- •Розділ 1 сучасна екологічна ситуація та головні екогеографічні проблеми в україні
- •1.1. Місце екогеографії та геоекології в системі наук про землю
- •1.2. Загальна характеристика сучасної геоекологічної ситуації в Україні
- •1.2.1. Надзвичайні екологічні ситуації та екологічний ризик
- •1.2.2. Найважливіші геоекологічні проблеми в Україні та причини їх виникнення
- •1.3. Сучасна екологічна політика України
- •1.3.1. Ядерна та радіаційна безпека України
- •1.3.2. Стан і проблеми зони відчуження чаес
- •1.3.3. Екологічна безпека оборонної діяльності
- •Розділ 2 екологічне законодавство і право в україні
- •2.1. Історія становлення і найхарактерніші ознаки природоохоронного законодавства і права в Україні
- •2.2. Сучасний стан нормативно-законодавчої бази України в галузі охорони природного середовища і використання природних ресурсів
- •2.3. Економічні механізми природоохоронної діяльності
- •Розділ 3 природно-ресурсний потенціал та основні геоекологічні проблеми використання й охорони природних ресурсів україни Загальні відомості
- •3.1. Ресурсні цикли в техносфері
- •3.2. Поняття екологічного та еколого-економічного потенціалів
- •Розділ 4 проблеми використання і охорони мінеральних ресурсів в україні
- •4.1. Сучасний стан мінерально-сировинної бази в Україні
- •Нафтогазовибудовні регіони України та проблеми видобутку нафти й газу
- •Вуглевибудовні регіони і проблеми видобутку вугілля
- •Регіони розробки залізних і марганцевих руд (руд чорних металів)
- •Регіони видобутку сірки, солей та фосфоритів
- •4.2. Гірничопромислові ландшафти України та особливість рекультивації земель, порушених унаслідок гірничих розробок
- •Розділ 5 енергетична криза в україні та її екологічні наслідки Сучасна енергетична криза і причини її виникнення
- •5.1. Шляхи подолання енергетичної кризи
- •5.2. Сучасний стан енергоресурсів та енергетична політика України
- •Розділ 6 земельні ресурси україни та основні проблеми їх використання й охорони
- •6.1. Сучасний стан земельного фонду України
- •6.2. Основні причини погіршення якості земельних ресурсів України та заходи боротьби з ними
- •6.3. Нормативно-законодавча база у сфері використання й охорони земельних ресурсів в Україні
- •Розділ 7 водні ресурси україни: проблеми раціонального використання й охорони
- •7.1. Сучасний стан і головні проблеми водних ресурсів України
- •7.2. Заходи з очищення поверхневих і підземних вод України і контроль за якістю води
- •7.3. Законодавчо-правові аспекти охорони та відтворення водних ресурсів в Україні
- •Розділ 8 сучасний стан та основні проблеми ресурсів атмосферного повітря в україні
- •8.1. Головні сучасні проблеми атмосфери та їх вияв в Україні
- •8.2. Нормативно-законодавча база України та міжнародна співпраця у галузі раціонального використання й охорони атмосфери
- •9.1. Стихійні метеорологічні явища в Україні
- •9.2. Рекреаційні ресурси України: сучасний стан і перспективи освоєння
- •Розділ 10 вторинні ресурси україни та проблеми поводження з відходами
- •10.1. Основні геоекологічні проблеми, пов'язані з утворенням і нагромадженням відходів в Україні
- •10.2. Управління у сфері поводження з відходами в Україні
- •Розділ 11 проблеми використання і збереження біологічних ресурсів україни
- •11.1. Лісові ресурси, особливості їх використання й охорони в Україні
- •11.2. Проблеми використання та збереження ресурсів недеревної рослинності в Україні
- •11.3. Використання й охорона ресурсів тваринного світу України
