Напрями психологічного забезпечення у спорті

У систему психологічного забезпечення спортсмена входять:

1) психологічна консультація;

2) психологічне навчання;

3) психодіагностика;

4) психолого-педагогічні і психогігієнічні рекомендації;

5) навчання психорегуляції і саморегуляції психічних станів спортсмена;

6) психологічна підготовка спортсмена і тренера;

7) психотерапія і психогігієна;

8) психологічна підготовка до змагань;

9) психологічна допомога в оптимізації психічних станів спортсмена і відновлення їх після навантажень;

10) формування мотивації досягнення успіху;

11) психологічна корекція несприятливих психічних станів спортсмнів.

П. з. с. передбачає широке коло науково-дослідних, науково-практичних і організаційних заходів, у яких переплітаються завдання педагогіки, психології і суміжних дисциплін. П. з. с. — це практична система заходів і дій психолога у формі досліджень, науково обґрунтованих рекомендацій і пропозицій для підвищення ефективності професійної діяльності. П. з. с. реалізується у практичній діяльності психолога в команді, а також у психологічно обґрунтованому керівництві командою з боку тренера, який користується консультацією і послугами психолога.

ДОДАТОК И

Психофізіологія спорту диференціальна

Перші роботи в галузі П. с. д. проведено в СРСР у 1950-х роках фізіологами З.И. Бірюковою і К.М. Смирновим. У 1960-70-х роках до вивчення проблем П. с. д. залучилися спортивні психологи (Б.А. Вяткін, Е.П. Ільїн, Н.М. Пейсахов).

На сьогодні П. с. д. містить такі основні напрями:

1) вивчення зв'язку мотивів, схильностей, здібностей, вольових якостей спортсменів з типологічними особливостями прояву властивостей нервової системи і темпераменту;

2) вивчення стійкості до несприятливих психофізіологічних станів (стомлення, монотонії, стресу) спортсменів з різними типологічними особливостями;

3) вивчення стилю спортивної діяльності й особливостей поведінки спортсменів на змаганнях;

4) вивчення психологічних особливостей спілкування спортсменів з різними типологічними особливостями;

5) вивчення стилів керівництва тренерами і спортивними суддями.

ДОДАТОК К

Сприйняття спеціалізовані у спорті

У психології спорту виділяють загальні ознаки, характерні для всіх спеціалізованих видів сприйняттів. До них відносять такі:

1. спеціалізація розрізнювальної функції одного чи сукупності аналізаторів;

2. зумовленість сприйняття особливостями середовища, у якому діє спортсмен, або особливостями предметів, з якими (на яких) він виконує рухові дії;

3. зумовленість просторовим розташуванням супротивників і партнерів;

4. лабільність (нестійкість), що потребує постійного тренування;

5. високий рівень розвитку "почуття", що з'являється в результаті високого рівня тренованості.

Спеціалізовані сприйняття численні й недостатньо вивчені, тому обмежимося згадуванням лише частини спеціалізованих «почуттів», що зустрічаються у спортивній практиці.

«Почуття води». Складне і тонке сприйняття опору води. Властиве плавцям, що називають його ще і «почуттям опору». Основою цього почуття є взаємозв'язок функцій двох аналізаторів: рухового (відчуття напрямку, амплітуди, зусиль при виконанні гребків) і шкіряного (відчуття температури, тиску і дотику води).

«Почуття м'яча». Виникає й удосконалюється у представників усіх спортивних ігор з м'ячем. У кожному окремому виді спорту має свою специфіку.

«Почуття планки». Властиве стрибунам у висоту, з розбігу і з жердиною. Засноване на діяльності рухового і зорового аналізаторів, на відчуттях положення і руху тіла в повітрі, зорового сприйняття стійок, планки за мить до перельоту через неї. «Почуття планки» дає спортсмену можливість угадати рухи, що знадобляться йому вже в перельоті і при приземленні.

ДОДАТОК Л