Предмет, методи, зміст і роль освіти в житті суспільства

Освіта (5.1.) – один з найдавніших соціальних інститутів, що викликана потребами суспільства відтворювати і передавати знання, уміння, навички, готувати нові покоління до життя, готувати суб’єктів соціальної дії для вирішення економічних, соціальних проблем, котрі постають перед людством. У сучасному світі освіта – складне і багатоманітне суспільне явище, сфера передачі, освоєння і перероблення знань і соціального досвіду.

5.1. Освіта є певною системою навчальних і виховних закладів, що здійснюють різноманітні форми залучення їх досвідів в освоєння багатств культури. Також освіта інтегрує різні види навчальної і виховної діяльності, їх зміст в єдину соціальну систему, орієнтує їх на соціальне замовлення, на соціальні потреби суспільства.

Серед соціальних інститутів суспільства сучасної цивілізації освіта займає одну з провідних позицій. Навчання, уміння, вивчення, освіта та інші поняття, терміни використовуються для забезпечення навчального процесу.

Освіта як соціальне явище, органічно пов’язане з усіма галузями матеріальної і духовної культури – об’єкт дослідження багатьох наук. Кожна з них має аспект дослідження, обумовлений її специфікацією. Наприклад, якщо психологія має об’єктом освіту як джерело формування особи, то політологія розглядає зв’язки освіти з політикою і ідеологією. На долю соціології освіти припадає як об’єкт дослідження – соціальний аспект, що дозволяє розглядати освіту з позицій суспільних відносин, її взаємодії з суспільством, впливу на суспільний розвиток, його сфери і структури.

Соціологія вивчає освіту як соціокультурний інститут, його розвиток, функціонування, структуру, способи організації, динаміку соціальної структури сфери освіти, її взаємодії з іншими соціальними та суспільними інститутами і сферу життя людини.

Основні напрями соціології освіти

місце освіти як соціального інституту в системі суспільного відтворення

взаємозв’язок з соціальною структурою суспільства

взаємовідносини процесу освіти з іншими процесами суспільного життя

соціальне визначення освіти і динаміки змін

соціальне становище і спільна роль вчителя і викладача

динаміка взаємовідносин між учнями і вчителям

Освіта – це цілісна самостійна система, що спирається на спеціальні установи, регульовані спеціальними нормами.

Історична довідка.

Джерела, відправні позиції в соціології освіти закладені ще в ХVІІІ – ХІХ ст. в теоріях французьких і англійських просвітників, соціалістів-утопістів (Роберта Оуена, Шарля Фур’є та ін.). В кінці ХІХ ст. американські філософи Лестер Уорд і Джон Дьюї формують концепцію соціології освіти як соціальний інститут, її взаємодії з суспільством. Інтерес до цієї проблеми в індустріально розвинутих країнах різко зростає в 60-70-х роках ХХ ст.. у зв’язку з відставанням систем освіти від вимог НТП. Ситуація, визначена Франсом Кумбсом як “криза освіти”. Почалось вивчення ролі освіти як фактору “вирівнювання шансів” і каналу соціальної мобільності з позицій структурно-функціональної теорії (Раймонд Булон, Толкотт Парсонс). Значний вклад в соціологію освіти внесли соціологи та педагоги: Фрідріх Філіппов, Лев Коган, Євген Бабасов, Валентина Лозова та ін.

Методологічні основи соціології освіти

єдність теорії і практики

об’єктивність розгляду суспільних явищ

теоретичний

аспект

емпіричний (дослідний) аспект

Тенденції розвитку соціології освіти:

• Соціологія освіти – означає необхідність враховувати історичні етапи в суспільному розвитку та своєчасно вносити зміни в систему освіти, відкрити для впливу на неї внутрішніх і зовнішніх умов для трансформацій в теорії і практиці.

• Соціологія розкриває суперечності у розвитку системи освіти і її вдосконалення, намічає шляхи їх вирішення.

• Вища школа має випереджати зміни, що відбуваються, готувати студентів до праці і життя в нових умовах, в новому суспільстві, формувати демократичне суспільство.

• В сучасних умовах важливо зближувати систему вищої освіти спеціалістів України з прогресивними зразками системи освіти, які складаються в країнах ринкової економіки.

• В основі навчання лежить рівень розвитку пізнавальних процесів (сприйняття, уявлення, пам’ять, мислення, увага, мова), мотиваційно-вольової і емоціональної сфери особи, а також розвиток вивідних компонентів навчальної діяльності.

• Освіта інтегрує різні види навчальної діяльності, її зміст, суб’єктів в єдину соціальну систему, орієнтуючи їх на соціальне замовлення, на соціокультурні потреби суспільства.

Галузі (елементи) системи освіти:

дошкільна загальноосвітня професійна спеціальна

Виховання і освіта – процес формування людини, тобто особи освіченої, з соціально-політичною свідомістю.

Функції освіти

навчальна

виховна

забезпечення кадрами народного господарства

соціальна мобільність

сфера духовного життя

В Конституції України записано, що кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості та на освіту. Громадяни мають право безкоштовно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі (ст. ст. 23, 53).

Функції школи:

• аудиторність,

• універсальність,

• поліпредметність.

Навчання і виховання знаходяться у діалектичній єдності. Костянтин Ушинський підкреслював, що в системі освіти виховання відіграє провідну роль, а навчання – засіб виховання.

Мета освіти:

• інтенсивна,

• екстенсивна,

• продуктивна.

Проблеми та перспективи соціологічної освіти в Україні:

• Формування світоглядної, методологічної та ідеологічної культури людей.

• Вивчення соціології має забезпечити молоді одержання системного знання про суспільство, його структуру та розвиток, причини кризового становища, тенденції в основних сферах суспільного життя і спонукати вести пошук нових соціально значущих цінностей.

• Викладання соціології варто доповнити національною ідеєю і світоглядницьким потенціалом.

• Підвищення якості фахової підготовки соціологів.

Принципи реформи української системи освіти:

• демократизація освіти;

• гуманізація освіти;

• національна спрямованість освіти.

Таким чином, пошук найраціональніших шляхів оновлення всіх ступенів народної освіти вимагає від соціології ще більше зусиль всебічного аналізу реального становища та визначення тенденцій розвитку освіти. Стратегія розвитку системи освіти України не виключає підвищення рівня освіти народу, а опираючись на досвід, враховує запити життя і реальні умови.