- •«Безпека життєдіяльності»
- •«Безпека життєдіяльності»
- •Місце практичних занять у структурі навчальної дисципліни
- •4. Тематичний план дисципліни
- •Зміст практичних занять та форма контролю
- •Практичне заняття № 1. Тема: ризик як фактор оцінки небезпеки середовища життєдіяльності людини Мета роботи:
- •Розробити заходи по запобіганню ризиків, особливо техногенного походження, згідно варіанту роботи;
- •Набути навичок практичного використання знань щодо мінімізації втрат майна та здоров’я і життя людей у зоні лиха.
- •Розробити заходи по запобіганню виникнення ризиків техногенного походження, згідно варіанту роботи;
- •Навчальний матеріал
- •Більш глибокий аналіз та оцінку ступеню ризику можна визначити, враховуючі наступні параметри:
- •За допомогою формули коефіцієнта нещасних випадків (Нв) можна визначити його значення на тисячу чи іншу кількість працюючих:
- •Контрольні питання
- •Практична робота №2 Тема: Безпека руху. Дорожньо – транспортні пригоди. Дорожньо – транспортний травматизм, перша медична допомога потерпілим.
- •Навчальний матеріал
- •Алгоритм 3. Переломи, перша медична допомога. Іммобілізація пошкоджених частин тіла
- •Алгоритм 3.1. Транспортна іммобілізація
- •Навчальний матеріал
- •Б. Ураження електричним струмом та блискавкою
- •Навчальний матеріал
- •Визначення основних понять і термінів:
- •Дії електричного струму в організмі людини.
- •Алгоритм першої медичної допомоги при ураженні електричним струмом:
- •В. Утоплення
- •Навчальний матеріал
- •Визначення основних понять і термінів:
- •Головними ознаками "синього" утоплення є:
- •Практичне заняття № 4 тема: гострі отруєння, перша медична допомога
- •Нервова система
- •Основні ознаки і загрозливі для життя стани гострих отруєнь.
- •Нервова система
- •Контрольні питання
- •Практичне заняття № 5. Принципи оцінки радіаційної обстановки. Виявлення радіаційної обстановки
- •Варіанти ситуаційних завдань
- •Р ис. 4.1 Схема зон радіактивного зараження місцевості після вибуху (викиду) радіактивних речовин
- •Навчальний матеріал
- •Розміри зон зараження місцевості наземного ядерного вибуху, км, в залежності від потужності вибуху (викиду р/р) та швидкості вітру
- •Коефіцієнт перерахунку рівнів радіації на різний час після ядерного вибуху
- •Б. За даними розвідки (моніторингу)
- •Контрольні питання
- •Практичне заняття № 6. Принципи оцінки хімічної обстановки
- •Навчальний матеріал
- •Графік для визначення ступеня вертикальної стійкості повітря.
- •Контрольні питання
- •Практичне заняття № 6.1. Засоби та методи знезаражування
- •Навчальний матеріал
- •Начальник сзт
- •Контрольні питання
- •Практичне заняття № 7. Засоби індивідуального захисту, захисні споруди та евакуаційні заходи.
- •Практична частина
- •Узагальнююча таблиця
- •Промислові протигази
- •Визначення розміру лицьової частини протигаза
- •Р ис.__ Респіратор р-1.
- •Промислові респіратори у-2к , рпг-67 та Ру-60м
- •2. Засоби захисту шкіри і медичні засоби захисту
- •Практичне тренування щодо застосування зіз
- •Практична робота № 8. Тема: поведінка людини в екстремальних ситуаціях
- •Методологія екстремальних станів людини
- •Діаграма постраждалих які, не отримавши своєчасно допомогу - загинуть
- •Алгоритм розвитку екстремальних станів
- •Теми рефератів
- •Питання для підготовки до заліку з дисципліни “безпека життедіяльності”
- •Список рекомендованої літератури.
