Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
F_Sosyur__2 (2).docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
18.11.2019
Размер:
90.3 Кб
Скачать

Ф. Сосюр. КУРС ЗАГАЛЬНОЇ ЛІНҐВІСТИКИ. Частина перша ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ

Частина   перша ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ

Розділ I

ПРИРОДА ЛІНГВІСТИЧНОГО ЗНАКА

§ 1. Знак, позначене (сигніфікат) I позначенпя (сигніфікант)

Дехто схильний вважати мову по cyтi номенкла-турою, тобто розглядати її як перелік слів, кожне з яких відповідає окремiй речі.

Наприклад:

Таке розуміння не захищене від критики з багатьох поглядів. Воно передбачає, що словам передують уже готові поняття (див. с. 142 i далі), воно не говорить нам про те, яку природу має назва — голосову чи психічну, адже слово arbor можна розглядати і в пер-шому, i в другому плат; нарешті, воно дозволяє думати, що зв'язок між назвою i річчю встановлюєть-ся зовсім просто, на-

справді ж це далеко не так. Проте цей спрощений погляд може наблизити нас до істини, адже показує, що мовна одиниця е чимось подвійним, утвореним внаслідок поєднання двох складників.

Розглядаючи мовленнєвий зв'язок (с. 23), ми з'я-сували, що обидві сторони лінгвістичного знака пси-xiчні i з'єднані в нашому мозку асоціативним зв'яз-ком. Ми особливо на цьому наголошуємо.

Лінґвістичний знак поєднує не річ і назву, але по-няття та акустичний образ1 . Цей останній є не ма теріальним звучанням, чисто фізичною річчю, а психічним відбитком цього звучання, уявленням, яке ми отримуємо про нього від наших органів чуттів, акустичний образ має чуттєву природу, і якщо іноді ми називаємо його "матеріальним", то лише з цієї причини і для протиставлення його іншому, взагалі абстрактнішому, члену асоціативної пари — поняттю (концепту).

Психічний характер акустичних образів добре видно при спостереженні за нашою власною мовною діяльністю. Не ворушачи ні губами, ні язиком, ми можемо розмовляти самі з собою або повторювати по-думки якийсь вірш. Саме через те, що слова мови є для нас акустичними образами, не слід говорити, що їх складають "фонеми". Цей термін стосується актуфонації і може відповідати лише усному, вимовленому слову як реалізації внутрішнього образу в мовленні. Ми можемо уникнути цього непорозуміння, говорячи про звуки та складислова, але пам'ятати при цьому, що йдеться про акустичний образ (звука)2.

1 Термін "акустичний образ" може видатися занадто вузьким, адже поряд з відтворенням звуків слова є ще і відтворення його артикуляції, м'язовий образ акту фонації. Проте Ф. де Сосюр вбачає у мові передусім скарб, отриманий мовцями ззовні (с. 25). Акустичний образ становить переважно природну репрезентацію слова і виступає як факт віртуальної мови поза всякою реалізацією в мовленні. Таким чином, руховий аспект може лише матися на увазі чи принаймні посідати щодо акустичного образу підпорядко ване місце. — Прим. вид.

У сучасних знакових теоріях "акустичний образ" знакової кон цепції Ф. де Сосюра відповідає термінам "узагальнений акустичний образ", "акустичне поняття": див. К.М. Тищенко. Лінґвістичний знак як єдність знаків мови і мовлення. — Мовознавство. — 1980.— № 1. — С.ЗО—34. — Прим. ред.

2 Подальший розвиток лінгвістичної термінології привів до сучасного розуміння фонеми саме як абстрактного акустичного поняття — типу або класу конкретних психічних образів реальних фізичних звуків мовлення. Звуки мовлення вивчає фонетика, їхні конкретні психічні образи — психофонетика, а фонеми — фоноло гія. — Прим. ред.

Отже, лінгвістичний знак є двосторонньою психіч-ною сутністю, яку можна зобразити схематично в такому вигляді:

Обидва ці елементи гли боко пов'язані між собою і один одного передбачають. Чи шукаємо ми зміст латинського слова аrborчи слово, якому в латині відповідає поняття "дерево", ясно, що лише такі освячені мовою зіставлення, як видаються нам відповідними дійсності, а будь-які інші, породжені уявою зіставлення, ми відкидаємо.

Це визначення порушує важливе питання термінології. Ми називаємо знаком поєднання поняття та акустичного образу, але у загальноприйнятому розумінні цей термін звичайно означає лише акустичний образ, наприклад, слово аrbor тощо. Забувають, що коли аrbor і називають знаком, то лише тому, що воно містить у собі поняття "дерево", і, отже, чуттєвачастина знака передбачає знак як ціле3.

Двозначність зникне, коли назвати всі три наявні тут поняття іменами, що передбачають одне одного і водночас взаємно протиставлені. Ми пропонуємо залишити слово знак для назви цілого, а терміни по-

3 Ф. де Сосюр обстоює тут білатеральну (двобічну, менталістичну) концепцію мовного знака, критикуючи унілатеральну (антимента-лістичну) його концепцію, що згодом запанувала серед лінгвістів США. — Прим. ред.

няття та акустичний образ замінити відповідно на позначене (сиґніфікат) і позначення (сиґніфікант); останні два терміни мають ту перевагу, що вказують на протиставлення як між собою, так і щодо цілого, частинами якого вони є. Що стосується слова знак, то ми змушені залишити його без змін, адже не знаємо, чим його замінити, бо повсякденна мова непідказує нічого кращого.

Визначений таким чином лінгвістичний знак має дві першорядні властивості. Вказуючи на них, ми тим самим формулюємо принципи досліджуваної тут галузі знань.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]