- •12.1. Формування європейської та національної екомережі України
- •Розділ 13 техногенне навантаження на природне середовище. Медико-демографічні проблеми сучасної україни, пов'язані з цим навантаженням
- •13.1. Основні джерела та фактори техногенного впливу на природне середовище в умовах техногенезу
- •13.2. Потенціал стійкості природного середовища та його окремих компонентів до техногенного навантаження
- •13.3. Демографічна криза як відображення сучасної геоекологічної ситуації в Україні
- •13.3.1. Демографічний вибух і демографічний перехід
- •13.3.2. Сучасна медико-демографічна ситуація в Україні та причини виникнення демографічної кризи
- •13.3.3. Демографічна політика України
- •Розділ 14 моніторинг навколишнього природного середовища в україні
- •14.1. Державна система моніторингу навколишнього природного середовища в Україні
- •14.2. Геоекологічне прогнозування та екологічна експертиза
- •14.3. Геоекологічний моніторинг у системі природоохоронного законодавства України
- •Глосарій
Нафтогазовибудовні регіони України та проблеми видобутку нафти й газу
Вуглеводнева сировина, що об'єднує нафту, газ і конденсат, на сучасному етапі розвитку людського суспільства є найважливішим і найпрогресивнішим різновидом мінерально-енергетичних ресурсів. У державному балансі України враховано 323 родовища запасів нафти, газу і газового конденсату. Основна їх кількість (191) зосереджена у Східному регіоні, 96 — у Західному, 36 — у Південному. Обсяг щорічного видобутку вуглеводнів за останні роки у середньому становив 4 млн т нафти з конденсатом і 18 млрд. м3 газу, що дорівнювало відповідно 10 і 20 % обсягів цих видів сировини, які щороку споживає країна*50.
*50: {Національна доповідь України про гармонізацію життєдіяльності суспільства у навколишньому природному середовищі. – К., 2003. – С. 41.}
В Україні промислово розробляються близько 200 родовищ, що є базою нафтогазової промисловості; у дослідній промисловій експлуатації перебуває 47 родовищ, експлуатуються 2 газосховища. Найперспективнішим за видобутком нафти й газу вважається Донецько-Придніпровський регіон, в якому зосереджено майже 85 % ресурсів вуглеводнів країни. Відкрито газові родовища в Карпатах, розширюються пошуки нафти на Чорноморському шельфі.
Ресурси нафти і природного газу в Україні дають змогу принаймні вдвічі збільшити їх видобуток. Незважаючи на важко-видобувний характер цих ресурсів, національна нафтогазова галузь належатиме до однієї з найрентабельніших. На вирішення цих завдань спрямована державна програма "Освоєння вуглеводневих ресурсів українського сектору Чорного й Азовського морів".
З огляду на оцінювання потенційних ресурсів (майже 6,4 млрд. т умовного палива), в Україні досліджено менше 40 % запасів викопних вуглеводнів. За матеріалами державної програми "Нафта і газ України до 2010 року", резерви вуглеводневої сировини (близько 300 родовищ) становлять 230 млн т нафти і 1165 млрд. м3 газу і згідно з розрахунками забезпечують можливість видобування нафти на рівні 7—8 млн т і газу — 30—35 млрд. м3 на рік.
Головними причинами, унаслідок яких погіршується стан довкілля у процесі розробки нафтогазових родовищ, вважають:
1) часті випадки відкритих викидів нафти, газу і пластової води під час розкриття продуктивних пластів свердловинами;
2) постійне забруднення поверхневих вод і глибинних водоносних горизонтів рідкими вуглеводнями, високо мінералізованими водами та шкідливими солями;
3) велика загазованість атмосфери під час експлуатації газових родовищ і газосховищ.
