- •§1. Предмет курсу "Римське приватне право"
- •§2. Значення вивчення римського приватного права для сучасних юристів
- •§3. Рецепція римського права
- •§4. Причини рецепції римського права
- •§5. Про рецепцію римського приватного права в Україні
- •Розділ II
- •§1. Поняття та види джерел римського приватного права
- •§2. Звичай та звичаєве право
- •§3. Закон
- •§4. Преторське право
- •§5. Юриспруденція і юристи
- •§6. Постанови сенату
- •§7. Імператорські конституції
- •§8. Кодифікація Юстиніана
- •Контрольні запитання
- •Розділ III.
- •§1. Поняття особи та її право- і дієздатність
- •§2. Правове становище різних категорій населення Риму
- •§3. Юридичні особи
- •Контрольні запитання
- •Р о з д і л IV сімейні відносини
- •§1. Види сім'ї в Римі
- •§2. Шлюб та його види
- •§3. Умови вступу в шлюб, порядок його укладення та
- •Розривання
- •§4. Особисті та майнові відносини між подружжям
- •§5. Правові відносини між батьками і дітьми
- •§6. Опіка і піклування
- •Контрольні запитання
- •Розділ V
- •§1. Поняття та особливості римського цивільного процесу
- •§2. Судочинство і судді
- •§3. Види цивільного процесу в Римі
- •§4. Оскарження та виконання судового рішення
- •§5. Особливі засоби преторського захисту
- •§6. Екстраординарний процес
- •§7. Поняття та види позовів
- •§8. Позовна давність
- •Контрольні запитання
- •Речове право
- •§1. Поняття речового і зобов'язального права
- •§2. Поняття та види речей
- •Контрольні за питання
- •Розділ VII володіння
- •§1. Поняття та види володіння
- •§2. Набуття і припинення володіння
- •§3. Захист володіння
- •Контрольні за питання
- •Розділ VIII
- •Право власності
- •§1. Поняття та виникнення права власності
- •§2. Зміст права власності
- •§3. Обмеження права власності
- •§4. Види права власності
- •§5. Способи набуття і припинення права власності
- •§6. Захист права власності
- •Контрольні запитання
- •Розділ IX
- •Права на чужі речі
- •§1. Поняття та види прав на чужі речі
- •§2. Поняття сервітутів та їх види
- •§3. Встановлення, припинення і захист сервітутів
- •§4. Емфітевзис і суперфіцій та заставне право
- •Контрольні запитання
- •Розділ X
- •Зобов'язальне право
- •§1. Загальне вчення про зобов'язання
- •§2. Підстави виникнення зобов'язань та їх класифікація
- •§3. Сторони у зобов'язанні
- •§4. Виконання зобов'язання
- •§5. Наслідки невиконання зобов'язання
- •§6. Забезпечення зобов'язань
- •Контрольні запитання
- •Розділ XI
- •§1. Поняття та класифікація договорів
- •§2. Структура договору
- •§3. Загальні умови дійсності договору
- •§4. Порядок укладання договору. Представництво
- •Контрольні запитання
- •§1. Вербальні контракти
- •§2. Літеральні контракти
- •§3. Реальні контракти
- •§4. Консенсуальні контракти
- •Права і обов'язки наймача.
- •§5. Безіменні контракти
- •§6. Пакти та їх види
- •Контрольні запитання
- •§1. Зобов'язаний ніби з договору
- •§2. Зобов'язання з деліктів
- •§3. Зобов'язання з ніби-приватних деліктів
- •Контрольні запитання
- •Розділ XIV
- •Спадкове право
- •§1. Основні поняття спадкового права
- •§2. Історія виникнення і розвитку спадкового права
- •§3. Спадкування за заповітом
- •§4. Спадкування за законом
- •§5. Необхідне спадкування (обов'язкова частка)
- •§6. Прийняття спадщини
- •§7. Легати і фідеїкоміси
- •Контрольні запитання
- •Видання здійснене при допомозі й активному сприянні пана Мірчука Петра Богдановича
- •Фірма "Автосвіт"
-
Зазначені типи деліктів вичерпували всю деліктну систему пізнього римського права, яка будувалася не на якомусь загальному і єдиному понятті делікту, а на окремих його видах. Для позову про повернення збитків потрібно підвести його під один з видів. Однак і тут (як і при контрактах) пізнє римське право завдяки преторським позовам практично задовольняло майже всі запити свого часу.
