Специфічні властивості масової інформації

Актуальність: - це відповідність масової інформації повідомлення потребам реципієнтів. При цьому зовсім не обов'язково, щоб актуальна тема мала суспільну новизну, достатньо лише реципієнтської.

У психології потреби визначають як один із компонентів мотивації особистості (крім потреб, до мотивації належать також цілі, наміри, бажання, інтереси, устрімліня ) Потреба- це стан недостатності в людині певних ресурсів чи умов, необхідних для нормального існування й розвитку.

До потреб За Абрахамом Маслоу належать:

• фізіологічні потреби (голод, спрага, статевий потяг)

• потреба самозбереження (відчувати себе захищеним, позбутися страху, уникнути невдач і агресії );

• потреба в приналежності і любові (приналежність до спільноти,бути визнаним і прийнятим нею );

• потреба в повазі, пошані (компетентності, досягненні успіхів, схваленні, визнанні авторитеті);

• пізнавальні потреби (знати, вміти, розуміти, досліджувати);

• естетичні потреби (гармонія, симетрія, порядок, краса)

• потреба в самоактуалізації (реалізація своїх цілей, здібностей, розвиток власної особистості)

Репрезентативність: це ступінь точності відображення повідомленням стану процесів чи об'єктів генеральної сукупності.

Оскільки дослідити генеральну сукупність, як правило, неможливо, завжди постає питання про здатність інформації відображати стан процесів чи об'єктів не на основі аналізу генеральної сукупності, а на основі аналізу лише якоїсь її малої частини- вибірки. Це означає, що опис стану процесів чи об'єктів у повідомленні, виконаний на основі вибірки, повинен містити з певною ймовірністю такі самі дані, як і ті, що були б отримані на основі аналізу генеральної сукупності.

Приклад:

Репрезентативність вибірки вкрай важлива під час прогнозування результатів президентських виборів. Як відомо, такі обстеження виконують соціальні служби. Оскільки опитати все населення країни (наприклад 30 млн.) неможливо через відсутність необхідної кількості коштів, технічні проблеми, невизначеність самих виборців на передодні виборів, тощо), необхідно дібрати таку мінімальну групу громадян-вибірку, обстеженння якої дасть приблизно такий же результат, що й обстеження усіх 30 млн населення.

За репрезентативністю можно виділити два види масової інформації.

Інформація, репрезентативність якої повинна бути максимальною (це інформцаія ЗМІ, тут важливим є використання якомога більшої кількості інформації про аналогові випадки )

Інформація, репрезентативність якої не має значення (це образні повідомлення – художня література, музика, образотворче мистецтво)

Доступність масової інформації – це обмеження , які суспільство накладає щодо її надходження до різних груп реципієнтів чи окремих громадян.

За доступністю інформацію поділяють на загальнодоступну, конфідеційну й таємну.

Загальнодоступну інформацію можна, в свою чергу, поділити на відкриту, регульовану, адміністративно не регульовану фінансово.

Загально доступна відкрита інформація- це така інформація, надходження якої до реципієнтів нічим не обмежується. Навіть навпаки, іноді людям самим доводиться обмежувати надходження до них такої інформації.

Приклад: Загальнодоступною нерегульованою інформацією є переважна більшість повідомлень комерційної та політичної реклами.

Загальнодоступна інформація, регульована адміністративно,- це така інформація, надходження якої до реципієнтів загалом не обмежене, проте вимагає певних адміністративних дозволів.

Приклад: Загальнодоступна інформація, регульована адміністративно,-це інформація бібліотек (для користування бібліотечними фондами потрібен читацький квиток), інформація архівів (для роботи в деяких архівах необхідний письмовий дозвіл. ) Такі адміністративні обмеження (читацький квіток, термін користування книгою, їх кількість для однаразового ознайомлення тощо) це власне, не стільки обмеження скільки засіб гарантування збереження фондів (за розкрадання фондів передбачається адміністративна, й навіть кримінальні відповідальність).

Загальнодоступна інформація, регульована фінансово,-це така інформація, надходження якої до реципієнтів загалом не обмежене, проте, вимагає плати особам, причетним до її створення.

Приклад: Загальнодоступна інформація, регульована фінансово – це інформація газет і журналів (треба платити за кожен номер видання); телепередачі (треба платити за перегляд каналів кабельного телебачення, інформацію інтернету); концертів і вистав (треба придбати квитки ) тощо. Фінансові обмеження –це, власне не обмеження в отриманні інформації реципієнтами, а плата авторам за її створення. Отримання інформації без оплати її вартості розцінюється к крадіжка. При виявленні такої «крадіжки» отримууача інформації змушують сплатити її вартість, або повернути носій інформації, від’єднують від каналу зв’язку; безквиткових глядачів просто виводять із залу.

