Інформація про кредитування населення та офіційну середньомісячну заробітну плату за 2007-2009 роки

Регіони	Роки
	2007		2008		2009
	Кредити, млн. грн.	Зарплата, грн.	Кредити, млн. грн.	Зарплата, грн.	Кредити, млн. грн.	Зарплата, грн.
м. Київ	3 345	761	4 808	967	9 730	1 314
Дніпропетровська область	870	526	1 511	667	3 566	913
Донецька область	701	550	1 257	712	2 805	962
Одеська область	503	454	915	566	2 195	768
Харківська область	468	455	805	569	1 951	759
Львівська область	278	419	521	523	1 182	713
Запорізька область	261	541	470	671	1 184	860
АР Крим	296	433	456	543	1 102	730
Усього кредитів	8 986	-	14 794	-	33 523	-
Середня по Україні —		462	-	590	-	806

Регулювання споживчого попиту населення за рахунок кредитів в умовах падіння виробництва в окремих галузях економіки, погіршення зовнішньої кон'юнктури для українських експортерів, зростання бюджетних витрат соціальної спрямованості перетворюється на інфляційний чинник.

Друга група ризиків пов'язана з тим, що кредитування населення активізується в умовах існування тіньових доходів у значної частини населення, застосування банками скоригових (спрощених) процедур оцінки платоспроможності позичальників. Це знижує об'єктивність оцінки платоспроможності позичальника.

За даними НБУ, за підсумками 2009 року обсяг проблемних кредитів, наданих фізичним особам, порівняно з початком року збільшився на 106,1 млн. грн. (на 54,1 %), тоді як загальний обсяг кредитів населенню зріс більш як у 2 рази. Це слугувало основним чинником зменшення частки проблемних кредитів у загальному обсязі кредитів фізичним особам із 1,4 до 0,9%. На сьогодні, за оцінками експертів, рівень неповернення за споживчими кредитами становить 1—5% і в найближчі роки може збільшитися. В Росії вже стикнулися з подібною проблемою: нині там 15—20% проблемних позичальників. Аналогічна ситуація виникала і в Польщі.

Загалом для споживчого кредитування характерний вищий рівень заборгованості порівняно з корпоративним портфелем.

Кредитами на придбання ТТВ (товарів тривалого використання) населення України користується вже близько 5 років, але масовим і найбільш доступними ці кредити стали останні 2-2,5 року. За технологією видачі ці кредити можна розділити на три основні програми:

1. сash- кредити;

2. експрес-кредити;

3. карткові кредити.

Ці банківські продукти мають основні об`єднуючі умови їх видачі – мінімальну кількість документів необхідних для отримання кредиту. Перелік документів в багатьох банках складається з паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного коду інколи довідки про доходи, або данні на двох поручителів.

Під сash–кредитами розуміють кредити, які видаються готівкою без цільового призначення, без застави і досить швидко. В основному такі кредити орієнтовані на клієнтів з доходом нижче середнього на таких, які раніше не мали контактів з банками. В першу чергу це молодь з достатком від 200 $, тому згідно з статистичними даними найпопулярніший розмір таких кредитів складає 500-700 $ . Слід зауважити, що в обоймі споживчих кредитів цей продукт досить новий, на ринку він став пропонуватися банками 7-12 місяців назад, тому ще не набув масовості. Але за прогнозами банківських аналітиків програми cash-кредитуванню через 2-3 роки витіснять з ринку інші програми кредитування на придбання ТТВ.

Експрес-кредити на сьогодні найбільш масові. Такі кредити, в основному, не видаються готівкою, а перераховуються за ТТВ в безготівковій формі. Ця послуга пропонується безпосередньо в точці продажу товару. У порівнянні з cash -кредитами, відсотки, які повинен сплатити клієнт, на 2-4 пункти нижче і розраховується на прошарок населення з доходом від 100 $ .

