Різновиди видів спорту як змагальної діяльності

Така діяльність, її стрижневі лінії і форми організації зараз мають досить чіткі специфічні ознаки, а саме:

• активізація факторів, які підсилюють загальні настанови на досягнення, що забезпечується, крім іншого, спеціальною системою прогресуючих заохочень за спортивні досягнення;

• уніфікація складу дій, дозволених на змаганнях, умов виконання і способів оцінювання досягнень (що закріплюється офіційними правилами, які у багатьох випадках набули міжнародного статусу);

• регламентація поведінки спортсменів, які змагаються, за принципами неантагоністичної конкуренції, котра має гуманну основу (що закріплюється офіційними і неофіційними нормами спортивної етики, ряд яких набув загального визнання в Олімпійській хартії та інших міжнародних документах, що стосуються спорту);

• системна репрезентація змагань, спрямованих на реалізацію найвищих досягнень в обраному виді спорту за встановленими правилами, з послідовним зростанням рівня конкуренції і вимог до результатів.

ДОДАТОК М

Передстартові психічні стани

1. Стан недостатнього збудження – стан спортсмена, що проявляється в передстартові моменти в деякій млявості, недостатній зосередженості, неможливості спортсмена сконцентрувати увагу на майбутньому двобої. Зовні спортсмен спокійний, навіть байдужий, доброзичливий до оточення і супротивників, однак він нездатний максимально реалізувати у змаганнях свої функціональні можливості, його дії часто характеризуються несвоєчасністю і неадекватністю.

2. Стан оптимального збудження – такий стан спортсмена, у якому він відчуває готовність і бажання змагатися, здатність об'єктивно оцінювати дії свої, партнерів по команді, супротивника, одержувати задоволення від своїх рухів і дій, упевненість у своїй підготовленості і досягненні запланованого результату. Цей стан – найкращий для досягнення спортивних результатів і повної реалізації функціональних можливостей.

3. Стан перезбудження (стартова лихоманка) — передстартовий стан спортсмена, що виявляється у надмірній активності, дратівливості, утраті самовладання, запальності, нетерпимості до оточення.

4. Стан гальмування внаслідок перезбудження (стартова апатія) — стан спортсмена, що має у своїй основі механізм, протилежний формуванню стану недостатнього збудження, що проявляється зовні у подібних реакціях, за винятком доброзичливості до навколишнього. Пасивність, що виявляється зовні, є результатом переживань, які травмують, спостерігається апатія, психологічна і фізична млявість, рідше – невротичні реакції.

Рекомендована література

1. Уэйнберг Р. С., Гоулд Д. Основы психологии спорта и физической культуры. – К.: Олимпийская литература, 2002. – 327 с.

2. Гуменюк Н.П., Клименко В.В. Психология физического воспитания и спорта. — К.: Вища школа, 1995. – 311 с.

3. Гогунов Г.Д., Мартьянов Б.И. Психология физического воспитания и спорта. - М.: Academіa, 2000. — 288 с.

4. Кретти Б. Дж. Психология в современном спорте. — М.: Физкультура и спорт, 1998. – 224 с.

5. Психология физического воспитания и спорта. — Учеб. пособие для ин-тов физ. культуры / Д.Я. Богданова, Г.Д. Горбунов и др.; Под общей редакцией Т.Т. Джамгарова, А.Ц. Пуни. — М.: Физкультура и спорт, 1999. – 271 с.

6. Психология спортивной деятельности. — Казань: изд-во Казанского ун-та, 1995. — 215 с.

7. Роберт Н. Сингер. Мифы и реальность в психологии спорта. — М.: Физкультура и спорт, 1990.

8. Эмоционально-волевая подготовка спортсменов / Под. ред. проф. А.Т. Филатова. — К.: Здоровья, 1992. – 212 c.

9. Психология спорта в терминах, понятиях, междисциплинарных связях: Словарь-справочник./ Сост. Е.Н. Сурков. — СПб., 1996. – 401 c.

10. Ханин Ю.А. Психология общения в спорте. — М.: Физкультура и спорт, 1990.

11. Психология физического воспитания и спорта / Под. общ. ред. проф. Т.Т. Джамгарова .— М.: Физкультура и спорт, 1999. – 194 с.

12. Рудик П.А. Психология. — М.: Физкультура и спорт, 1994. – 171 с.

13. Гуменюк Н.П. Олімпійський характер. Про психологію в спорті. — К.: Молодь, 1998. – 243 с.

14. Пуни А.Ц. Проблема личности в психологии спорта. — М.: Физкультура и спорт, 1990. – 252 с.

40