІ, основним змістом якого є викладення передвиборної програми кандидата на пост Президента;

• інтерв’ю – відповіді суб’єктів проведення передвиборної агітації на запитання, поставлені журналістами;

• прес-конференція – виклад суб’єктами проведення передвиборної агітації передвиборної програми кандидата перед представниками ЗМІ, а також відповіді на запитання;

• „гаряча лінія” – відповіді суб’єктів проведення передвиборної агітації на запитання телеглядачів, радіослухачів у прямому ефірі або читачів друкованих ЗМІ під час телефонних розмов у редакції;

• дебати, дискусії – публічний обмін думками двох і більше кандидатів на пост Президента, їх довірених осіб з широкого кола суспільних проблем, розв’язання яких пропонується у передвиборних програмах кандидатів;

• „круглий стіл” – колективний обмін думками між кандидатами, їх довіреними особами за участю представників ЗМІ та виборців у межах проведення передвиборних агітаційних заходів;

• політична реклама в ЗМІ – розповсюджувана суб’єктами проведення передвиборної агітації інформація про кандидата, оплачена за рахунок коштів його особистого виборчого фонду, специфікою якої є емоційність, образність, виразність, лаконізм, а метою – пропаганда ідей, поглядів, програмних документів кандидата для формування його політичного іміджу, створення позитивної громадської думки про нього та бажаного впливу на подальшу поведінку учасників виборчого процесу; інформація про того чи іншого кандидата на пост Президента, метою якої є створення його негативного політичного іміджу, має значення антиреклами (чорний PR).

• Теленариси, відеофільми, публікації, повідомлення та інше.

4. Права та обов’язки змі у період виборів Президента України

Головні права ЗМІ у виборчий період закріплені у частині четвертій статті 13 Закону України „Про вибори Президента України” і є наслідком реалізації загального принципу відкритості та доступності інформації про вибори. Вони полягають у тому, що представникам ЗМІ гарантується безперешкодний доступ на всі збори і засідання, пов’язані з виборами, а виборчі комісії, органи державної влади, органи місцевого самоврядування зобов’язані надавати їм інформацію щодо підготовки і проведення виборів.

До двох представників ЗМІ мають право бути на засіданнях будь-якої виборчої комісії, у тому числі при підрахунку голосів та встановленні результатів голосування, на виборчій дільниці в день виборів чи в день повторного голосування. Це право реалізується без дозволу чи запрошення відповідної комісії (частина дев’ята статті 28 Закону). При цьому виборча комісія може позбавити представників ЗМІ права участі у своєму засіданні лише у разі, якщо вони неправомірно перешкоджають його проведенню. Таке рішення повинно бути вмотивованими і приймається двома третинами голосів від складу комісії.

ЗМІ та їхні представники мають право на оскарження неправомірних дій щодо них. Це право гарантоване Конституцією України.

Обов’язки ЗМІ. Перш за все ЗМІ зобов’язані об’єктивно висвітлювати хід підготовки і проведення виборів. Суть поняття об’єктивно законодавством не визначена. Вочевидь, для цілей застосування цієї норми, найдоцільніше розуміти під наведеним терміном достовірність інформації про вибори, що оприлюднюється у ЗМІ. Крім того, щодо інформації про діяльність органів влади (у тому числі виборчих комісій) та інформації, яка необхідна громадянам для реалізації своїх прав та свобод, законодавчо передбачена вимога про її оперативність (стаття 34 Закону України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”).

Законодавством про вибори а також Законом „Про телебачення і радіомовлення” закріплюється вимога до ЗМІ (насамперед, державних) щодо надання кандидатам рівних можливостей для передвиборної агітації.

Важливим елементом правового статусу телерадіоорганізацій у виборчий період є те, що вони звільнені від відповідальності за виступи посадових осіб, представників партій і громадських організацій, кандидатів у Президенти України, крім випадків трансляції програм, що прямо закликають до повалення існуючого конституційного ладу насильницьким шляхом або неконституційного порушення територіальної цілісності України.

