4.2.3. Реципієнтська новизна
Схему визначення нової реципієнтської інформації показано на рис. 13.
Нову реципієнтську інформацію повідомлення визначають послідовно для кожного його речення на основі появи нових слів чи простих речень під час його сприйняття отримувачем стосовно банку інформації групи реципієнтіви (отримувачів), до якої він належить. Новим чи відомим може бути не тільки слово чи речення, а й усе повідомлення.
Рис. 13. Діаграма для визначення новизни реципієнтської інформації повідомлення
У повідомленні нова реципієнтська інформація в реченнях «пульсує» порціями різної величини («квантами»). Як правило, вона доволі рівномірно розподілена в реченнях повідомлення. Це означає, що кількість нової реципієнтської інформації з просуванням зліва направо від першого до останнього речення повинна постійно зростати. Проте порівняно з контекстною інформацією її сумарна кількість завжди менша, а темп прирощення — нижчий.
Приклад. Оцінимо кількість нової вербальної реципієнтської інформації у поданому вище (із Марка Твена) прикладі. Для цього приймемо, що реципієнтом цього репортажу є дошкільнята — діти трьох…чотирьох років. Приймемо також, що в їх реципієнтському банку інформації (словниковому запасі) відсутні слова понеділок, вівторок, середа, четвер, п’ятниця, субота, неділя. Тоді в цьому повідомленні в кожному реченні кількість нової вербальної реципієнтської інформації рівна одиниці, а її сумарна кількість — семи (рис. 14). Коли б реципієнтами повідомлення були учні 11-го класу, то для кожного речення та для репортажу в цілому кількість нової вербальної реципієнтської інформації дорівнювала б нулю (адже учні 11-го класу, звичайно, мають у своєму реципієнтському банку інформації — словниковому запасі — назви днів тижня).
0
2
4
6
Оцінка
кількості
інформації
2
4
6
8
Номер речення
Рис. 14. Оцінка кількості нової вербальної реципієнтської інформації у повідомленні із семи речень
Стосовно реципієнтського банку інформації потрібно сказати, що психологічні дослідження встановили, що пасивний словниковий запас трирічної дитини становить у середньому близько 500, чотирирічної — 1500, п’ятирічної — 2000, шестирічної — 2500, а семирічної — 3000 слів13. До 12 років словник дитини збільшується зі середньою швидкістю 1000 слів на рік14, а, отже, у 12 років складає близько 8000 слів15.
У спеціально обраних авторами реципієнтських аудиторіях, члени яких мають більшість спільних рис (вік, соціальні особливості тощо), індивідуальні словникові запаси меншої частини реципієнтів можуть різнитися: деякі слова, наявні в усередненому словнику, можуть бути відсутні в індивідуальних словниках. Проте, загалом, реципієнтські банки інформації є більш-менш стабільними в часі (змінюються лише власники цих банків інофрмації: сьогодні це одна група другокласників, а через рік — це група вже зовсім інших другокласників).
Трудність оцінювання кількості нової реципієнтської інформації полягає в тому, що ці банки інформації є нечіткими (наприклад, у різних підручниках множини термінів можуть дещо різнитися).
У ЗМІ реципієнтські банки інформації необхідно створювати для невеликої кількості груп реципієнтів, наприклад, для школярів (1) молодших, (2) середніх та (3) старших класів, (4) людей, які не мають вищої освіти, (5) студентів університетів, (6) людей, які мають вищу освіту, та (7) науковців16. Звичайно, в окремих випадках поділ на групи реципієнтів повинен бути значно детальнішим (так, під час редагування навчальної літератури для середньої школи треба утворювати реципієнтські банки інформації для кожного класу окремо). Наповнення таких банків інформації доречно змінювати не частіше, ніж раз на рік (це випливає, зокрема, з річного планування навчального процесу в середній та вищій школах). Що стосується нечіткості, то тут доречно використовувати прийом, який передбачає включення слова в реципієнтський банк інформації за умови, якщо воно є в банку інформації не менше, ніж 80% реципієнтів певної реципієнтської аудиторії.
