- •1. Юридична наука: поняття, система. Об’єкт та предмет правового дослідження
- •7) Науки, що вивчають римське право;
- •2. Методологія правознавства: поняття, структура
- •4) Методи:
- •3. Матеріалізм як концептуальний підхід. Основні філософські категорії
- •4. Ідеалізм як концептуальний підхід. Основні філософські категорії
- •5. Діалектика як концептуальний підхід. Основні філософські категорії
- •6. Метафізика як концептуальний підхід. Основні філософські категорії
- •7. Аналіз та синтез
- •8. Узагальнення. Абстрагування
- •9. Індукція. Дедукція
- •10. Аналогія. Моделювання
- •11. Поняття. Класифікація
- •12. Основні формально-логічні закони
- •13. Загальнонаукові підходи та методи і засоби пізнання
- •1.Соціологічний:
- •14. Прийоми емпіричного рівня пізнання
- •15. Формалізація та ідеалізіація, як прийоми теоретичного рівня пізнання.
- •16. Аксіоматичний та гіпотетико-дедуктивний метод пізнання.
- •17. Сходження від конкретного до абстрактного та навпаки як прийоми теоретичного рівня пізнання.
- •18. Основні форми наукового пізнання.
- •19. Соціологічні методи та засоби пізнання
- •23. Історичні, психологічні, політологічні та інші загально-наукові методи пізнання.
- •27. Техніко-юридичний аналіз.
- •20. Системний підхід. Методи та засоби системного аналізу.
- •21. Структурно-функціональні прийоми пізнання
- •22. Синергетична парадигма: прийоми та засоби пізнання.
- •24. Порівняльно-правовий метод та засоби дослідження.
- •25. Методологія загальної теорії права.
- •26. Герменевтико-правовий метод.
- •28. Методика правового дослідження.
5. Діалектика як концептуальний підхід. Основні філософські категорії
Діалектика (грец. διαλεκτική — мистецтво сперечатись, міркувати) — розділ філософії, що досліджує категорії розвитку, вчення про розвиток як безкінечний, поступальний, суперечливий процес, в якому домінує сходження від нижчого до вищого, від складного до простого, від старого до нового тощо.
Закони діалектики: перехід кількісних змін у якісні, єдності та боротьби протилежностей, заперечення заперечень.
Основні категорії: причина і наслідок, сутність і явище, необхідність і випадковість, можливість та дійсність, частина і ціле.
6. Метафізика як концептуальний підхід. Основні філософські категорії
Метафізика (після фізики) – вчення про найбільш абстрактні мисленнєві проблеми форми буття та свідомості.
Метафізика — це філософія буття, наука про граничні і надчуттєві принципи і засади буття.
Термін метафізика походить від сполучення грецьких μετά (metá) (після) і φυσικά (фізика). Тобто метафізика — це те, що йде після фізики. Так назвали учні Арістотеля його твори, що не потрапили до твору "Фізика".
Поняття «метафізика» в історико-філософському аспекті має ряд значень, які суперечать одне одному, тому значення терміну дуже сильно залежить від контексту:
Метафізика — це вчення про надчуттєві, недоступні досвідові принципи і начала буття (існування світу);
Метафізика — це синонім філософії;
Метафізика в переносному розумінні (буденному) вживається для означення чогось абстрактного, малозрозумілого, умоспоглядального;
Метафізика — це наука про речі, спосіб з'ясування світоглядних питань (сенс життя — основне питання філософії тощо), які не піддаються осягненню за допомогою експерименту та методів конкретних наук;
Метафізика — це концепія розвитку, метод пізнання, альтернативний діалектиці. В значенні «антидіалектика» термін «метафізика» запровадив у філософію Геґель.
Основні категорії: абсолютне, ідея, ідеал, надприроднє.
7. Аналіз та синтез
7. 1. Аналіз (з гр. - розклад, розбір, розчленування) – це метод наукового дослідження, який полягає у вивченні предмета дослідження за допомогою мисленнєвого або практичного розчленування його на складові елементи (частини об'єкта, його ознаки, властивості, відношення) з метою виявлення їх структури, будови, властивостей тощо. Кожна із виділених частин аналізується окремо у межах єдиного цілого.
Логічний аналіз означає виявлення структурних елементів (видів, типів, рівнів) знання, яке оформлене у вигляді певного тексту та їх співвідношення між собою, з'ясування логічного значення істинності або хибності висловлювань у тексті, логічної експлікації ("пояснення", "уточнення") понятійного апарату, через який реалізується це знання, встановлення несуперечності, обґрунтованості, доведеності цього знання.
Приклади аналізу у юриспруденції: Наприклад, суспільство як цілісна система при системному аналізі розчленовується на економічний, політичний, правовий, моральний та ін. аспекти буття і суспільної свідомості (структурні частини цілого) і ці аспекти досліджуються окремо.
7. 2. Синтез (з гр. - з'єднання, складання, сполучення) – це метод наукового дослідження, що полягає у об’єднанні частин, елементів та вивчення об’єкта у цілісності (як цілого). Синтез полягає в уявному з'єднанні частин предмета, розчленованого у процесі аналізу, встановлення взаємодії частинок та пізнання цього предмета як єдиного цілого.
Приклади синтезу у юриспруденції: Прикладами синтезу знання у юридичних науках є закони і закономірності, які формулюються на підставі особистих досліджень, загальна теорія держави і права, галузеві і міжгалузеві спеціальні теорії права.