Вуглевибудовні регіони і проблеми видобутку вугілля
Ці копалини є основою паливно-енергетичних ресурсів України й становлять групу мінеральних речовин переважно органогенного походження. В Україні вугілля видобувається у трьох великих вугільних басейнах: Донецькому, Львівському, Волинському (кам'яне вугілля), а також Дніпровському буровугільному басейні. На складне екологічне становище вугільних гірничодобувних регіонів впливає, насамперед, те, що кожна третя шахта експлуатується понад 50 років; гірничодобувні роботи ведуться на глибинах від десятків сотень до 1400 м. Загальна площа вугільних басейнів становить майже 18 тис. км2 (3 % площі країни), зокрема у Донбасі —15 тис. км2. Тут розміщено 1220 териконів та відвалів, з яких 397 горять; їхня загальна площа близько 80 км2.
Донецький басейн відкрив ще у 1721 р. Г. Капустін, а першу шахту тут було закладено у 1795 р. Донбас розташований на сході України, охоплює площу понад 53,2 тис. км2 у межах Донецької, Луганської та Дніпропетровської областей, продовжуючись на території Ростовської області Росії (так званий Великий Донбас) і концентруючи 99 % загальних досліджених вугільних запасів держави. Вугленосні пласти розвідано до глибин 1200—1500 м. Усього виявлено 120 промислових пластів потужністю від 0,5 до 2,0 м. Основна частина вугілля залягає на глибині 500—750 м, де у 25 пластах концентрується майже 75 % досліджених промислових запасів басейну. Площі кар'єрів та шахт вимірюються тисячами квадратних кілометрів; на них нагромаджується величезна кількість відвалів механічно роздрібнених гірських порід, а надра пронизані складною системою вертикальних і горизонтальних гірничих виробок. Наприклад, у Донбасі сформувалася техногенна кора вивітрювання, потужність якої вимірюється тисячами метрів*51.
*51: {Адаменко О.М., Рудько Г.І. Екологічна геологія: Підручник. – К.: Манускрипт, 1998. – С. 26. }
Львівсько-Волинський басейн відкрив російський геолог М. Тетяєв у 1912 p., але спорудження вугільних шахт тут почалося лише у 1950 р., а перше вугілля у басейні видобули у 1954 р. Басейн розташований на території Волинської та Львівської областей і охоплює площу майже 8 тис. км2. Загальні запаси вугілля тут не перевищують 1 % від розвіданих у державі.
Дніпровський буровугільний басейн розміщується у центральній частині України, збігаючись у рельєфі з Придніпровською височиною. Він охоплює площу понад 100 тис. км3, на якій виявлено близько 200 родовищ і проявів бурого вугілля. Середня потужність буровугільних пластів становить 4—5 м, сягаючи в окремих родовищах до 25 м. У зв'язку з переважно неглибоким заляганням вугленосних нашарувань (від 10 до 150—200 м) буре вугілля можна видобувати відкритим (кар'єрним) способом. Порівняно невелика частка досліджених запасів бурого вугілля — 1,5 % від загальнодержавних — припадає на Закарпатський, Передкарпатський та Північно-подільський (Придністровський) буровугільні райони, де запаси палива з різною інтенсивністю розробляються переважно відкритим способом.
Унаслідок функціонування вуглевидобувних підприємств у цих регіонах відбулися чи не найбільші негативні екологічні зміни довкілля, а саме:
— просідання денної поверхні на площі понад 8 тис. км2 у середньому на 0,2—1,2 м, а в деяких місцях — до 5 м;
— зменшення рівня ґрунтових вод;
— забруднення поверхневих і підземних вод шахтними водами;
— забруднення повітря пилом, продуктами горіння териконів, метаном та іншими викидами;
— порушенням стійкості ґрунтового покриву та збільшення його тріщинуватості, загальне геохімічне забруднення ґрунтів;
— підтоплення територій, зокрема населених пунктів, під час закриття шахт, особливо у процесі затоплення шахт (так звана мокра консервація). За такої консервації швидкими темпами та на великих площах відбувається надходження високо-мінералізованих шахтних вод до водоносних горизонтів та річкової мережі. Наприклад, у 1998 р. було закрито 12 шахт, 1999 р. — 20, 2000 р. — також 20.