23. Історичні, психологічні, політологічні та інші загально-наукові методи пізнання.

Історичні методи-прийоми пізнання реального процесу розвитку об’єкта.

Психологічні методи-прийоми пізнання психічних явищ.Сутнісна характеристика психікс-свідомість.

Політологічні методи-прийоми пізнання політологічних явищ. Політологічні засоби:політичні норми, політична свідомість, політична культури.

Є ще кібернетичні прийоми, вірогіднісно-статистичні.Їх перелік не є вичерпним.

27. Техніко-юридичний аналіз.

Техніко-юридичні методи-це прийоми пізнання, які дозволяють здійснити дослідження правових явищ за допомогою юридичних конструкцій та інших засобів юридичної техніки.

Прийоми пізнання:аксіома, презумпція, преюдиція, фікція, застереження, символи.

Засоби:

1.термінологія-загальна(їжа,одяг), спеціально-технічна(габарити, перевезення), спеціально-юридична(держава, право, НПА)

2.конструкція- структурне розміщення нормативно-правових приписів, які відображають нормативно-правові явища. Елементи: нормативна побудова, системна побудова, галузева типологізація.

3.стилістика- прийоми найбільш доцільного використання мовних засобів в процесі створення нормативно-правових приписів. Мовні конструкції мають бути прості, зрозумілі, однозначні.

4.засоби документального оформлення-реквізити і структурне розміщення.

5.Особливі/спеціальні засоби: аксіома(не потребує доведення), презумпція(припущення), преюдиція, фікція, застереження, символи.

20. Системний підхід. Методи та засоби системного аналізу.

Системний підхід – принципи, методи та засоби дослідження об’єкта як цілого.

Основні принципи системного підходу:

1. встановлення властивостей, елементів, складу, частин системи;

2. встановлення властивостей, елементів, складу, частин підсистем;

3. виявлення нових властивостей цілого.

Системний аналіз – це сукупність методів, засобів дослідження та конструювання цілісних (складних) об’єктів.

Прийоми (методи):

1. структурні;

2. функціональні;

3. генетичні;

4. факторні;

5. часові;

6. синергетичний (дає відповідь на питання про організацію системи)

Засоби:

1. елемент;

2. зв’язок;

3. структура;

4. функції;

5. функціонування;

6. мета;

7. ціле;

8. система.

Система – це сукупність закономірно розташованих та взаємопов’язаних елементів.

Ознаки системи:

1. сукупність елементів;

2. впорядкованість елементів та неподільність;

3. наявність зв’язків між ними;

4. наявність властивостей притаманних об’єкту як цілому.

Такі ознаки як цілісність і стійка структура є такими, які відрізняють її від інших явищ.

Системи поділяються на:

1. матеріальні: а) органічні; б)неорганічні;

2. ідеальні (система наукових знань).

Поділяються на: 1)динамічні; 2)статичні.

Структура – це сукупність стійких відносин та взаємозв’язків, завдяки яким виникають цілісні властивості системи. Структура дозволяє визначити спрямованість функціонування системи на досягнення відповідної мети.

Елемент – внутрішня неподільна мінімальна одиниця, що має відносно самостійне функціонування, а у взаємозв’язку з іншими елементами утворює систему як ціле. (норма права в системі права)

Зв’язок – це спосіб взаємодії, взаємозалежності елементів. (функцій ні, субординаційні, неординаційні, причинно-наслідкові, тобто залежно від критерію, який ми використовуємо).

Ціле – форма зв’язку елементів.

Мета – це бажаний результат, стан, який має бути досягнутим у процесі функціонування системи. Мета детермінує функції, а через них і структуру системи, без якої сукупність елементів можна буде назвати лише складом.