Відділ освіти

Добровеличківської районної державної адміністрації

районний методичний кабінет

Методист РМК

Бондаренко Т.Л.

Психодіагностична

та психокорекційна робота з дітьми,

що схильні до суїциду або здійснили спробу суїциду

Методичний посібник

Добровеличківка 2011

У посібнику:

І. Етапи роботи з дітьми,

що схильні до суїциду або здійснили спробу суїциду.

ІІ. Психодіагностичний інструментарій.

1.Шкала ситуативної тривожності (СТ).

2.Шкала особистісної тривожності (ОТ).

3.Самооцінка психічних станів особистості.

4.Методика «незакінчені речення».

5. Методика діагностики суб'єктивного відчуття самотності.

6.Методика диференціальної діагностики депресивних станів.

7.Методика діагностики рівня соціальної фрустрації.

8.Методика діагностики соціально-психологічної адаптації.

ІІІ. Психокорекційні заняття.

9. Мета та завдання психокорекцій них занять.

10. Заняття №1 «Налагодження контактів у групі».

11.Заняття №2, №3 «Досягнення успіху у спілкуванні».

12.Заняття №4 «Досягнення успіху».

13.Заняття №5 «Впевненість у собі».

Матеріали можуть бути корисними педагогічним працівникам та фахівцям психологічної служби загальноосвітніх навчальних закладів.

Етапи роботи з дітьми, що схильні до суїциду або здійснили спробу суїциду

Роботу з дітьми, що схильні до суїциду або здійснили спробу суїциду, умовно можна поділити на два етапи:

Перший етап – психодіагностичний. Майже кожний, хто всерйоз думає про самогубство, так чи інакше дає зрозуміти оточуючим про свій намір. Самогубства часто не виникають раптово, імпульсно, передбачувано або неминуче. Вони є останньою краплею в чаші адаптації, що поступово погіршується. Серед тих. Хто зібрався вчинити суїцид, від 70 до 75% тим або іншим чином розкивають свої прагнення. Іноді це будуть ледве помітні натяки; часто ж загрози є легко впізнаними. Дуже важливо, що 75 % тих, хто вчиняє самогубства, перед цим з якого-небудь приводу відвідують лікарів. Психологів, педагогів, працівників соціальних служб упродовж найближчих тижнів і місяців. Вони шукають можливості висловитися і бути вислуханими. Проте дуже часто лікарі, соціальні працівники і сім’я не слухають їх. Суїцидальними людьми в цілому часто керують амбівалентні відчуття.

Вони шукають можливості висловитися і бути вислуханими. Проте дуже часто лікарі, соціальні працівники і сімя не слухають їх. Суїцидальними людьми в цілому часто керують амбівалентні відчуття. Вони відчувають безнадійність, в той же самий час сподіваються на порятунок. Часто аргументи за і протии суїциду настільки урівноважені, що коли близькі в ці хвилини виявляють теплоту, турботу і проникливість, то терези можуть перехилитися у бік вибору життя. Тому дуже важливо знати під час бесіди з суїцидальною людиною про особливі ключі і приховані прикмети самогубства. Розрізняють схильність до суїцидальної поведінки, залежно від типу особи. Так наводиться статистика, що в 36% суїциди чинять істероїди, в 33% - інфантильні емоційно лабільні субєкти, і в 13% - у субєктів відзначались астенічні риси. В основному у підлітків, схильних до суїцидальної поведінки, простежується високий рівень агресивності та тривожності.

На першому етапі відбувається діагностування та виявлення дітей, що мають схильність до суїцидальнолї поведінки і складання так званої «групи ризику», з якою буде проводиться подальша робота.

Другий етап - психокорекційна робота з дітьми «групи ризику». Центральний етап роботи. На данному етапі проводяться психокорекційні заняття з метою усунення ризику самогубства підлітків, щоб знизити рівень тривожності та агресивності дітей, а також поліпшити відносини дітей «групи ризику» з оточуючими: коллективом однолітків, батьками, вчителями. Психокорекційні заняття проводяться в кілька етапів, тривалість їх може варіювати від кількох тижнів до місяців і навіть років.

Психодіагностичний інструментарій визначення рівня тривожності

Вимірювання рівня тривожності як риси особистості особливо важливо, адже ця риса повністю зумовлює поведінку суб'єкта. Певний рівень тривожності - це природня і обов'язкова особливість активної діяльності особистості. У кожної людини існує свій оптимальний або бажаний рівень тривожності. Оцінка людиною свого стану в цьому відношенні є для неї суттєвим компонентом самоконтролю та самовиховання.

Під особистісною тривожністю розуміють стійку індивідуальну характеристику, яка відображає схильність суб'єкта до тривоги і передбачає наявність у нього тенденції сприймати більшість ситуацій як загрозливі, відповідаючи на кожну з них певною реакцією. Як схильність особистісна тривожність активізується в момент впливу певних стимулів, які людина розцінює як небезпечні, пов'язані із специфічними ситуаціями загрози її престижу, самооцінці, самоповазі.

Ситуативна, або реактивна тривожність як стан характеризується суб'єктивно переживаємими емоціями: напругою, занепокоєнням, нервовістю. Цей стан виникає як емоційна реакція на стресову ситуацію і може бути різним за інтенсивністю.

Особистості, яких відносять до категорії високотривожних, здатні сприймати загрозу своїй самооцінці та життєдіяльності у широкому діапазоні ситуацій та реагувати дуже бурхливо, вираженим станом тривоги. Якщо психологічний тест виявить у досліджуваного високий рівень особистісної тривожності, то це дає підстави прогнозувати у нього появу стану тривожності у різноманітних ситуаціях і особливо, коли вони стосуються оцінки його компетенції та престижу.

Ця методика на відміну від багатьох інших дозволяє вимірювати одночасно і ситуативну і особистісну тривожність.

Бланк шкал самооцінки Ч.Д. Спілбергера містить у собі інструкції та запитання-судження.

Дослідження може проводитись як індивідуально, так і в групі. Експериментатор пропонує досліджуваним відповісти на запи^-тання шкал згідно з інструкцією і нагадує, що вони повинні працювати самостійно.