Конфідеційна інформація-це інформація, яка стосується фізичної чи юридичної особи й отримання якої іншими реципієнтами регулює її власник,тобто сама фізична чи юридична особа. До к.і. належать:

листування, в тому числі електронною поштою;

лікарські таємниці;

телеграфна повідомлення;

телефонний звязок

Розголошення конфідеційної інформації без згоди її власника або несанкціонований доступ до неї може тягнути за собою передбачену чинним законодовством адміністративну чи кримінальну відповідальність.

Таємна інформація-це така інформація, отримання якої реципієнтами обмежують уповноважені державою органи. У демократичних державах до таких органів належать парламенти держав та їх виконавчі органи.

Наприклад до таємної інформації віднесено:

• у сфері оборони: стратегічні й оперативні плани, інформацію ро підготовку й проведення бойових операцій; розгортання військ, їх чисельність і дислокацію, готовність, підготовку, озброєння, постачання;

• у сфері економіки: мобілізаційні плани і показники отужності народного господарства; використання транспорту, та інших галузей в інтересах безпеки; зміст , обсяг фінансування та виконання державного обронного замовлення;

• у сфері зовнішніх відносин: директиви, плани, вказівки делегаціям і особам на переговори; військове, науково-технічне сівроібтництво України з іншими державами;

• у сфері державної безпеки та охорони правопорядку: розвідувальна і контрозвідувальна діяльність; охорона вищих органів та осіб державної влади.

Держава не має права накладати гриф таємності на інші види інформації, крім тих, що перелічені. Обмеження доступу до інформації корається законом.

Кофедиційна та таємна інформації не належат до масової.

Достатність масової інформації –це властивість аргументів повідомлення забезпечувати доведення тези, виконане за правилами логіки.

Питання достатності інформації найчастіше постає в процесі доведення. Доведення –це логічна операція, яка полягає в тому, що з певної послідовності істинних тверджень (аргументів) на основі правил виведення встановлюють істинність або хибність тези.

Доведення як логічна структура складається з таких компонентів: 1. теза (твердження, яке підлягає доведеннню); 2. аргументи (множинна тверджень, що їх використовують як основу для доведення тези); 3. демонстрація (множинна виводів, у які на основі правил виведення крок за кроком розгортають аргументи для доведення тези).

Розрізняють доведення істинності тези (власне доведення) й хибності тези (спростування).

Теза може стояти як на початку так і в кінці доведення. Якщо теза стоїть на початку тоді її доведення полягає в доборі документів. У процесі такого добору може з'ясуватися, що аргументи коректно забезпечують доведення тези (тоді кажуть що інформації достатньо). Якщо ж з'ясується , що аргументи не забезпечують коректного доведення тези, кажуть, що інорфмації (аргументів) недостатньо.

Оперативність масової інформації- це інтервал часу з моменту якоїсь події до моменту отримання реципієнтами повідомлення ЗМІ про неї. Оперативність інформації має два аспекти-фінансовий і впливовий.

Фінансовий аспект виражається в тому, що в кінцевому підсумку в інформаційному просторі перемагає той ЗМІ, який подає інформацію про події першим. Особливо гостра боротьба за оперативність інформації розгортається серед інформаційних агенств, які передають інформацію великій кількості конкретних ЗМІ, оскільки від цього прямо залежать.

Впливовий аспект стосується пропаганди, а саме ситуації, коли повідомлення суперечать одне одному. Тут правило таке: той, хто подає суперечливу інформацію другим чи наступним, мусить подбати про зміну установки, викликаної повідомленням першого ЗМІ. Змінити ж установку іноді досить важко, оскільки на це треба витрачати додаткові ресурси (додатковий обсяг повідомлення на спростування, додатковий час а отже, додаткові фінансові ресурси ).

Враховуючи це кожен ЗМІ намагається досягти якнайвищої оперативності, тобто мінімізувати окреслений у визначенні інтервал часу. Для цього в наш час ЗМІ розробляють спеціальні технології оперативного передавання інформації від журналістів до ЗМІ й отримувачів (оцифровані тексти, підгиовані на комп’ютерах).

Трапляється, що ЗМІ передбачаючи події, які найближчим часом мають відбутися в суспільстві, заздалегідь доручають кореспондентам підготувати про них одне чи кілька повідомлень. Якщо передбачувані події відбулися, повідомлення частково підкориговують з урахуванням справжнього перебігу подій і відразу публікують чи оприлюднюють. Це дає змогу підвищити оперативність і випередити конкурентів.

Зрозумілість масової інформації- це властивість, яка забезпечується вмінням реципієнтів розпізнавати знаки повідомлення, підставляти замість них значення знаків, встановлювати зв’язки між окремими знаками, ставити у відповідність цим значенням і зв’язкам фрагменти реального, псевдореального чи ірреального світу, виконуати над знаками логічні операції, а також визначати мотиви й цілі автора повідомлення.