Основні проблеми соціальної особистості

Хоча людина походить від тварини і ніколи повністю не позбудеться властивостей притаманних тварині, визначальним чинником в її життєдіяльності є соціальне, формування і функціонування якого обумовлене замученістю людини в систему суспільних відносин. Поєднання біологічних і соціальних якостей людини свідчить, що людина – істота біологічна і соціальна.

Людина – основний елемент будь-яких соціальних спільнот і систем.

Соціологія особи – галузь знань соціології, що має предметом вивчення особу, тобто об’єкту і суб’єкту соціальних відносин в межах соціально-історичного процесу і ціннісних суспільних систем на рівні взаємозв’язків особи і соціальних спільностей.

Соціологія особи зосереджується на трьох основних проблемах:

1. вивчення особи як соціальної системи, елемента для особистих соціальних спільностей і соціальних інститутів;

2. вивчення особи як об’єкта соціальних відносин;

3. вивчення особи як суб’єкта суспільних відносин, в тому числі соціальна діяльність та активність особи.

Розкриваючи поняття людина варто з’ясувати і уточнити поняття людина (4.1.), індивід (4.2.), індивідуальність (4.3.), особа (4.4.).

4.1. Поняття людина показує лише якісні властивості і відмінності людей від тварин і не показує соціальних обумовленостей, відмінностей між самими людьми.

4.2. Поняття індивід визначається як конкретна людина, як окремий представник тієї чи іншої соціальної спільноти, при тому специфічні особливості реального життя і діяльності конкретної людини у зміст поняття індивід не входять.

4.3. Поняття індивідуальність визначає те особливе, специфічне, що вирізняє таку людину від всіх інших, включаючи природні і соціальні, фізичні (соматичні) і психічні, успадковані та здобуті, вироблені в процесі онтогенезу властивості.

4.4. Поняття особа – це конкретна людина як система стійких якостей і властивостей, що реалізуються в процесі соціальних зв’язків, в соціальних інститутах, в культурі, в соціальному житті. Ще одне поняття особа допомагає охарактеризувати в людині соціальну основу її життєдіяльності, ті властивості і якості, які людина реалізує у соціальних зв’язках, соціальних інститутах, культурі, тобто в суспільному житті, в процесі взаємодії з іншими людьми.

Поняття особа показує, як в кожній людині індивідуально відображаються соціально-значущі риси і проявляється її суть як сукупність всіх суспільних відносин.

Особа – людина, яка втілює конкретно-історичні суспільні відносини, впливає на них в міру своїх сил і здібностей, і залежно від становища, що його займає в суспільстві. Тобто особа – це будь-яка людина, а не тільки видатна, адже усі люди тією чи іншою мірою залучені у суспільні відносини.

Філософи Стародавньої Греції не мислили особу поза людською спільнотою, поза полісом. Ще в початковому значенні термін особа означала маску, роль, яку виконувалася актором у стародавньому грецькому театрі.

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА СТРУКТУРА І ЯКОСТІ ОСОБИСТОСТІ

Кожна особа – носій власних (фізичних, психологічних або соціальних) якостей (4.5.).

4.5. Соціальні якості – це сукупність соціально-психологічних рис особи, які взаємопов’язані і обумовлені типом соціальних взаємодій з іншими особами в конкретних соціально-історичних умовах і обставинах.

Потреби відображають об’єктивну залежність людини від зовнішнього світу, від соціального середовища.

Види потреб:

• потреби природні: потреби людини як біологічної істоти (потреба житла, одягу, їжі тощо);

• потреби соціальні: продукти суспільного життя, її рівня розвитку (потреби духовної культури, спілкування з іншими людьми, необхідність трудової діяльності тощо;

• природні потреби людей в соціалізації.

Потреби характеризують умови життєдіяльності. Залежно від можливостей індивід діє цілеспрямовано з метою задоволення тієї або іншої потреби в конкретній соціальній системі. Тут вже проявляється інтерес особи, його зміст.

