36. Господарський механізм управління природокористуванням і правове регулювання охорони навколишнього середовища.

Пріоритетність природоохоронних інтересів на сучасному етапі розвитку цивілізації. Необхідність удосконалення управління природокористуванням.

Форми власності та особливості організації управління природокористуванням (адміністративні і економічні).

Організаційна структура державного управління природоохоронним середовищем. Міністерство охорони навколишнього середовища, його завдання і функції. Природоохоронні органи на місцях.

Правове регулювання природокористуванням і природоохоронною діяльністю. Об'єкти правової охорони природи: НПС, природні ресурси, окремі природні об'єкти, природні комплекси.

Законодавство України і інші нормативні акти з питань природокористування і охорони НПС. Відповідальність за порушення природоохоронного законодавства.

Екологічний менеджмент – новий сучасний інструмент екологізації підприємства. Основні принципи системи екологічного менеджменту (СЕМ). Рівень екологічного менеджменту на підприємстві, відповідність їх екологічним нормативам, а також стандартам ISO 14000.

Джерела фінансування природоохоронної діяльності.

37. Еколого – економічні методи управління природокористуванням та охороною навколишнього природного середовища.

Еколого-економічні методи як необхідна складова процесу раціоналізації природокористування, види методів і критерії їхньої ефективності.

Економічна оцінка природних ресурсів як основа для визначення плати за ресурси. Форми платежу за ресурси. Нормативи платежів за природні ресурси.

Збитки від забруднення навколишнього природного середовища. Види збитків . Платежі за викиди забруднювальних речовин.

Штрафи за перевищення допустимих викидів /скидів. Плата за розміщення відходів .

Фонд охорони природи: джерела нагромадження та напрями використання.

38. Моніторинг природного середовища.

Перелік пріоритетних забруднювачів , підметів визначенню в природних середовищах: повітрі, прісних водах, донних відкладеннях і ґрунті, біоті. Обумовлені параметри гідрометеодосліджень .

Поняття екологічного моніторингу, його інформаційність і прогнозна спрямованість на відміну від поточного контролю відхилень стану ОПС від нормативних значень.

Нормативно-правова база екологічного моніторингу: «Положення про державну систему моніторингу довкілля», що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня (1998р. №391) і інші документи.

Основні цілі моніторингу природних середовищ: спостереження (оцінка стану екосистем), діагностика (виявлення причин зміни ОПС), раннє попередження (створення передумов для визначення мір виправлення негативів).

Основні задачі екомоніторінгу природних середовищ.

Блок-схема системи моніторингу, формована для виконання задач моніторингу. Основні процедури екомоніторінгу.

Класифікація видів моніторингу по масштабах (рівням) узагальнення інформації: глобальних, національних, регіональних, локальний і джерел забруднення (імпактний), їх характеристика.

Поняття «інформаційний портрет екологічної обстановки», його здатність, що дозволяє, у залежності від масштабу (рівня) моніторингу.

Класифікація видів моніторингу по методах його ведення: біологічний, хімічний, геофізичний, автоматичний, дистанційний (космічний, авіаційний); їхня характеристика.

Компоненти системи моніторингу: джерел антропогенного впливу на ОПС; забруднення абіотичного компонента природного середовища; біотичного компонента ОПС; соціально-гігієнічний моніторинг; забезпечення створення і функціонування екологічних інформаційних систем. Трансграничний моніторинг.

Інформація, необхідна при розробці проекту екомоніторінгу: джерела надходження забруднюючих речовин в ОПС; переноси забруднюючих речовин в атмосфері і водяному середовищі; процеси ландшафтно-геохімічного перерозподілу забруднюючих речовин унаслідок їхньої міграції; дані про стан антропогенних джерел емісії (місце розташування і потужність, гідродинамічні умови емісії).

Структурні ланки будь-якої підсистеми екомоніторінгу: вимірювальна (засобу і методи виміру); інформаційна (бази і банки даних); прогнозу полів екологічних і метеофакторів; прийняття рішень і доведення їх до споживача в кадастрових вимірах.

Загальна послідовність розробки і здійснення схеми моніторингу (розробка програми моніторингу): мети і задачі; вибір пріоритетів (об'єкти й обумовлені параметри); попередній аналіз ситуації; вибір розташування і числа посад спостереження; тривалість програми; вибір устаткування і методів аналізу; вибір методів добору, консервування і збереження проб; проведення вимірів і їхнє документування; інтерпретування результатів і використання зворотного зв'язку; представлення поширення інформації.

Першочергові задачі удосконалювання екомоніторінгу. Створення єдиного інформаційного простору на основі геоінформаційних систем (ГІС) – сучасний напрям обробки і керування моніторинговою інформацією.

Організація моніторингу навколишнього середовища в Україні, його види: загальний (стандартний), оперативний (кризовий) і фоновий (науковий); їх характеристика.