Визначення розміру лицьової частини протигаза
Розмір лицьової частини |
1-й |
2-й |
3-й |
||||
Номери упорів |
4-8-8 |
3-7-8 |
3-7-8 |
3-6-7 |
3-7-7 |
3-5-6 |
3-4-5 |
Сума горизонтального і вертикального обхватів голови, мм |
До 1185 |
1190- 1210 |
1215- 1235 |
1240- 1260 |
1265- 1285 |
1290- 1310 |
1315 і більше |
Протигаз ЦП-7 надівається у такій послідовності:
взяти лицьову частину обома руками за щічні лямки так, щоб великі пальці зсередини тримали лямки;
зафіксувати підборіддя у нижньому заглибленні обтюратора; рухом рук догори і назад натягнути наголовник і підтягнути до упору щічні лямки.
Лицьова частина МЦП-В протигаза ЦП-7В має пристосування, за допомогою якого можна пити воду. Це гумова трубка з мундштуком і ніпелем, розміщена під переговорним пристроєм. Пристосування приєднується спеціальною кришкою до фляги.
Підібраний протигаз належить перевірити:
-
Надіти шлем-маску (маску);
-
Закрити вхідний отвір фільтропоглинаючої коробки і зробити глибокий вдих. Повітря буде проходити у лицеву частину тільки в тому разі, коли протигаз буде великий за розміром, несправний або невірно зібраний.
Виявлену причину надходження повітря усунути і при першій можливості перевірити гідність у камері окурювання.
Протигаз носять в залежності від обставин в одному з трьох положень: ”похідному ”, “наготові”, “бойовому”.
В “похідному” положенні, протигаз знаходиться у дорослих на лівому, а у дітей на правому боці. Верхній край сумки для протигазу повинен бути на рівні пояса, а клапан сумки з зовнішньої сторони.
За сигналом “повітряна небезпека” або по команді “протигази готуй” протигази переводять у положення “наготові”. Для цього пересувають сумку вперед, відкривають клапан сумки і закріплюють протигаз в цьому положенні тасьмою поясу.
У бойове положення протигази переводять по команді “Гази”, або самостійно при загрозі хімічного чи біологічного зараження або випаданні радіоактивних речовин. В усіх перелічених випадках треба затримати подих і заплющив очі зняти капелюха, швидко вийняти із сумки шлем-маску (маску) і надіти її на голову. Після цього, зробивши ризький видих, розплющити очі і поновити подих, надіти капелюха.
Знімають протигази по команді “Протигази зняти”, або самостійно коли буде встановлено, що небезпека ураження мінувала. Для цього треба однією рукою підняти капелюха, а іншою взявши за клапанну коробку відтягнути шлем-маску вниз, потім вперед та догори і зняти її. Потім надіти капелюха. Шлем-маску (маску) потому протирають сухою ганчіркою і укладають в сумку.
Ізолюючі протигази ІП-5, ІП-4, призначені для захисту органів дихання , очей, шкіри обличчя від усіх небезпечних домішок у повітрі. Їх застосовують, коли фільтруючі протигази не забезпечують такий захист і під час подачі кисню у повітрі. Ізолюючий протигаз має: лицеву частину, регенеративний патрон, дихальний мішок, каркас і сумку.
Принцип дії ізолюючого протигазу полягає в тому, що необхідне для дихання повітря збагачується киснем у регенеративному патроні, який оснащений спеціальною речовиною (перекис натрію).
Для дітей віком до 1,5 років засобом індивідуального захисту може використовуватися спеціальна камера захисна дитяча (КЗД-4). Ця камера пристосована для перенесення в руках і через плече.
Респіратори застосовують для захисту органів дихання від радіоактивного і ґрунтового пилу. Найбільш поширені респіратори Р-2 і ШБ-1 («Пелюсток»). Респіратор Р-2 це фільтруюча напів-маска, яка наділена двома клапанами вдиху і одним клапаном видиху (з запобіжним екраном), оголовком з еластичних тасьомок і зажиму для носа. Напівмаска має два клапани вдиху і один — видиху. У клапана видиху є запобіжний екран. Зовнішня частина напівмаски виготовлена з поліуретанового пінопласту зеленого кольору, а внутрішня — з тонкої повітронепроникної плівки, до якої вмонтовано два клапани вдиху. Між поліуретаном і плівкою є фільтр із полімерних волокон. Респіратор має носовий затискач, щоб притиснути напівмаску до перенісся (рис.1).