- •§1. Предмет курсу "Римське приватне право"
- •§2. Значення вивчення римського приватного права для сучасних юристів
- •§3. Рецепція римського права
- •§4. Причини рецепції римського права
- •§5. Про рецепцію римського приватного права в Україні
- •Розділ II
- •§1. Поняття та види джерел римського приватного права
- •§2. Звичай та звичаєве право
- •§3. Закон
- •§4. Преторське право
- •§5. Юриспруденція і юристи
- •§6. Постанови сенату
- •§7. Імператорські конституції
- •§8. Кодифікація Юстиніана
- •Контрольні запитання
- •Розділ III.
- •§1. Поняття особи та її право- і дієздатність
- •§2. Правове становище різних категорій населення Риму
- •§3. Юридичні особи
- •Контрольні запитання
- •Р о з д і л IV сімейні відносини
- •§1. Види сім'ї в Римі
- •§2. Шлюб та його види
- •§3. Умови вступу в шлюб, порядок його укладення та
- •Розривання
- •§4. Особисті та майнові відносини між подружжям
- •§5. Правові відносини між батьками і дітьми
- •§6. Опіка і піклування
- •Контрольні запитання
- •Розділ V
- •§1. Поняття та особливості римського цивільного процесу
- •§2. Судочинство і судді
- •§3. Види цивільного процесу в Римі
- •§4. Оскарження та виконання судового рішення
- •§5. Особливі засоби преторського захисту
- •§6. Екстраординарний процес
- •§7. Поняття та види позовів
- •§8. Позовна давність
- •Контрольні запитання
- •Речове право
- •§1. Поняття речового і зобов'язального права
- •§2. Поняття та види речей
- •Контрольні за питання
- •Розділ VII володіння
- •§1. Поняття та види володіння
- •§2. Набуття і припинення володіння
- •§3. Захист володіння
- •Контрольні за питання
- •Розділ VIII
- •Право власності
- •§1. Поняття та виникнення права власності
- •§2. Зміст права власності
- •§3. Обмеження права власності
- •§4. Види права власності
- •§5. Способи набуття і припинення права власності
- •§6. Захист права власності
- •Контрольні запитання
- •Розділ IX
- •Права на чужі речі
- •§1. Поняття та види прав на чужі речі
- •§2. Поняття сервітутів та їх види
- •§3. Встановлення, припинення і захист сервітутів
- •§4. Емфітевзис і суперфіцій та заставне право
- •Контрольні запитання
- •Розділ X
- •Зобов'язальне право
- •§1. Загальне вчення про зобов'язання
- •§2. Підстави виникнення зобов'язань та їх класифікація
- •§3. Сторони у зобов'язанні
- •§4. Виконання зобов'язання
- •§5. Наслідки невиконання зобов'язання
- •§6. Забезпечення зобов'язань
- •Контрольні запитання
- •Розділ XI
- •§1. Поняття та класифікація договорів
- •§2. Структура договору
- •§3. Загальні умови дійсності договору
- •§4. Порядок укладання договору. Представництво
- •Контрольні запитання
- •§1. Вербальні контракти
- •§2. Літеральні контракти
- •§3. Реальні контракти
- •§4. Консенсуальні контракти
- •Права і обов'язки наймача.
- •§5. Безіменні контракти
- •§6. Пакти та їх види
- •Контрольні запитання
- •§1. Зобов'язаний ніби з договору
- •§2. Зобов'язання з деліктів
- •§3. Зобов'язання з ніби-приватних деліктів
- •Контрольні запитання
- •Розділ XIV
- •Спадкове право
- •§1. Основні поняття спадкового права
- •§2. Історія виникнення і розвитку спадкового права
- •§3. Спадкування за заповітом
- •§4. Спадкування за законом
- •§5. Необхідне спадкування (обов'язкова частка)
- •§6. Прийняття спадщини
- •§7. Легати і фідеїкоміси
- •Контрольні запитання
- •Видання здійснене при допомозі й активному сприянні пана Мірчука Петра Богдановича
- •Фірма "Автосвіт"
-
Товариство в римському праві не являло собою юридичну особу. На перешкоді цього було те, що такі об'єднання не знали спеціально уповноважених представників. Звідси випливає, що римське товариство не володіло дієздатністю у сучасному розумінні. Той, хто уповноважувався діяти за дорученням товариства, визнавався (у праві) представником товаришів, але не їх спільноти. Тому, вступаючи у зовнішні відносини навіть в інтересах товариства, відповідальність за виконання прийнятого на себе зобов'язання ніс конкретний товариш, а не товариство в цілому. Він ставав і уповноваженим і зобов'язаним. І тільки після того, як цей товариш здав одержані гроші та інші речі в спільну касу, контрагенти даного товариства могли пред'являти позови і до інших товаришів як таких, що безпідставно збагатилися за рахунок здійсненого їх товаришем правочину.
