Рекомендована література

1. Джевуський Я. Говорити мовчки // Павличко Д. Наперсток. Поезії. – К.: Основи, 2002. – С.3-8.

2. Ільницький М. Дмитро Павличко. Нарис творчості. – К., 1986.

3. Моренець В. Сто робіт і одне начало Д. Павличка // Павличко Д. Твори: В 3т.. – Т. 1. – К., 1989.

4. Моренець В. На зрізі контрастних переходів і заперечень // Дивослово. – 1999. – № 9.

5. Неділько В. Дмитро Павличко // Українське слово. Хрестоматія. – Кн.3. – К., 1994.

6. Равлів І. Тематичне й жанрове розмаїття Павличкової лірики 90-х років // Слово і час. – 1998. – № 9/10. – С. 86 - 88.

7. Равлів І. Час і простір у «Покаянних псалмах» Д.Павличка // Київ. – 1997. – № 5/6.

8. Савчин Т. Сонети Дмитра Павличка. Поетика жанру. – К.: Знання, 1999.

9. Скирда Л. Сучасне українська поезія. – К.: Вища школа, 1983. – С. 50-78.

10. Ткаченко Л. Ностальгія Дмитра Павличка // Слово і час. – № 10. – С. 48-51.

Самостійна робота № 5

Тема. Естетична самодостатність лірики Василя Симоненка.

Питання для опрацювання

1. Життя і творчість Василя Симоненка. Творча особистість митця, вплив на його художні шукання естетики фольклору та Т.Шевченка. Розмаїття тематики та жанрове багатство поезії В.Симоненка.

2. Збірки лірики Василя Симоненка. Широкий суспільний та естетичний резонанс першої прижиттєвої збірки «Тиша і грім» (1962) та другої збірки «Земне тяжіння» (1964), «Поезії» (1964), їх місце в українській поезії 60-х років. Філософське осмислення буття, природи і людини. Кордоцентризм – визначальна прикмета онтології творчості митця. Збірка «Берег чекань» (1973), видана українською діаспорою.

3. Проблемно-мотивний аналіз лірики Василя Симоненка:

а) палка синівська любов до рідної землі, України, звеличення духовної величі українського народу, якого не можуть подолати ніякі напасники: «Україні», «Задивляюсь у твої зіниці», «Де зараз ви, кати мого народу», «Лебеді материнства»; історіософське осмислення історичної долі Вітчизни («Скільки в тебе очей», «Жорна», «О земле з переораним крилом», «Можливо, знову загримлять гармати», «До суєсловів», «Український лев», «Є тисячі доріг», «Я не був за дальніми морями»);

б) естетизація величі простої людини, національної гідності як головної передумови повноцінного життя всього народу: «Ти знаєш, що ти – людина», «Дід умер», «Баба Онися», «Перший»;

в) глибоке розкриття почуттів людини, її світорозуміння, образи матері, коханої, інтимна лірика («Одинока матір», «Піч», «Чорні від страждання мої ночі», «Я тобі галантно не вклонюся», «Є в коханні і будні, і свята»);

г) тема поета і місце його в житті суспільства, ідея безкорисливого служіння рідному народові у вірші «Є тисячі доріг, мільйон вузьких стежинок». Продовження традицій Т.Шевченка;

д) зображення пекучих моральних, етичних проблем часу; сатирична й політична лірика («Курдському брату», «Гранітні обеліски, мов медузи», «Монархи», «Брама замку Стюарт»); «Казка про Дурила» як зразок політичної сатири. Алегоризм наративу, викриття антигуманної сталінської системи, раю для вибраних за допомогою сатиричних засобів; викриття панування російського тоталітаризму в Україні;

ж) вітаїзм, утвердження цінності кожного життя, антеїзм («Люди – прекрасні», «Світ який – мереживо казкове» та ін.)

4. Характер ліризму віршів. Суб'єктна організація поезій. Жанрове розмаїття, поетика, особливості віршування.

5. Збірка оповідань і новел «Вино з троянд» (1965). Щоденник «Окрайці думок», уперше опублікований українською діаспорою.

6. Значення творчості В.Симоненка для відродження української літератури.