2. Теми, актуальні для соціальної журналістики сьогодні

1) Досвід роботи «третього сектора»:

форми самоорганізації громадян для вирішення своїх проблем, механізми взаємодії НКО з владою і бізнесом у соціальній сфері, потенціал суспільних організацій у різних сферах соціального життя: ресурсні центри, добродійні акції, добровольча допомога, консультативна допомога, телефон довіри, довідково-інформаційна система і т.д.;

2) проблеми незахищених верств населення:

безробітні, мігранти, неповні сім’ї, питання соціального сирітства, відношення до перестарілих громадян, створення безбарє’рного середовища для людей з обмеженими можливостями, адаптації і соціалізації дітей з обмеженими можливостями;

3) проблеми молоді:

алкоголізм, наркоманія, СНІД, криміналізація суспільства і підліткова злочинність, проблеми доступності і якості освіти, діяльність дитячих установ (школи, сімейні дитячі будинки, пансіонати, сирітські притулки та ін.);

4) екологічна і природоохоронна діяльності:

форми і досвід діяльності суспільних екологічних організацій, екологічні проблеми регіонів і екологічна експертиза, екологічна освіта і др.;

5) пропаганда здорового способу життя:

популяризація масового спорту і фізкультурного руху, роль спорту у вихованні, «соціальні» хвороби і їх профілактика, фізичне і психічне здоров’я, інформація про нетрадиційні методики лікування: арт-терапія, музична терапія тощо;

6) теми етичного виховання і екології особи:

принципи цивільного суспільства, толерантності, сімейні і етичні цінності, міжетнічні, міжконфесійні проблеми, спонсорська допомога, досвід добродійних фундацій, традиції меценатства;

7) соціально-трудові відносини і економічна політика:

соціальний захист населення, соціальне забезпечення і соціальне страхування, доходи і рівень життя населення, розвиток ринку праці, охорона праці і екологічна безпека.

3. Основні принципи роботи у соціальній журналістиці

1) Не забувай: формула публіцистики: «Людина - людині про людину».

2) Сформулюй, яку думку ти хочеш донести до читача.

3) Подумай, які конкретні приклади з життя (твого, близьких знайомих) можуть проілюструвати головну думку.

4) Яка додаткова інформація (цифри, подробиці) необхідна для викладу теми.

5) Джерела додаткової інформації: фахівці, свідки, документи, у тому числі публікації тощо.

6) Уяви свого читача (вік, освіта).

7) Налаштуйся на діалог з читачем, як із повноправним партнером зі спілкування.

4. Словничок соціальних термінів

Доброчинність - безоплатна передача засобів (добродійне пожертвування), майна, товарів на потреби соціального та іншого характеру.

Благодійник - особа (або організація), що здійснює доброчинність.

Волонтер - те ж саме, що і доброволець.

Цивільна ініціатива - ініціативи громадян, направлені на формування цивільного суспільства.

Грант - безоплатна цільова субсидія, що надається на конкурсній основі організації, ініціативній групі або індивідуальній особі для реалізації заявленого проекту в тій або іншій сфері діяльності.

Доброволець - а) громадянин, що здійснює доброчинну діяльність у формі безоплатної праці на користь іншої людини, у тому числі на користь доброчинної організації;

б) людина, яка без оплати і примусу виконує роботу, направлену на благо суспільства.

Інвалідність - перешкоди або обмеження діяльності людини з фізичними, розумовими, сенсорними і психічними відхиленнями, викликані існуючими в суспільстві умовами, за яких люди виключаються з активного життя.

Міжсекторне соціальне партнерство - це конструктивна взаємодія організацій з двох або трьох секторів (держава, бізнес, некомерційний сектор) для вирішення соціальних проблем.

Некомерційна організація - організація, що не має за основну мету своєї діяльності отримання прибутку і не розподіляє одержаний прибуток між учасниками. Некомерційні організації можуть створюватися у формі громадських або релігійних організацій (об’єднань), некомерційних партнерств, установ, автономних некомерційних організацій, соціальних, добродійних та інших фундацій, асоціацій і союзів, а також в інших формах, передбачених законами.

Соціальна політика – політика, направлена не тільки на підтримку стабільності соціальної системи, але й на створення умов для її оптимізації, тобто не тільки на захист, але й на розвиток. Соціальна політика реалізується на різних рівнях (державному, регіональному, муніципальному), фінансується з різних джерел (державного бюджету, приватних джерел) різними засобами (економічними, медичними, педагогічними). Традиційно соціальна політика включає роботу з наступних пунктів:

• доходи (життєвий рівень, споживацький кошик, добробут);

• праця (оплата, охорона, страхування, зайнятість);

• захист непрацездатних і малозабезпечених;

• галузі соціальної сфери - освіта, медична допомога, наука і культура, фізкультура і спорт;

• соціальна інфраструктура (житло, транспорт, дороги, зв’язок, торгівля, побутове обслуговування);

• окремі категорії населення (перестарілі, інваліди, молодь, діти, сім’я);

• екологія;

• міграція.

Соціальна держава - соціально-психологічне поняття, яке означає, що соціальні проблеми входять до складу пріоритетних для даної держави.

Соціальні гарантії - умови і засоби, що забезпечують громадянам можливість користуватися наданими їм законами держави соціально-економічними, політичними і особистими цивільними правами і свободами. Від надійності соціальних гарантій залежить ступінь реальності надання прав і свобод. Вони можуть бути матеріальними, політичними, організаційними і юридичними. У взаємозв’язку утворюють єдину систему.