В понятті інтерес фіксується:

• становище людини в суспільстві;

• змістовна характеристика її залежності від діяльності інших людей, способи використання соціальних відносин (соціальних інститутів), що складаються в суспільстві, спільності для задоволення виникаючих потреб.

Так, наприклад, соціальні інтереси суттєво різняться у матеріально забезпечених молодих людей і у молоді, яка належить до малозабезпечених верств суспільства.

Соціальний інтерес об’єктивно обумовлений реальними можливостями соціального середовища для задоволення виникаючих у людини потреб. Усвідомлення потреб і інтересів особою ніколи не буває абсолютно адекватним їх об’єктивному змісту.

В сучасних умовах України практично всі громадяни зацікавлені в становленні ринкових відносин. Проте далеко не всім соціальним верствам вигідні темпи економічних перетворень, форми лібералізації економіки, їх політико-правове забезпечення. Тому-то і спостерігається різноспрямованість дій різних соціальних спільностей і верств населення в сфері економіки і в сфері політики. Потреби та інтереси особи виступають об’єктивною основою її діяльності та поведінки. Спрямованість поведінки людини визначають мотиви (4.6.) дій.

4.6. Мотиви – конкретні внутрішні збудники дії, безпосередньо ситуаційно визначають поведінку людей.

Мотиви

внутрішні

зовнішні

об’єктивні потреби і інтереси

досягнення певних благ і бажань

збудники-стимули

стимул перетворюється в мотив

матеріальний

збудження активності індивіда

духовний

відповідає потребам об’єкта і суб’єкта

об’єкт

мета діяльності

суб’єкт

Опора на ціннісні орієнтації

В основі ціннісного ставлення до навколишнього світу, в основі системи цінностей (4.7.) і ціннісних орієнтацій (4.8.) особи лежать потреби і інтереси.

4.7. Цінність – це особливе суспільне ставлення, в результаті чого потреби та інтереси людини або соціальної спільності верств, групи переносяться на речі, предмети, духовні явища, надаючи їм визначальні соціальні властивості.

Цінностями особи виступають предмети людських прагнень, захоплень, бажань, явищ, процеси, факти дійсності, що залишають людину байдужою, здатні змусити її діяти впевнено.

4.8. Ціннісні орієнтації – це поділені особою соціальні цінності, що виступають метою життя і є основними засобами її досягнення, а тому набувають функції важливіших регуляторів соціальної поведінки індивідів.

Ціннісні орієнтації

соціальні настанови

спосіб життя особи

фундаментальні соціальні інтереси

приватні соціальні об’єкти

життєва

позиція індивіда

регулюють окремі вчинки

Визначають стратегічну спрямованість діяльності особи

світогляд

моральні принципи

Поняття ціннісної орієнтації особи введено в соціологію в 20-х рр. ХХ ст. американським соціологом Уолтом Томасом і польським соціологом Флоріаном Знанецьким. Ціннісні орієнтації виступають як соціальні настанови (4.9.) особи, регулюють її поведінку.

Настанова – це загальні орієнтації особи на певні об’єкти, що передують дії і відображають можливість діяти певно.

4.9. Соціальні настанови – це соціально визначені можливості особи діяти відповідно до об’єкту дії.

Соціальні настанови випливають із соціального статусу особи (4.10.) і, водночас, на нього впливають.

4.10. Соціальний статус особи – це певне місце людини, особи в суспільній ієрархії, обумовлене її походженням, професією, віком, статтю, сімейним становищем.

У статусі фактично фіксується той набір конкретних дій, що їх здійснює людина в конкретних видах взаємодії і тих умовах, правах, що надаються для здійснення діяльності.

Складова основа соціальної мобільності є можливість змінити свій соціальний статус, дозволяє людині найповніше реалізувати багатоманітні здібності. В цивілізованих країнах велике значення надається охороні і розширенню прав людини і громадянина, тому що вони створюють умови для переміщення по соціальній градації (від селянина до президента).

