Тема 1.5. Забезпечення виконання зобов'язань у міжнародному економічному праві

Починаючи лекційне заняття, викладач повинен подати студентам для запису в конспект фундаментальне положення про те, що відповідно до міжнародного правопорядку, всі суб'єкти міжнародних економічних правовідносин повинні виконувати вимоги міжнародного права щодо забезпечення виконання зобов'язань по міжнародних економічних договорах, а також ті конкретні зобов'язання, що випливають із певних міжнародних економічних договорів (контрактів), укладених господарюючими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності.

Вивчення теми починаємо, звертаючи увагу студентів на порядок укладання і забезпечення виконання міжнародних економічних договорів, що матиме важливе значення для професіоналізації підготовки економістів-міжнародників.

Детальніше ознайомлення та вивчення теми здійснюємо, переходячи до опрацювання таких підгалузей як міжнародне торгове право, валютне право, правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності, митного права тощо.

Іншим зауваженням може бути обов'язковість письмової форми міжнародного торгового контракту з усіма прийнятими для цього складовими, пов'язуючи з дискусією за матеріалами попередньої теми.

Необхідно також звернутись до поняття «Право міжнародних контрактів», де важливе місце посідають поняття контрактів за галузевим принципом перевезень (повітряного, морського, автомобільного, залізничного транспорту).

Під час практичних занять опрацьовуємо питання плану, приділяючи трохи більше уваги другому питанню, де робимо перелік засобів забезпечення досудового вирішення спорів.

Необхідно звернути увагу студентів на те, що на забезпечення виконання зобов'язань по міжнародних економічних угодах спрямована діяльність Міжнародного арбітражу, Міжнародного суду та деяких інших міжнародних органів.

Студентам необхідно тезами викласти процедуру арбітражного розгляду міжнародних спорів, передбачених рядом міжнародно-правових документів, серед яких можна назвати Гаазьку конвенцію про мирне розв'язання міжнародних зіткнень 1907 року, Загальний акт про мирне розв'язання міжнародних спорів 1928 року, Статут ООН, статути регіональних міжнародних організацій, Зразкові правила арбітражного процесу 1958 року, арбітражні договори та інші угоди між окремими країнами. Необхідно повідомити, що ширше це питання буде розглядатись окремою при вивченні теми 2.6.

Наголошуємо, що при посередництві у розв'язанні спорів може брати участь також третя сторона (держава). В одному випадку ця держава виступає з пропозицією щодо примирення сторін, між якими ведеться спір, сприяє здійсненню дипломатичних переговорів. Цей вид посередництва називається добрими послугами. В іншому випадку третя держава на запрошення сторін, між якими виник спір, виступає як посередник і веде переговори з ними з метою примирення сторін. Цей вид посередництва, зазвичай, називають особистим посередництвом.

У ряді випадків для розв'язання спорів створюються погоджувальні комісії на паритетних засадах.

Міжнародний арбітраж також є одним із засобів мирного вирішення міжнародних економічних спорів. Можна виділити два різновиди міжнародного арбітражу.

Перший - це міжнародний арбітраж, який передбачається у міжнародних договорах на випадок розгляду спорів, пов'язаних з їх невиконанням.

Другий - це міжнародний арбітраж, який створюється для розгляду і розв'язання конкретного спору. Так, відповідно до ст. 5 Угоди між урядом України і урядом США про сприяння капіталовкладенням від 6 травня 1992 року, спори, що виникатимуть між сторонами за ініціативи будь-кого з них можуть передаватись до арбітражного суду. Також в договорі передбачається порядок створення і функціонування такого арбітражного суду.

Необхідність розгляду спорів міжнародного характеру арбітражем обумовила потребу розроблення документу, для уніфікації правил арбітражного процесу. В 1958 р. був прийнятий документ про арбітражний процес, який називається «Зразкові правила арбітражного процесу».

Особливістю даного документу є те, що звернення до арбітражу, не залежить від волі сторін, а є обов'язковим. Якщо сторони, між якими виник спір, не можуть укласти арбітражну угоду самостійно або з допомогою третьої сторони, то умова такої угоди визначається Міжнародним судом ООН. Якщо арбітраж не може розтлумачити своє рішення, воно роз'яснюється Судом. Якщо відкрились нові обставини, то Суд може переглянути арбітражне рішення.

Не менш значним слід вважати питання про судовий порядок розгляду спорів у міжнародному економічному праві, хоча до нього студенти матимуть можливість повернутися під час вивчення останньої теми програми.

У підсумку вивчення теми може бути проведена тестова перевірка засвоєння студентами знань, здобутих під час конспектування лекції, на практичному занятті за темою чи під час самостійної роботи.