За даними Української міжбанківської асоціації членів платіжних систем в 2006 році Україна переживала бум видачі кредитних карток і обсяг їх зріс до 8 млн. штук. Механізм надання таких кредитів дещо відрізняється від вищеназваних так, як в багатьох випадках для отримання такого кредиту клієнт повинен мати певну кредитну історію, або мати зарплатну картку. Продукт розрахований на споживачів, які вже мали відносини з банкам, тобто, мають постійний дохід. Тому сума, яку банки обіцяють видати у формі такого кредиту становить від 100 $ до 15000 $ . Але якщо викреслити з цього об`єму кредитні картки під зарплатний проект та кредитні картки в додаток до депозиту то «справжні» кредитні картки мало чим відрізняються від вищезгаданих програм.

Дуже рідко банки пропонують всі три програми одночасно, тому аналіз зроблено на домінуючих програмах різних банків. Результати наведені в таблиці додатку Д.

Дані, наведені в таблиці Д.1 додатку Д, свідчать про те, що кредит на придбання ТТВ пересічному громадянину обійдеться, в залежності від програми та кредитної установи, від 26% до 75% річних. За розрахунками журналу «Бізнес», відсоткові ставки коливаються в діапазоні:

• сash-кредити 40-111%

• експрес-кредити 36-80%

• карткові кредити 25-58%.

Така різниця в результатах обумовлена тим, що в таблиці використовувалися загально доступні тарифи, і лише в поодиноких випадках працівники банків інформували про додаткові комісії (наприклад, у випадку отримання кредитної картки «розстрочка» від «Правекс-банку», при кредитній ставці 0,1% річних, додаткові комісії забезпечують банку відсотки у розмірі від 36% до 60%). Журнал «Бізнес» отримав такі розміри ефективної відсоткової ставки, скориставшись методикою розрахунку, запропонованою Центробанком Росії. Слід зазначити, що в ломбардних установах та кредитних спілках відсотки по відповідних програмах кредитування вищі на 4-10 %.

Банківські фахівці пояснюють такий високий рівень доходності по кредитах високим ризиком неповернення. Так, досвід деяких українських банків, а також банків Польші та Чехії, свідчить про те, що частка прострочених кредитів може досягати 12%-20%. Кредити фактично надаються із "закритими очима": пощастить – не пощастить. При цьому, через недосконалість законодавства повернути позичені кошти не так-то просто. Проблема непогашених кредитів нерідко виникає через виконавчі служби судових інстанцій. Адже вони отримують 5% від суми і тому, якщо борг незначний (наприклад, тисяча гривень), вважають за краще нічого не робити.

Так, банк звичайно не в змозі контролювати дії позичальників після отримання позики. Позичальник може зайнятися видами діяльності, що збільшують ризик неплатоспроможності, або прагнути укрити прибутки, щоб не платити по боргах. Слідством цього стає зниження обсягів і встановлення високих процентних ставок кредитування. Це явище в науковій літературі отримало назву "несумлінної поведінки".

В умовах асиметричності інформації деяким («кращим») позичальникам доводиться платити підвищену премію за ризик, а деякі («гірші») – платять занижену. Оскільки прагнення ненадійних позичальників отримати кредит вище, ніж активність платоспроможних, знижується ефективність розподілу кредитних ресурсів.

Попит народжує пропозицію. І, оскільки населенню України досить притаманні звички морального порядку повертати не своє, а банки та інші фінансові установи за рахунок низької фінансової культури громадян будуть отримувати завищені прибутки, об`єми споживчих кредитів будуть тільки збільшуватись. Цей процес не спинити. А зробити його більш привабливим і прозорим для споживачів - завдання для контролюючих і громадських організацій (Національний банк, Антимонопольний комітет, товариства захисту прав споживачів та інші організації). На наш погляд, розпочати можна було б з того, щоб зобов`язати банки в пропозиціях по кредитуванню заявляти ефективну ставку. До речі, така процедура вже діє в Росії. Важливо також проводити в засобах масової інформації роз`яснення для споживчого загалу щодо правильності розрахунку витрат по кредиту. Крім того, ринок здатен сам впливати на врегулювання невизначених ситуацій, отож можна очікувати, що завдяки ринковим механізмам встановиться певний баланс, і відсотки за споживчі кредити зрівняються з кредитними відсотками за житло або авто, але ці процеси потребують часу.