ХРЕСТОМАТІЯ З ФІЛОСОФІЇ ПРАВА

ТЕМА № 4

Логіка права

1. Логiка в структурi права i право як логiчна система.

2. Iсторичнi етапи становлення юридичної логiки.

3. Специфiка предмету юридичної логiки.

4. Форомальна логiка, юридична логiка, дiалектична

логiка права.

5. Логiка норми права. Нормативний квадрат i логiчна структура правовiдносин.

6. Поняття юридичної формули. Логiка як метод права.

1. Логiка в структурi права I право як логiчна система.

Логіка є невід’ємним елементом будь-якої правової реальності, визначальним моментом її внутрішньої сутнісної структури.¹ “Разом з етичним елементом, - підкреслював Б.А.Кістяківський, - в праві відіграє величезну роль елемент логічний. Для правознавства, яке слугує практичним цілям, цей логічний елемент має надзвичайно важливе значення”². Починаючи від структури норми, первинної клітини права, і закінчуючи системою законодавства і системою права, логічність пронизує всю правову матерію, всі етапи її розвитку і функціонування. Недаремно системність і формальну визначеність зараховують до сутнісних характеристик права. З цього приводу В.Є.Жеребкін наголошує: “Юридичне логічно детерміноване”.³

Але роль логіки в праві набагато важливіша, ніж надання нормам формальної визначеності, а законодавству - системної строгості і несуперечливості. Логіка є гносеологічним механізмом породження права, засобом його реалізації та методом розкриття його сутності, іншими словами, однією з найсуттєвіших констант функціювання права.

Логіка завершує будь-яку систему права. Та чи інша концепція права стає повною і завершеною з експлікацією своєї логіки, яка дозволяє як визначити і розкрити певну правову структуру, так і задати механізм її реалізації. Тоді гносео-онтологічні моделі стають гносео-онто-логічними, тобто повними.⁴ Онтологічне “що” з’єднується з гносео-логічним “як” саме через логіку, вона забезпечує перехід від “що” до “як” права, зв’язує їх. Причому, кожне “що” і кожне “як” має свою логіку і всі вони повинні відповідати одне одному, неадекватна логіка накладає свій відбиток на розуміння і розкриття нового “що” і нового “як”.

Процес виділення логіки певної правової реальності поступовий. “Право може довгий час перебувати в стані логічної безформеності і словесної незакріпленості”, - відзначав І.О.Ільїн. Але неминучим завершенням праворозвитку є “поступове висвітлення і закріплення логічного елементу в “діючих” правових нормах”.⁵ Неминучим, тому що норма - це завжди судження, логічне судження і воно не може виражатися, змінюватись і реалізуватись інакше, як у відповідності з законами логіки.⁶ Норма має складну структуру, ця структура завжди знаходиться в динаміці. В нормі-припису може бути відсутня чи то гіпотеза, чи то санкція, чи навіть сама диспозиція, але цілісна природа норми не припускає відсутності хоча б жодного її елементу, і всі вони необхідно повинні бути присутніми,⁷ всі вони дійсно є присутніми, але часто розкидані по різних нормах-приписах, тому цілісна, єдина правова норма завжди постає як логічна норма, як результат логічного аналізу⁸. Норма ж може бути ефективною, живою нормою, коли вона - цілісна норма. Її цілісність задає, з одного боку, логічну структуру реалізації норми, з іншого боку, розгортається в систему законодавства і систему права, яка завжди виступає як логічна система.¹ Система законодавства і норма права як система виступають нескінченним предметом логічного аналізу, який ще не сказав свого останнього слова в правовому пізнанні. З практичного погляду сьогодні важко уявити кваліфікованого юриста, фахівця-правознавця без грунтовної логічної підготовки, без певного рівня логічної культури,² яка неминуче позначається на його вмінні оперувати правовими поняттями, орієнтуватись в законодавстві, давати тлумачення нормативним актам, здійснювати процедури кваліфікації злочинів та оперувати багатьма іншими прийомами юридичної техніки.³ Звичайно, право не зводиться до логічно-структурованої догматики, адже є ще “живе право” - чи то Є.Ерліха, чи то Л.Петражицького чи інших. Однак, концентрований вираз “живе право” отримує саме в позитивній догматиці. Це і є та сфера, де право може в чистому виді розвиватися саме собою, за своїми внутрішніми логічними законами, як самостійне явище. Застосування різноманітних логічних теорій, всього арсеналу сучасної логічної науки до аналізу права може дати і дає надзвичайні результати в розумінні природи права.⁴ Логіка у взаємодії з правом, стаючи юридичною логікою, формує право, реалізує його і в цілому проявляє себе як фундаментальна логічна константа правового пізнання і загального розвитку права.