Тема 2. Сировина, вода та енергія в промисловості. Технології збагачення та очищення сировини

Сировина – речовина природного або синтетичного походження, яку використовують при виробництві промислової продукції.

Збагачення – це очищення сировини від речовин, непотрібних для отримання запланованої продукції.

Флотація – це процес розділення дрібних твердих частин, сутність якого полягає у різних поверхневих властивостях складових мінералів, що заснована на відмінності їх при змочуванні водою.

Агломерація — це процес спікання дрібних порошкових речовин, непридатних для використання, у грудки оптимального розміру.

Магнітна сепарація – метод розділення мінералів між собою або від пустої породи на основі різниці їх магнітних властивостей.

Рудна мінеральна сировина – гірничі породи, що вміщують метали, котрі можуть бути економічно вигідно вилучені у технічно чистому стані.

Нерудна сировина – сировина, яку використовують для виробництва хімічних, будівельних та інших неметалічних матеріалів (фосфорити, апатити, граніти, алюмосилікати).

Промислова підготовка води – комплекс заходів і технологічних процесів для отримання води необхідної якості.

Коксування – процес нагрівання вугілля або іншого твердого палива без доступу повітря при температурі 1100-1200⁰С. Цей процес називають сухою перегонкою, при якій одержують кокс, напівкокс, деревне вугілля і леткі продукти.

Дистиляція, або перегонка нафти – поділ нафти та нафтопродуктів на фракції, який ґрунтується на різниці температур кипіння окремих фракцій.

Тема 3. Основні технологічні процеси у видобувній промисловості

Гірничі роботи – роботи по відокремленню порід від масиву, відокремленню корисних копалин і пустих порід та доставці їх до місця переробки.

Гірничі виробки – порожнини, що утворюються в земній корі в результаті гірничих робіт.

Кар’єр – сукупність відкритих виробок, обладнаних для видобування корисних копалин.

Концентрат – продукт із підвищеним вмістом необхідного мінералу.

Копальня – гірниче підприємство, на якому видобувають корисні копалини в закритих виробках.

Очисні роботи – роботи, пов’язані з відокремленням корисних копалин.

Тема 4. Техніка і технологія металургійної промисловості

Агломерація – процес спікання руд дрібних фракцій з подрібненим твердим паливом (коксом, вугілля) в агломераційній машині.

Доменна піч – це шахтна піч для виробництва чавуну. Висота печі значно перевищує діаметр поперечного перерізу.

Доменний процес – це технологічний процес виробництва чавуну, який містить у собі горіння палива, відновлення заліза та навуглецювання його.

Конвертер – це агрегат для виготовлення сталі з розплавленого чавуну.

Мартенівське виробництво – це процес виробництва сталі в мартенівських печах шляхом окислювальної плавки матеріалів, які містять залізо.

Металургія – наука про способи одержання металів із руд та їх перероблення з метою надання потрібних властивостей.

Пірометалургія – сукупність процесів добування та очистки металів і сплавів, які протікають при високих температурах (наприклад, виплавка чавуну, сталі, свинцю, міді, цинку та ін.).

Питома витрата палива – показник доменної печі, який характеризує економічність її роботи та визначає кількість палива, витраченого на виплавляння 1 т чавуну.

Порошкова металургія – це галузь промисловості, система технологічних процесів якої спрямована на виробництво порошкових металів і неметалевих сполук, з яких пресуванням (для надання форми і розмірів) із подальшим спіканням виготовляють заготовки, деталі тощо.

Руда – природне мінеральне утворення, яке містить який-небудь метал або кілька металів у таких концентраціях та формах знаходження (як крупність, характер сполук та ін.), що забезпечують технічну можливість та економічну доцільність їх добування.

Скрап – це відходи, отримані в процесі штампування, різання, браку ливарного виробництва тощо.

Сплави – металічні, макроскопічні однорідні системи, що утворилися внаслідок твердіння розплавлених рідких систем та складаються з двох або більшої кількості металів (рідше металів та неметалів), з характерними металічними властивостями. У широкому розумінні сплавами називають будь-які однорідні системи, які одержують сплавленням металів, неметалів, оксидів, органічних речовин та ін.

Сталі – це залізовуглецеві (вміст вуглецю до 2 %) сплави з добавками таких легуючих елементів, як Сг, W, Со > та ін., що надають їм цінних техніко-економічних властивостей.

Феросплави – сплави заліза з іншими елементами. Їх виплавляють із комплексних залізних руд в електродугових та доменних печах. Застосовують феросплави для розкислювання та легування сталі, добування деяких кольорових металів, у зварювальному виробництві – при виготовленні електродних покрить.

Флюси – матеріали, які застосовуються в металургійних процесах з метою утворення або регулювання складу шлаку, захисту розплавлених металів від взаємодії з навколишнім середовищем, а також для з’єднання оксидів та сполук шкідливих домішок.

Чавун – сплави заліза з вуглецем, які містять більше 2 % С.

Чорні метали – промислові назви заліза та сплавів на його основі (сталь, чавун і феросплави). Мають найбільш широке застосування як конструкційні матеріали в машинобудуванні, транспорті та інших галузях народного господарства.

Шихта – суміш сирих матеріалів, а в деяких випадках (наприклад, при виплавці чавуну в доменній печі) і палива, які підлягають переробці в металургійних, хімічних та інших агрегатах. Шихту завантажують або у вигляді рівномірної суміші, яку підготували заздалегідь поза агрегатом, або порціями чи шарами, які складаються з окремих її складових.

Шлак – це речовина, що утворюється з пустої породи, рудних матеріалів та флюсу в процесі переробки залізної руди у доменних печах.