У наш час реципієнтськими банками інформації можуть служити словники-мінімуми17. Їх укладання є доволі тривіальним завданням. Так, у видавництвах, що публікують навчальну літературу для школи, слід укласти: а) словник слів, використаних у підручниках для 1-го класу (реципієнтський банк інформації для 1-го класу); б) словник слів, використаних у підручниках для 2-го класу, плюс банк інформації реципієнтів 1-го класу (реципієнтський банк інформації для 2-го класу); в) словник слів, використаних у підручниках для 3-го класу, плюс банк інформації реципієнтів 2-го класу (реципієнтський банк інформації для 3-го класу) і т. д.
Такий наближений метод визначення вербальної реципієнтської новизни надійно “працює” для підручників іноземної мови. Так, у роботі А. В. Зубова18 вказано, що в підручниках іноземних мов відношення кількості нових слів до всіх слів уроку повинно перебувати в межах 1,5…5,0%, а оптимально 3,6% (цей показник доречно називати коефіцієнтом новизни повідомлення)19. При цьому відношення відомих слів уроку до всіх слів, що є в реципієнтському банку інформації, може перебувати в межах20 23,7…25,4% (цей показник доречно називати коефіцієнтом адаптованості повідомлення).
Таким чином, кількість нової реципієнтської інформації в повідомленні, призначеному для опублікування в ЗМІ для обраної аудиторії отримувачів, завжди повинна бути більшою нуля. Іншими словами, ця норма забороняє наявність у повідомленні лише тієї інформації, яка вже є в реципієнтському банку інформації (відомої інформації).
Кількість нової реципієнтської інформації з просуванням зліва направо від першого до останнього речення повідомлення повинна зростати постійно й рівномірно. Ця норма встановлює, що нова реципієнтська інформація не може бути присутня тільки в одних уривках повідомлення і цілком відсутня — в інших, а повинна бути розподілена приблизно рівномірно між усіма уривками повідомлення.
Середня кількість нової реципієнтської інформації в кожному уривку повідомлення повинна відповідати цьому показникові, встановленому для обраної автором реципієнтської аудиторії.
Приклад. Для підручників з іноземних мов кількість нової реципієнтської інформації в кожному уривку повідомлення повинна перебувати в межах від 1,5 до 5,0% нових слів залежно від ступеня підготованості реципієнтів (так, для учнів молодших класів це може бути 2%, а для студентів — 4%)21.
Проте в повідомленні можна використовувати будь-яке нове слово лише тоді, коли воно є в словнику реципієнта. З цією метою нові слова обов'язково повинні бути пояснені в примітках (внутрітекстових чи посторінкових) чи спеціальних словниках, а на радіо чи телебаченні — в ремарках (доповненнях) ведучого передачі.
Приклад. Новою вербальною реципієнтською інформацією може бути поява зовсім нового слова, нового синоніма до відомого слова, а також — поява у відомого слова нового значення (наприклад, у свій час слово супутник набуло, крім основного й відомого, ще одне значення: створений людиною технічний пристрій, який літає по навколоземній орбіті). Обидва перелічені види нової вербальної інформації можуть зустрічатися в банках інформації не окремо, а в поєднанні (нове слово з новим значенням). У цьому разі в повідомленні стосовно нових слів чи їх значень повинно бути подано необхідні пояснення.
Зіставленню під час виявлення реципієнтської новизни інформації повинні підлягати не тільки слова, а й цілі твердження, що є в повідомленні й реципієнтському банку інформації отримувача.
Приклад. Твердження з читанки (підручника української мови та літератури)
Т. Г. Шевченко народився 8 березня 1814 року
буде новою реципієнтською інформацією для переважної більшості дітей 2-го класу й відомою реципієнтською інформацією для дітей 5-го класу.