4.4. Цінність інформації

Поняття цінності інформації. Про цінність інформації можна говорити лише тоді, коли перед кібернетичною системою стоїть чітка мета, або, як ще кажуть, цільова функція²⁸. Метою для кібернетичних систем може бути виконання певних дій, задоволення пізнавальних, емоційних, естетичних чи інших потреб тощо.

Таким чином, цінність інформації — це загальна властивість інформації, яка встановлює ступінь досягнення мети кібернетичною системою за допомогою цієї інформації.

Приклад. Отримувачі інформації можуть мати таку мету: дізнатися прогноз погоди на завтра; отримати від поетичної збірки естетичну насолоду; отримати від перегляду телевізійного фільму про кохання емоційне задоволення. Лише сприйнявши обрані повідомлення, вони можуть встановити, досягли поставленої мети чи ні.

Іноді для визначення цінності інформації потрібно мати сформульовані не тільки поточну, а й перспективну мету тих реципієнтських груп, для яких готують повідомлення. Наявність у повідомленні інформації, яка може стати корисною не лише в якийсь конкретний момент сприймання, але і в майбутньому (інформація “про запас”), суттєво піднімає цінність усього повідомлення.

Приклад. Класичною задачею щодо визначення цінності інформації є задача лабіринту, коли потрібно розшукати шлях, що веде до мети — центру лабіринту. Тут цінність інформації вираховують за такою методикою. Спершу навколо центру будують коло з радіусом, який охоплює найдальшу точку лабіринту. Тоді через центр кола й точку максимального наближення шляху до центру проводять радіус кола. Далі цінність вимірюють як відношення двох відрізків: перший — частина радіуса, яка рівна віддалі від периметра кола до найближчої до центра точки, що її забезпечує обраний шлях (чисельник); другий — радіус кола (знаменник).

Слід сказати, що є інформація, яка має цінність максимально близьку до одиниці, проте ніколи до мети не приведе. Прикладом такої інформації може бути шлях у лабіринті, що макимально наближається до центру, проте ніколи до нього не доходить. Тому важливим щодо будь-якої інформації, яка визначена як цінна, знати, чи може вона в принципі привести до мети, чи ні.

У часі цінність інформації є величиною змінною. На неї впливає зміна кібернетичною системою цільової функції та поява щодо її досягнення нової інформації²⁹.

Будемо вимірювати цінність за спрощеною методикою, використовуючи шкалу від 0,0% до 100,0%. При цьому будемо застосовувати два види оцінок: двозначні (100,0% — цінна; 0,0% — нецінна) і багатозначні (наприклад: 0,0%; 1,0%; 2,0%; 3,0% … 100,0%).

Двозначне вимірювання цінності. Задамо функцію визначення цінності (V₁) повідомлення за двозначною методикою:

{

100,%, якщо M – E ≤ 0;

V₁ = (11)

0,0%, якщо M – E > 0,

де M — мета повідомлення, а E — ступінь досягнення мети.

Приклад. Без рекламної кампанії щоденний збут зубної пасти марки "Фтородент" становив 300 тюбиків. Комерсанти вирішили довести щоденний продаж до 500 тюбиків. З цією метою вони організували рекламну кампанію (передачу радіомережею рекламних повідомлень про цю пасту). Після завершення кампанії виявилося, що збут зріс до 400 тюбиків щодня.

Визначимо цінність рекламного повідомлення. Для цього найперше встановимо, що мета повідомлення склала M = 500 – 300 = 200 тюбиків і що ступінь досягнення мети склав E = 400 – 300 = 100 тюбиків. Тоді, оскільки V₁ = 200 – 100 > 0, цінність рекламного повідомлення V₁ = 0,0%.

Багатозначне вимірювання цінності. Задамо функцію для вимірювання цінності інформації за багатозначною методикою (V₂) як відношення

V₂ = E / M • 100%. (12)

Приклад. Цінність того ж рекламного повідомлення з попереднього прикладу, виміряного за формулою (12), становить V₂ = 100 / 200 = 50,0%.

У будь-якому повідомленні, виходячи з того, що в кожний окремий відрізок часу кібернетична система може мати іншу мету, цінну інформацію становить, як правило, не все, а лише частина повідомлення, навіть одне чи кілька його речень (наприклад, визначення терміна, юридична норма, числові дані, траєкторія руху літака-розвідника тощо). Проте, є ще й така інформація, яка обґрунтовує цінну, але сама цінною не є. Часто в повідомленні такої інформації значно більше, ніж власне цінної. Називатимемо її нецінною інформацією. Нецінна інформація — це інформація повідомлення, яка не веде до поставленої мети.

Кількість у повідомленні нецінної інформації повинна бути достатньою для того, щоби реципієнт сприйняв і зрозумів цінну, але не більшою. Ця норма встановлює, що кількість нецінної інформації не повинна перевищувати кількості, достатньої для досягнення реципієнтом поставленої мети.

Приклад. Співвідношення цінної та нецінної інформації для випадку з лабіринтом можна визначити за кількостями входів, що ведуть до центру лабіринту, й тих, що до центру не ведуть.

У повідомленні не повинно бути інформації, що веде до досягнення інших, іноді прихованих цілей (наприклад, убивства людини).

Зі сказаного випливає, що в повідомленні цінна інформація завжди повинна перебувати у певному співвідношенні з нецінною. Таке співвідношення називатимемо коефіцієнтом цінності інформації повідомлення.

Таким чином, повідомлення обов’язково повинно містити цінну для обраної реципієнтської аудиторії інформацію. Ця норма забороняє наявність у повідомленні тільки нецінної.

Питання цінності інформації особливо важливі під час прийняття управлінських рішень, які досліджує теорія прийняття рішень.