Психокорекційні заняття мета та завдання психокорекційних занять

Корекція ставлення до власного «Я»: досягнення здатності до об'єктивної самооцінки (корекція самооцінки), усвідомлення і усунення проявів психологічного захисту. Реставрація, корекція пригніченої або спотвореної системи емоційного виразу себе, а з цим і зміцнення адаптивності. Досягнення самостійності, антиконформності, антинавіюваності, здатності відповідати за власну поведінку. Реабілітація «Я» у власних очах, досягнення впевненості в собі і реставрація відчуття гідності. Корекція системи цінностей, потреб їх ієрархії. Приведення прагнень у відповідність до можливостей.

Корекція просторово-ролевого самовідчуття і поведінки, корекція поведінки. Ухвалення адекватної ролі, формування і розвиток навичок спілкування, уміння адаптуватись в новому оточенні, протистояти негативному впливу, уникати конфліктів, не втрачаючи гідності.

Корекція ставлення до інших: досягнення здатності до емпатії, до розуміння переживання і співпереживання, стану й інтересів інших, здібності до критичного (доброзичливому) сприйняття достоїнств і недоліків інших осіб. Орієнтація на альтруїстичне і колективістьке ставлення до оточуючих. Придбання навичок адекватного і рівноправного спілкування. Здатності до запобігання і вирішення міжособових конфліктів. Набуття навичок культури емоційної експресії, відпрацювання цивілізованої і продуктивної форми прояву підліткової агресії.

Придбання навичок аргументації і ясного, точного викладу своїх думок, уміння встановлювати міжособові відносини, придбан­ня лідерських і організаторських навичок, навичок виходу зі скрутних і небезпечних стосунків з іншими, навичок самозахисту. Досяг­нення пошани з боку інших. Особливо серед однолітків і батьків, завоювання авторитету і як кінцевий результат - адаптація в суспільстві.

Корекція ставлення до реальності (до життя). Набуття навичок вибору і ухвалення рішення, мобілізації і самоорганізації, особливо в екстремальних ситуаціях і обставинах. Набуття і зміцнення вольових якостей. Стійкості до невдач погрозам, бідам. Отримання оп­тимізму по відношенню до реальності. Подолання труднощів і перешкод. Подолання затьмареності і неуцтва по відношенню до життя, корекція неадекватного способу життя.

Фундаментальні питання в суїцидальні психокорекції

Одним з головних аспектів який розглядається в контексті суїцидальної психокорекції є етичне відчуття. Будучи з одного боку, інструментом, що здійснює залежність життєдіяльності людини і її організму від потреб, відчуттів, інтересів, цінностей і норм інших людей, суспільства, етичне відчуття, з іншого боку, є регулятором енергетичного забезпечення переживання, поведінки людини і будь-якої активності її організму. Але якою би практично вигідною не виглядала б поведінка, якщо вона загрожує привести до результатів, що суперечать етичному відчуттю. Така поведінка емоційно гальмується. Спроби «поведінково» впливати на етичне відчуття виявляють, що важкість не стільки в його усвідомленні, але й в тому, що воно залежить не від впливу розуму, вольових рішень, а від ставлення до предмету відчуття. Етичне відчуття формується в своїй основі вже в досвідомому дитинстві, але доступно соціальному впливу, розвиваючись все життя. Зміна характеру референтної групи або цінностей і норм в минулій групі створювала умови, які спонукають до зміни етичних оцінок. Формування особи, тобто і неусвідомленого етичного відчуття, відбувається в процесі активного свідомого і неусвідомленого вибору та освоєння тієї або іншої культури. Придушення ініціативи, особливо в дитинстві, робить освоєння культури, формування зрілого етичного відчуття неможливим. Залишає людину не включеною в своє суспільне середовище, самотньою серед людей, відгородженою від них. Це зумовлює непристосованість, без­порадність і хворобу. Таким чином, відсутність в суспільстві ініціативи, індивідуальності робить таке суспільство антагоністичним людині, а людину залишає інфантильною, скривдженою на людей, на суспільство, робить її споживачем, який не бере участь в суспільному процесі.

Стосунки «Батьки і діти» (найважливіший компонент в роботі 3 суїцидальними пацієнтами) - усвідомлення останніми своїх ролей в сімейних відносинах. Коли батьки не помічають справжніх потреб дитини в атмосфері емоційної холодності, що створилася, з орієнтацією на формалізовані відносини в сім'ї, все це штовхає підлітка в своєму самовираженні і запереченні ситуації, що склалася, на крайні заходи, зокрема в спробу звернення уваги на власне існування через самогубство.

Жіноча безініціативність - дівчатка-підлітки що потрапляють на реадаптацію, переважно безініціативні, виховані в системі безумовної гріховності свого існування, де кожен «живий» прояв вважається необгрунтованим. І замінюється можливими видами ма­теріального благополуччя з подальшою претензією на неможливість з боку таких дівчаток щирих відносин до звичного сімейного середовища. Пропонуючи своїй доньці «роби як я!», мама, байдужа до себе як жінка, створює для такої дівчинки варіант існування єдино прийнятний для неї самої і отримує у відповідь суїцид дочки. Знецінення чоловіків - перетворює таких дівчаток на байдужих не тільки до себе, але й до інших. Створює споживчу орієнтацію у відносинах між жінкою і чоловіком, в сімейних відносинах, що формуються і подальшого впливу на наступне покоління.

Культ страждання - характерний для слов'ян. Відмова від себе, від власного життя на користь чоловіка, дітей, родичів, роб ти. Страждання залишають тільки мріяти про щастя, занурюватися в марення власних або чужих фантазій, але гальмує будь-яку свою активність, яка могла привести до здійснення своєї мрії. Мріяти можна - бути щасливим не можна...

Нагадаємо, що нами наведено комплекс психокорекційних занять, який може варіювати, може змінюватися в залежності від ситуації, від стану дітей, що потребують психологічної допомоги. Та заняття можна проводити як у групі, так і індивідуально з кожним учасником групи (якщо це не колективні вправи та завдання).

Коли проведено перший етап визначення так званої «групи ризику» і сформована група, з якою можна проводити психокорекційні заняття, то можна переходити до другого етапу - етапу психокорекції. Психокорекційні заняття пропонується проводити в кілька етапів.