-
За визначенням Ульпіана, товариства припиняються: а) коли вибувають окремі особи, а інші не уклали угоди про його продовження; б) після досягнення поставленої мети або якщо неможливо її досягнути; в) на вимогу когось з товаришів за умови, що ця вимога була зроблена до моменту найменших втрат для товариства; г) за позовом когось з товаришів, якщо вимога про припинення товариства заперечується іншими товаришами; д) після спливу строку, на який було утворено товариство. Після припинення товариства відбувався поділ
-
його майна. Спір між товаришами про поділ майна розв'язувався позовами, аналогічними тим, які давалися в разі поділу спільної власності.
-
§5. Безіменні контракти
-
Цей вид контрактів з'явився після того, як процес формування розглянутих вище договорів звершився. Однак господарське життя Стародавнього Риму на початку нашої ери стало таким бурхливим, що замкнута система контрактів уже не могла задовольняти потреби цивільного обороту. Виникла низка нових договорів, які римські юристи іноді протиставляли тим, що мали свою назву. На цій підставі середньовічні юристи нову категорію контрактів назвали contractus innominati - безіменні контракти. Щоправда, така назва не зовсім точна. Деякі з цих контрактів все ж дістали назву, зокрема міна й оцінний договір. Це можна пояснити не тільки традицією, з якою безіменні контракти зіткнулися, з'явившись на світ після вербальних, літеральних, реальних і кон-сенсуальних контрактів. Поряд з традицією діяли й інші причини, через які неможливо було їх приєднати до однієї з класифікаційних рубрик, що вже склалися. З вербальними і літеральними контрактами в них не було навіть зовнішньої схожості. Від консенсуальних контрактів вони відрізнялися тим, що, крім згоди для визнання їх укладеними, вимагали передачі речі одним контрагентом іншому. Отже, ніби є підстава зачислити їх до складу реальних контрактів. Але реальні контракти будувалися як односторонні або не цілком синалагматичні. А тим часом безіменні контракти -синалагматичні в усіх без винятку випадках, тому що один з контрагентів щось робив чи давав іншому з тим, щоб набути права зустрічного задоволення.
-
Оскільки безіменні контракти з'явилися пізніше, ніж ті, які мали свою назву, вони тривалий час не мали юридичного визнання. І коли дві особи домовлялися про певні майнові відносини, приміром, передати одна одній якусь річ або майно, то юридична сила такої угоди полягала лише в тому, щоб простежити, чи почала виконувати одна із сторін цю угоду, чи ні. Якщо одна сторона виконувала угоду, а інша ухилялася від виконання, то першій стороні давався кондикаційний позов для повернення того, що було передано. г"
-
Згодом сторона, яка виконала зобов'язання, передбачене договором, одержувала позов про спонукання іншої сторони до виконання зобов'язання. Цей позов дістав назву actio praescriptis verbis - позов з прескрипцією у формулі. Поступово безіменні контракти починають захищатися преторами, а римські юристи класифікують можливі їх варіанти за допомогою таких словесних формул:
-
do ut des - даю, щоб ти дав: даю тобі річ, щоб ти мені дав свою річ;
-
do ut facias - даю, щоб ти зробив: даю свою річ за виконання певної роботи твоїм рабом;
-
194
-
195
-
і
-
facio ut des - роблю, щоб ти дав: здійснюю корисну тобі дію, щоб ти дав мені свого раба;
-
facio ut facias - роблю, щоб ти зробив: роблю корисну для тебе дію, щоб ти зробив таку ж корисну дію для мене.