-
§3. Зобов'язання з ніби-приватних деліктів
-
Римське право додержувалось системи переліку деліктів, не знаючи загального принципу, що будь-яке винне неправомірне заподіння майнової шкоди породжує деліктне зобов'язання. Зобов'язання з недозволених дій, які виходили за межі переліку деліктів, дістали назву зобов'язань ніби з делікту.
-
Зобов'язання ніби з деліктів подібні до деліктів, проте не є деліктами у власному розумінні цього слова - вони не підпадають під перелічені рубрики. Подібно до деліктів, ніби делікти викликають грошову відповідальність. Разом з тим у ряді випадків, коли квазіделікт учинений рабом, відповідальна особа може анулювати свою відповідальність шляхом видачі раба потерпілому. Перелік квазіделіктів наведений в Інституціях Юстиніана, але відповідальність за них була встановлена значно раніше. Із зобов'язань ніби з деліктів виділяють такі.
-
1. Відповідальність судді за недбале або неправильне виконання своїх обов'язків. Якщо суддя виніс несправедливий вирок або недбало вирішив судову справу, то його дії визнавалися неправомірними, ніби деліктами, і тягнули за собою майнову відповідальність. Потерпілій рсобі давався позов про відшкодування збитків. Розмір стягнення зі судді встановлювався залежно від
-
важливості порушення ним його обов'язків і у випадку навмисних дій міг досягати повної ціни спору.
-
2. Відповідальність за "вилите і викинуте!'. Якщо на пішохідну дорогу було щось вилито або викинуто і цим заподяіна шкода, то кожен потерпілий за преторським едиктом одержував позов про "викинуте і вилите" проти того, хто це зробив. Віповідальність винної особи наставала незалежно від її особистої вини, а тому цей вчинок не був деліктним, бо деліктна відповідальність поставала лише за наявності вини.
-
Відповідальність за цим позовом залежала від характеру заподіяної шкоди, зокрема: за пошкоджене майно власнику присуджувалася подвійна ціна; за поранення вільної людини стягувався штраф за справедливою оцінкою судді; за заподіяння смерті вільній людині стягувався штраф у сумі 50 тис. сестерцій.
-
Близькою до цього ніби делікту була відповідальність за утримання диких тарин у місцях, відкритих для загального користування. Якщо така тварина заподіяла смерть вільній особі, то накладався штраф до 200 тис. сестерцій. Заподіяння тілесних ушкоджень тягнуло відшкодування усіх збитків, пов'язаних із лікуванням.
-
Відповідальність "за поставлене або підвішене". У Римі, особливо у бідних кварталах, були вузькі вулиці. На підвіконнях, на карнизах зовнішніх стін будинків, де мешкала біднота виставляли і розвішували різні речі. Якщо будь-яка річ була поставлена або підвішана таким чином, що могла впасти і заподіяти шкоду особам, які проходили вулицямг, то всякий Громадянин міг пред'явити позов про присудження винного до штрафу в розмірі 10 тис. сестерцій незалежно від їх вини і наявності шкоди.
-
Відповідальність господарів готелів, заїжджих дворів і кораблів. Названі особи відповідали в подвійному розмірі за пошкодження або крадіжку речей мешканців готелів чи пасажирів кораблів, якщо цю шкоду заподіяли працівники готелів або хтось із команди корабля. Підстави цієї відповідальності вбачали в тому, що господар готелю чи власник корабля винний у недостатньо передбачливому виборі своїх службовців.