3. Специфiка предмету юридичної логiки.

З точки зору сучасного рівня логіко-юридичних знань у загальному плані визначення предмету юридичної логіки може бути сформульоване таким чином:

Юридична логіка - це наука, яка вивчає закономірності застосування логічних теорій у правовому пізнанні і юридичній практиці.

Акцент в цьому визначенні робиться перш за все саме на закономірностях, особливостях, специфіці, відмінностях застосування логіки в праві. В даному випадку логіка постає як прикладна наука, але сам предмет застосування не може не залишати свій відбиток на засобах, особливостях використання логіки. Більше того, розвиток сучасної логічної теорії показав, що логіко-теоретичний аналіз правових явищ, таких як норми права, правової дії і оцінки, особливості слідчої практики, призвели до істотного прогресу і розвитку самої логічної теорії, до виникнення цілих нових напрямків у цій науці, таких як логіка норм, логіка дії, логіка оцінок, логіка питань і відповідей, теорія аргументації і т.д. Подібні процеси взаємозбагачення логіки і права показують, що неможливо уявити якісь значні досягнення сучасного правознавства без використанння все ще “молодої”, але вельми перспективної синтетичної науки - юридичної логіки.

4. Форомальна логiка, юридична логiка, дiалектична логiка права. Кнапп, Герлдох

“ДІАЛЕКТИЧНА І ФОРМАЛЬНА ЛОГІКА В ПРАВОВОМУ РОЗУМІННІ”

§ 1. Діалектична логіка і формальна логіка.

Марксизм-ленінізм розуміє під логікою як діалектичну логіку, так і формальну логіку. Загальну характеристику складових частин логіки Енгельс дає в “Анті-Дюринге”, де формальну логіку і діалектику (тим самим і діалект.логіку) визначає як науку про мислення та його закони.

Логіка, що займається людським мисленням, - це наука, яка досліджує, як закономірності його розвитку, так і закономірності, що розкривають правильність ходу думок та істинність результатів мислення.

Діалектична логіка є невід”ємною складовою частиною марксистсько-ленінської філософії, але про її місце в структурі марксистсько-ленінської філософії немає єдиної думки. На відміну від буржуазної філософії, яка вважає, що онтологія і гносеологія, а також формальна логіка (діалектичну логіку буржуазна наука не визнає) перебувають у взаємному протирічі, марксистсько-ленінська філософія розглядає онтологію, гносеологію і діалектичну логіку в єдності. Філософські принципи марксизма діють в рівній мірі, як в сфері буття, так і в сфері сводомості (включаючи пізнання).Цю думку відображає вислів про те, що при розгляді логіки, діалектики і теорії пізнання марксизма “не надо трех слов, ибо eто одно и тоже”.

Разом з тим дана єдність розуміється не як абстрактна, а як конкретна тотожність. Це означає, що при єдності онтології, діалектичної логіки і теорії пізнання існують також певні відмінності, які є наслідком відмінностей в прояві діалектичних закономірностей в сфері буття (в об”єктивній реальності), в області відносин об”єкта і S (тобто в процесі відображення S об”ект.реальності) та в самому мисленні - як на результаті цього відображення.

Діалектика - це те загальне, що притаманне діалектиці речей (об”єктив.діалектиці), суб”єктивній діалектиці співвідношення буття та свідомості та діалектиці понять (діалектичній логіці). Об”єктивна діалектика відображається в формах мислення, і саме цим займається діалектична логіка, що досліджує співвідношення форм мислення та їх зміст і предмет.

Діалектична логіка є складовою частиною діалектики, або, вона занурена в неї. Для діал. логіки характерним є те, що закони діалектики, які притаманні об”єктивній дійсності, виступають одночасно і у вигляді логічних форм мислення, і у вигляді специфічних розумових засобів.

Діалектична логіка в процесі мислення відображає дію об”єктивних закономірностей і складає певну частину суб”єктивної діалектики. Як наслідок, вона виступає в якості “содержательной” логіки.

Формальна логіка історично виникла в рамках філософії і довгий час залишилась її складовою частиною. Формальна логіка утворює самостійну науку в якості основного аргумента наводиться наступний довід: філософія - класова наука, а для логіки характерна безкласовість (він не є ідеальним: якщо все явище класове, складові елементи можуть такими не бути).

Деякі автори вважають формальну логіку самостійностою наукою, не заперечуючи її зв”язку з філософією, визнають, що вона має свою філософську основу, що певні її досягнення набувають філософського значення і т.д.

Деякі автори вважають логіку складовою частиною філософії. На користь даного твердження свідчить звичайне визначення предмета філософії - найбільш загальні закони природи, суспільства і мислення.

На відміну від діалектичної логіки формальна логіка зосереджує свою увагу на формальному аспекті людського мислення, тобто формальна логіка займається в першу чергу проблематикою правильності людського мислення.

Якщо врахувати дане розмежування діалектичної і формальної логіки, стає зрозумілим, що логіка не є єдиною наукою, а розподіляється на 2 науки, які об”єднані спільним предметом - людським мисленням, а можливо також і тим, що разом вони складають частину об”єктивної діалектики.Звідси відсутність визначення логіки, яке об”єднувало б усі складові частини. Кондаков “Лог.словарь”: логіка - сукупність наук про закони і форми мислення, про математично-логічні закони обчислення, про найбільш загальні закони мислення”.(логіка тут не розуміється як, єдина наука, а як їх сукупність).

Співвідношення діалектиктичної і формальної логіки не можна розуміти, як дзеркальне відображення, не можна в діалектичній логіці шукати елементи, які б безпосередньо відповідали певним елементам логіки формальної, і навпаки. Відмінності серед діалектичними і формалітичними логіками не ведуть до їх взаємного заперечення. Навпаки, вони об”єднуються, взаємно доповнюють одна одну.

Діалектична логіка не спростовує формальну логіку, а навпаки, передбачає її дії. Згідно зазначених положень “закони формальної логіки проявляються у свідомості і мають коріння в об”єктивній реальності”. Отже, під формальною логікою ми не розуміємо лише результати людського мислення, адже її закони, прийоми завжди є відображенням певних явищ або відносин об”єктивної реальності.