9.5.4. Зрошувані повітроохолодники

Це ребристі теплообмінники, поверхня яких зрошується із форсунок низького тиску рециркуляційною водою (рис.9.32). Зрошувані теплообмінники є ефективним засобом зволоження повітряного потоку, оскільки їх змочена поверхня і поверхні форсункових факелів забезпечують значну поверхню для тепло- і вологообміну. Таким чином поверхневі теплообмінники для охолодження і осушення повітря, які живляться в ТПР холодною водою, що циркулює по замкненому контуру, за доповнення зрошення циркуляційною водою по розімкненому контуру можуть бути в ХПР використані для зволоження повітря. Повітряний потік після теплообмінника майже повністю насичений вологою, що дозволяє забезпечити регулювання вологості за методом точки роси при допомозі терморегулятора, який реагує на температуру по сухому термометру.

Корпус, в якому закріплений зрошуваний теплообмінник, зазвичай має довжину 1,2 м. Густість розташування форсунок в перерізі корпусу 10 шт/м², тиск води перед форсунками 50 кПа, витрата розприскуваної води 0,8 кг/(см²), ефективність зволоження повітряного потоку приблизно 50%. Теплообмінники виготовляють із мідних труб з мідним оребренням. За теплообмінниками завжди встановлюють вихідний сепаратор.

Насос, що подає воду до форсунок повинен бути зблокований з вентилятором повітроготувальника, завдяки чому забезпечується дія форсунок тільки при русі повітряного потоку через апарат. Повітроохолодники не зрошують водою, оскільки можливе утворення накипу на їхній поверхні. В прямотечійних СВ (СК), що постачають готоване повітря до ежекційних і вентиляторних клімаконвекторів, зрошувані теплообмінники часто встановлюють за калориферами попереднього нагрівання. Зрошування теплообмінників забезпечує деяке очищення повітряного потоку. Ці теплообмінники можна пристосувати для так званого вільного охолодження вторинної води, що подається до ежекційних кліматконвекторів (доводжувачів). Оскільки в цьому випадку повітряний потік дещо підігрівається, то режим „вільного” охолодження інколи називають економічним робочим циклом. Глибина зрошуваних теплообмінників, які діють в цьому режимі, зазвичай не менше 6 рядів трубок (труб).

Рис. 9.32.Схема зрошуваного повітроохолодника:

1 – стояк з форсунками; 2 – теплообмінник; 3 – вихідний сепаратор;

4 – піддон; 5 – циркуляційний насос з електродвигуном

9.6. Озонатори повітря

Озон (3-х атомний кисень О₃) використовують для зниження або усування запахів. Його домішують до повітряного потоку, що притікає у приміщення, в яких інтенсивно виділяються запахи. Прикладом можуть служити продуктові холодильники, рибні магазини, санвузли тощо. Дія полягає на сильних окислювальних властивостях озону. Озон є дуже нестійкий в часі і при розпаді на 2-х атомні частинки окислює різні субстанції (запахові субстанції, тютюновий дим, кухонні запахи тощо). Озон діє на людей збудливо, подібно як кофеїн чи нікотин.

Озон виникає при електричних розрядах (наприклад, блискавках) і при ультрафіолетовому випроміненні. Для промислових цілей збудовані малі підручні апарати, що вміщують трубу для озонування, яка заповнена газом. Напруга від 2000 до 3000 V. Тривалість дії 2500...3000 годин. Споживання електроенергії, залежно від величини апарата, 3...50 Вт.

Допускний вміст озону в приміщеннях, де перебувають люди, виносить 0,1...0,2 мг/м³ (0,05 до 0,1 п.п.м) і в цих границях не є шкідливий ані для людей, ані для матеріялів. Перевищення цієї границі може спричинити подразнення слухових і зорових органів (величина ГДК виносить 0,1 п.п.м). Звичайні запахи в приміщенні усуваються вже при концентрації озону від 0,01 до 0,02 мг/м³. Значна концентрація озону є отруйною. Недоліком є недостатньо добрий контроль. Контроль відбувається переважно через визначення величини запаху, який частково може бути зменшений дією озону.

Озонування приміщень, де перебувають люди, а також інших вентильованих об’ємів з метою зменшення інтенсивності їх провітрювання (повітрообміну) вимагає поважного аналізу [24 - 26].