Тема 6. Проблематика здоров’я

1. Правила для кореспондентів, що займаються питаннями здоров’я, розроблені Всесвітньою організацією охорони здоров’я

2. Статті про інвалідів - мова та етикет

3. Тема ВІЛ/СНІДу в пресі

1. Правила для кореспондентів, що займаються питаннями здоров’я,

розроблені Всесвітньою організацією охорони здоров’я

1. Головне – не нашкодь.

2. Не помилися. Перевіряй факти, навіть якщо підтискають терміни.

3. Не вселяй надій, що не справдяться. Особливо обережно пиши про «чудесні зцілення».

4. Питай себе, кому вигідна твоя публікація.

5. Ніколи не розкривай джерела інформації, якщо воно конфіденційне, хіба що коли до цього змушує закон.

6. Працюючи з хворими, інвалідами, а особливо з дітьми, враховуй, які наслідки матиме твоя публікація на них. Ти підеш далі – а вони залишаться наодинці з цим результатом.

7. Ніколи не торкайся особистого горя.

8. Завжди поважай особисте життя хворого, інваліда та їх сімей.

9. Стався з повагою до становища обездолених, особливо тих, хто потерпів через біду. Намагайся зайвий раз не використовувати знімки жертв та їх сімей.

10. Якщо сумніваєшся – промовчи.

2. Статті про інвалідів - мова та етикет

Як і інші меншини, права яких ущемляються більшістю, інваліди чутливі до слів, якими їх називають. Для того, аби покращити сприйняття себе громадськістю, інваліди пропагують власні визначення і поняття, які не викликають жалю чи інших негативних асоціацій. Наприклад, дуже часто в пресі можна зустріти слово «каліка». Воно «ріже» око, ми відчуваємо незручність тому, що це надрукували. Проте англійський аналог – інвалід - вже цілком придатний для вживання. Самі інваліди вважають, що це вірне слово. В Україні поки що не прижилася політично коректна термінологія, яка припускає шанобливе звертання до всіх людей.

Правила коректної мови, коли ви говорите або пишете про інвалідів

Використовуйте:

Інвалід, людина, що має інвалідність, люди, що мають інвалідність, інваліди. Людина з обмеженими можливостями, людина з обмеженими функціями

Не використовуйте

Хворий, каліка, покалічений, деформований, неповноцінний, дефективний (ніколи!)

(Далі у тексті подається рекомендований вираз, через тире – не рекомендований)

Людина, що використовує інвалідну коляску - Прикований до інвалідної коляски.

Природжена інвалідність - Природжений дефект, нещастя.

Має ДЦП (або інше) - Страждає ДЦП.

Дитина із затримкою в розвитку, людина із затримкою в розвитку - «гальмо» (ніколи!), недоумкуватий.

Людина з синдромом Дауна - «Даун», «монголоїд» (ніколи!)

Людина з епілепсією, людина, схильна до епілептичних припадків - епілептик, припадочний.

Психічнохворі люди; люди з душевним або емоційним розладом - божевільний, псих.

Людина з труднощами у спілкуванні; незряча людина, людина, що погано бачить; людина, яка погано чує; яка не чує - глухий, сліпий, сліпий, як кріт (ніколи), глухонімий, глухий, як пень, німа людина.

Чому так говорити не можна?

Деякі з перерахованих слів таких питань не викликають. Очевидно, що, назвавши людину «гальмом» або «дефективним», ви образите його. Проте інші слова і звороти стали цілком звичними. Чому ж ми вважаємо, що вони образливі і не рекомендуємо користуватися ними в мові?

Для того, щоб це було зрозуміло, поглянемо на результати одного дослідження. На п’яти семінарах, в яких брали участь люди з різними формами інвалідності із різних регіонів України, їм пропонували написати, які відчуття і асоціації викликає у них те або інше слово або вираз. Ось найтиповіші приклади:

Дуже поширений вираз «прикутий до візка» асоціюється в інвалідів з приреченістю, ланцюгами.

Слова «глухий», «німий» - неможливість спілкування, контакту.

«Хворий» - значить, треба лікувати.

Слова «глухий», «паралітик», «неповноцінний», «безрукий», «хворий» викликають співчуття і жалість.

Гидливість викликають слова «каліка», «недоумкуватий», «Даун», «псих», «ненормальний», «шизик». Вони, окрім того, викликають страх, пов'язаний із непередбачуваністю, небезпекою.

Вирази «людина з обмеженими можливостями», «людина на візку», «людина з травмою хребта», «людина з інвалідністю», «незряча» - викликають цілком нейтральні асоціації.

Слово «інвалід» викликає різні відчуття, але в цілому, більшість людей вважає його прийнятним.

Деякі зі зворотів здаються, на перший погляд, надуманими і безглуздими. Швидше за все, в повсякденній мові широко не використовуватиметься «людина з обмеженими можливостями». По-перше, цей зворот дуже довгий, незграбний, а, по-друге, не точний: за великим рахунком, можливості будь-якої людини в тій чи іншій мірі є обмеженими. Так само люди навряд чи вживатимуть в усній мові «людина, що має душевні розлади», або «людина, що зазнає труднощі при пересуванні».

З другого боку, є сленг, яким користуються інваліди, спілкуючись між собою. Вони вважають нормальним вживання таких слів, як «опорник», «спинник», «шийник», «колясочник». Проте навряд чи можна чекати, що ці вирази можуть вживатися широко і будуть зрозумілі публіці.

Ще одне, на що потрібно звернути увагу: вибираючи слова і вирази, слід уникати стереотипів. «Жертви» - це надмірно драматичний образ вічно нещасної і безпорадної людини. «Герой, який, не дивлячись ні на що подолав труднощі і веде нормальне життя» - теж дуже поширений образ. Створюючи його в такому ключі, автор непомітно впадає в протекційний тон. Крім того, пам'ятайте, що, прагнучи акуратності і коректності, потрібно уникати узагальнень і припущень. Не соромтеся питати у самих інвалідів, як буде правильніше.