7. Всесвітня Декларація місцевого самоврядування

Всесвітня Декларація місцевого самоврядування проголошена спілкою місцевих влад (ІСВМ), 23-26 вересня 1985 року в Ріо-де-Жанейро, на ХХVІІ-му Міжнародному конгресі. Метою Всесвітньої Декларації місцевого самоврядування є встановлення рамкових положень для всіх країн у питанні демократизації та поліпшення добробуту населення.

У 11 статтях та преамбулі означена концепція та основи місцевого самоврядування, умови функціонування, розвитку, кошти та утримання обраних працівників; встановлено компетенцію виборних органів.

Основні положення:

• (п.1 ст.2) місцеве самоврядування – це право та обов’язок місцевих органів влади регулювати та вести громадські справи під свою особисту відповідальність та в інтересах населення;

• (п.3 ст.3) коло основних обов’язків органів місцевого самоврядування має бути відображено в Конституції або статуті;

• (п.4 ст.3) надана місцевим органам самоврядування влада, як правило, має бути винятковою та повною;

• (п.2 ст.7) нагляд за місцевими органами влади має здійснюватися лише для забезпечення дотримання законності в діяльності цих органів;

• (п.2 ст.8) місцеві органи влади повинні мати право на відповідні фінансові ресурси, відокремлені від коштів інших рівнів управління, та вільно розпоряджатися грошовими надходженнями в межах своїх повноважень.

8. Європейська Хартія місцевого самоврядування

Європейська Хартія М.С. запропонована для підписання,15 жовтня 1985 р. на ХХ пленарному засіданні, чинна з 1 вересня 1988 р.

Складається: 1) з преамбули, де означено мету та зобов'язання щодо дотримання положень її статей;2)перша частина - виклад нормативних положень;3)друга частина - положення щодо обсягу зобов'язань;4)третя частина - заключні положення.

Основні положення:

• принцип місцевого самоврядування визнається у національному законодавстві у міру можливості в Конституції країни (ст.2);

• місцеве самоврядуванням означає право і спроможність місцевої влади, у межах закону здійснювати регулювання і управління суттєвою часткою державних справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевою населення (п. 1 ст.З);

• це право здійснюється радами або зборами, члени яких вільно обираються таємним голосуванням на основі прямого рівного загального виборчого права і які можуть мати підзвітні їм виконавчі органи. Це положення ніяким чином не заважає використанню зборів громадян, референдумів або будь-якої іншої форми прямої участі громадян, якщо це дозволяється законом (п.2 ст.З);

• головні повноваження і функції місцевих властей визначаються конституцією або законом (п 1, ст.4);

• місцеві органи влади повинні мати можливість самі визначити свої внутрішні адміністративні структури з тим, щоб вони відповідали місцевим потребам і забезпечували ефективне управл. (п. 1 ст-6);

• Мандат місцевих обраних представників передбачає вільне здійснення ними своїх функцій, (п. І.ст.7);

• Місцева влада має право, у рамках національної економічної політики, на свої власні адекватні фінансові ресурси, якими вона може вільно розпоряджатися у межах своїх повноважень (п. 1 ст. 9);

• Право місцевої влади бути членом асоціації з метою захисту і заохочення її спільних інтересів, а також бути членом міжнародної асоціації місцевої влади визнається кожною державою(п.2. ст. 10);

• Місцева влада має право використовувати засоби прямого захисту для забезпечення вільного здійснення своїх повноважень і поважання принципів місцевого самоврядування, які втілені в консгаіуції чи національному законодавстві (ст. 11).