Соціальне замовлення для некомерційних організацій - одна з форм реалізації цільових соціальних проектів і програм міського, обласного рівнів, що здійснюється на конкурсній основі некомерційними організаціями. Правовою формою контракту на виконання соціального замовлення є договір на надання відшкодувальних послуг у рамках затвердженої соціальної програми відповідно до основних сфер діяльності.

Соціальна підтримка - система заходів з надання допомоги деяким групам непрацездатних громадян, тим, хто тимчасово опинився у важкому економічному становищі (частково або повністю безробітні, молодь, що вчиться), шляхом надання їм необхідної інформації, фінансових коштів, кредитів, правового захисту і введення інших пільг. Соціальна підтримка має тимчасовий або частковий характер і передбачає активну участь самого потребуючого у вирішенні певних завдань.

Соціальні права людини - сукупність конституційних прав людини, що дозволяють їй претендувати на отримання від держави певних матеріальних благ. Звичайно до соціальних прав людини відносяться:

• право на соціальне забезпечення;

• право на освіту;

• право на охорону здоров’я і медичну допомогу;

• право на житло;

• особливі права дітей і права інвалідів.

Соціальна проблема - 1. Об’єктивно виникаюча в процесі функціонування і розвитку суспільства суперечність 2. Комплекс питань, що вимагають вирішення засобами соціального управління.

Соціальна послуга - діяльність з надання прямої і (або) непрямої допомоги фізичним особам або їх групам для забезпечення їх конституційних прав щодо якості життя, а також зі здійснення зусиль, що сприяють їх нормальному життєзабезпеченню і підвищенню рівня добробуту.

Соціальний ризик – передбачувана чи вірогідна подія у житті людини, настання якої призводить до втрати її працездатності (постійно або тимчасово), або обмеження попиту на працю і, відповідно, повної або часткової втрати заробітку/доходу. До числа соціальних ризиків належать:

• хвороба

• материнство/утримання дітей

• інвалідність

• старість

• безробіття

• втрата годувальника, трудове каліцтво або професійне захворювання

• вагітність і пологи.

Соціальне страхування є системою компенсації населенню наслідків соціальних ризиків, що ґрунтується на внесках/відрахуваннях від платні працедавців, а також, можливо, часткового залучення засобів державного бюджету до спеціалізованих фондів. Основними принципами соціального страхування є:

• збереження і захист накопичених/придбаних упродовж періоду страхування внесків;

• можливість для застрахованих осіб реалізувати свої страхові гарантії.

Соціальне забезпечення є системою компенсації населенню наслідків соціальних ризиків, що ґрунтується, як правило, на загальних податках, які надходять до державного бюджету. Основними міжнародно визнаними принципами соціального забезпечення є такі:

• рівноправність для громадян, біженців, осіб без громадянства і працівників-мігрантів;

• рівноправність чоловіків і жінок;

• солідарність, яка виходить з визнання індивідуального права людей на соціальне забезпечення;

• обов’язкової участі;

• загальної відповідальності держави за соціальне забезпечення;

• збереження соціального забезпечення незалежно від будь-яких змін місця проживання забезпечуваних осіб.

Соціальний трансферт - показник, що використовується у статистиці рівня життя населення для вартісної оцінки масштабів і ролі соціальних допомог.

Спонсорство - передача засобів на потреби і (або) програми іншої організації з отриманням певної комерційної вигоди.

Типи соціальних питань:

• локальні, що зачіпають приватні аспекти суспільного життя (інтереси окремих індивідів, груп населення);

• проблеми окремих інститутів (охорона здоров’я тощо);

• проблеми, що вимагають структурних перетворень суспільної системи загалом (соціальні реформи).

Фандрайзинг - пошук джерел ресурсів і процес збору засобів для реалізації соціально значущих програм і (або) підтримки організації.

Запитання і завдання для самоконтролю:

1. Чим займається соціальна журналістика?

2. Які актуальні теми висвітлюються соціальною журналістикою?

3. Знайдіть у пресі статті на соцільну тематику і проаналізуйте їх.

4. Запропонуйте теми соціальної проблематики, актуальні для вашого міста/села.

Рекомендована література до теми:

1. Дорошева Н. Все, что Вы хотели знать о некоммерческом секторе, но боялись спросить: Пособие для журналистов. - М., 2002.

2. Ильина Т., Корб В. Делаем хорошие новости: Учебное пособие для журналистов. - Омск, 2002.

3. НКО и СМИ. Мостик через пропасть. Практическое пособие для некоммерческих организаций. М.: Агентство социальной информации. - М, 2002.

4. Открытие темы. Спецкурс по социальной журналистике. - М.: Агенство социальной информации, 2003.

5. По жизни: пособие по социальной журналистике / Сост. М. Гессен, М. Назари. - М., 2002.

6. Социальная журналистика: антология возрождения. - М.: Центр развития «Сопричастность», 2002.

7. Социальное партнерство: НКО, бизнес, СМИ: Сборник / Ред. Н. Пушкина. Сост. Д. Антонов, Е. Темичева. - М., - 2001.

8. Справочник для журналистов стран Центральной и Восточной Европы. Пер. с англ. - М.: «Права человека», 1998.

9. Фролова Т.И. Социальная журналистика и ее роль в общественном диалоге: Учебное пособие. - М.: Пульс, 2003. - 44 с.