Державні телерадіокомпанії, друковані ЗМІ з державною участю, участю місцевого самоврядування, їх посадові особи, творчі працівники ЗМІ у період виборчої кампанії зобов’язані дотримуватися заборони щодо підтримки або надання переваги в будь-якій формі у своїх повідомленнях, матеріалах і передачах тому чи іншому кандидату в Президенти, їх передвиборним програмам.

ЗМІ усіх форм власності зобов’язані забезпечити рівні умови оплати за ефірний час чи друковану площу для усіх кандидатів. Вони повинні також виконувати інші обов’язки, встановлені законами України. При цьому важливо пам’ятати, що відповідно до статті 45-1 Закону України „Про інформацію” повноваження органів державної влади щодо ЗМІ визначаються виключно Конституцією та законами України. Це положення є додатковою гарантією для журналістів та ЗМІ від неправомірно накладених на них органами державної влади (у т.ч. виборчими комісіями) обов’язків та відповідальностей.

ЗМІ мають право за власною ініціативою і за власний рахунок організовувати і здійснювати висвітлення ходу виборчої кампанії, діяльність кандидатів на пост Президента, висвітлення та обговорення положень передвиборчих програм, позицій з тих чи інших питань кандидатів. Однак, у такому разі ЗМІ повинен забезпечити дотримання принципу рівності доступу кандидатів на пост Президента України до ЗМІ, закріпленого другою частиною статті 11 Закону про вибори.

Розповсюджувані засобами масової інформації у такий спосіб передачі та матеріали повинні носити інформуючий та мати нейтральний за емоційним забарвленням характер і не можуть містити закликів у будь-які й формі щодо голосування „за” чи „проти” певного кандидата, а також коментарів, які можуть мати агітаційний характер.

Однак, у цій нормі ніяк не виписано, що саме вважається оціночним судженням, що саме вважається закликом і т.д. користуючись цією недосконалістю закону, журналісти часто у своїх матеріалах підводять людину до думки, за кого треба голосувати.

Однією з основних вимог до ЗМІ є вимога щодо рівності доступу кандидатів до ЗМІ. Гарантія дотримання цього принципу є:

1. закріплення норми, згідно з якою передвиборна агітація у ЗМІ усіх форм власності за рахунок коштів виборчого фонду кандидата здійснюється на умовах рівної оплати за одиницю ефірного часу чи друкованої площі та обмежується лише граничним розміром витрат виборчого фонду;

2. положення про те, що ЗМІ, який надав ефірний час або друковану площу кандидату на пост Президента, не може відмовити у наданні ефірного часу або друкованої площі на тих же умовах іншому кандидату. Ця вимога не поширюється на ЗМІ, засновниками або власниками яких є політичні партії – суб’єкти виборчого процесу.

Чи не найбільшим здобутком законодавчої боротьби за забезпечення права на рівний доступ кандидатів до ЗМІ є саме остання гарантія. Вона покликана унеможливити практику відмови окремим кандидатам у розміщенні матеріалів передвиборної агітації з мотивів відсутності технічних можливостей, сформованості пакету замовлень ЗМІ на розміщення реклами тощо. Саме на такі факти було чи не найбільше нарікань впродовж попередніх виборчих кампаній.

Водночас чітке виконання згаданої вимоги Закону передбачає і посилення уваги самих ЗМІ до планування власної рекламної діяльності. Цілком очевидно, що об’єктивно не маючи можливостей передбачити, хто з кандидатів звернеться до них з вимогою (!) про розміщення реклами, окремі ЗМІ постануть перед проблемою „перезавантаженості” рекламою. Для деяких ЗМІ, передусім, аудіовізуальних, це означатиме потенційне виникнення проблем у відносинах з Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення, іншими контролюючими органами. Систематичне порушення умов ліцензії на мовлення щодо загального обсягу реклами, може, наприклад, означати для телерадіокомпанії позбавлення такої ліцензії. Крім того, варто пам’ятати, що певні обмеження щодо допустимого обсягу реклами встановлює і Закон України „Про рекламу”. Ці обмеження, як вже відзначалося, поширюються і на політичну рекламу.