В цілій низці соціологічних концепцій вживається поняття соціальна роль. Широко використовується поняття роль, соціальна роль в:

• соціологічній антропології (Рант Лінтон, Броніслав Малиновський),

• в теорії малих груп (Уільям Томас, Чарльз Кулі),

• в соціальній психології (Том Шібутамі, Еміль Зандлер),

• в теорії соціалізації (Зігмунд Фрейд, Толкотт Парсонс).

Прихильники теорій ролей виходять з того, що особа є функція від тієї сукупності соціальних ролей, які виконує індивід у суспільстві, а, отже, соціальна роль виступає важливим елементом механізму взаємодії індивіда і суспільства. Зв’язок і взаємодія між людьми встановлюється тому, що люди в процесі задоволення індивідуальних потреб залежать один від одного.

Включення людини в суспільство та суспільні відносини здійснюється з допомогою її інтеграції в різні соціальні спільності, соціальні групи, соціальні інститути, соціальні організації. Поняття інтеграція (від лат. іntegratio – відновлення, об’єднання; іntegеr - цілий) – означає з’єднання окремих розрізнених часток в ціле, процес об’єднання.

Соціальна інтеграція передбачає упорядкування, безконфліктні відносини між індивідом, організаціями, державою та ін.

В процесі входження в різні типи соціальних спільностей особистість інтегрує соціальні відносини, стійку систему зв’язків індивідів, що склалися в ході їх взаємодії в умовах соціального середовища. Соціальні відносини особи проявляються в діяльності і поведінці, як її соціальні якості.

Соціальні якості людини охоплюють

соціально-визначальний ланцюг її діяльності

соціальні статуси

соціальні ролі

Чекання і відносини статусів та ролей, мораль і цінності, якими керується людина

спеціальна підготовка

соціально- психологічні особливості

ступінь самостійності

рівень освіти

сукупність знань

активність

Отже, соціальна структура особистості може бути подана як єдність трьох компонентів:

1. включеність у соціальне середовище (соціальний статус, соціальні ролі);

2. спрямованість особистості (система цінностей, ціннісних орієнтацій, мотивів);

3. життєвий контроль (система життєвих планів, цілей, активності особистості).

Узагальнене відображення сукупності істотних соціальних якостей особистостей, що повторюються і входять в якусь соціальну спільність, становлять соціальний тип. Основа визначення соціальних типів особистостей є найрізноманітніша, але важливішими з них – статус і роль у системі суспільних відносин.

Рівні інтеграції особи:

І	Здійснюється інтеграція особи в соціально-економічні відносини, що опосередковуються в дитинстві та юності батьківським домом, а потім трудовою діяльністю	Можуть виникати суперечності між закладеними батьками в процесі виховання спрямованістю, формами інтеграції особи в соціально-економічні відносини і реальним її здійсненням
ІІ	Функціональна інтеграція: надзвичайно складне і багатошарове переплетення соціальних зв’язків	Індивід інтегрується в суспільство шляхом реалізації багатьох функцій на різних рівнях соціального життя. Наявність можливостей зміни соціальних функцій виступає постійним стимулом зростання особистості
ІІІ	Нормативна інтеграція: засвоєння людиною соціальних норм, правил поведінки, звичок та інших нематеріальних регуляторів	Як наслідок – формуються ціннісні настанови особистості і система збудження до дій. В сучасних умовах основна проблема – суперечливість соціальних норм, які функціонують в суспільстві, що обумовлено перехідним становищем життя в сучасній Україні і диференціацією соціальних інтересів на економічній, ідеологічній, національній, раціональній основі
ІV	Між особиста інтеграція, що складається встановленням позитивних зв’язків особи в соціальних суспільствах	Поняття “позитивний зв’язок” можна інтерпретувати за аналогією з соціометричними вимірами, коли індивід називає певну кількість інших людей, які, на його думку, симпатизують йому і яким він відповідає тим самим. Цю інтеграцію необхідно враховувати при здійсненні соціального управління, особливо в малих групах і трудових колективах