Експрес-контроль:

1. Що означає поняття «міжнародне економічне право»?

2. Дайте визначення поняття міжнародних економічних правовідносин.

3. Що складає систему міжнародних економічних правовідносин?

4. Назвіть дві групи принципів МЕП.

5. Назвіть загальні принципи МЕП.

6. Назвіть спеціальні принципи МЕП.

7. Розкрийте зміст принципу взаємної вигоди.

Тема 1.2. Джерела міжнародного економічного права

Слід зазначити, що джерелами міжнародного економічного права в першу чергу вважаються принципи і норми міжнародного права, які регулюють економічні відносини між його суб'єктами. Ними також вважаються правові документи міжнародних організацій та міждержавних економічних конференцій, міжнародні договори, а також міжнародні звичаї.

Студентам необхідно приділити достатньо уваги засвоєнню понять, що вважаються домінуючими в цій темі, можливо навіть потрібно виписати в конспект окремі з них.

Вивчення понять цієї теми пов'язуємо з матеріалом попередньої.

Звертаємо увагу студентів на те, що рішення (резолюції) міжнародних економічних організацій - це спеціальні джерела міжнародного економічного права.

Важливо акцентувати увагу на те, що на особливому місці у системі джерел міжнародного економічного права знаходяться міжнародні економічні договори як форми існування норм права. Це основа правової бази, яка визначає міру прав та зобов'язань суб'єктів міжнародного економічного права.

Студентам потрібно у невеликій таблиці зробити класифікацію міжнародних економічних договорів, у якій залежно від кількості учасників міжнародних економічних відносин ці договори поділити на односторонні, двосторонні та багатосторонні.

Норми та принципи регулювання міжнародних економічних відносин також містяться у загальнополітичних міжнародних договорах, які необхідно назвати для прикладу.

У даній лекції немає потреби детально розглядати питання про роль міжнародних договорів (контрактів), оскільки воно ґрунтовно вивчається у темі 1.4 „Зовнішньоекономічні угоди".

Певної уваги заслуговує детальна характеристика інших джерел міжнародного економічного права. Це, зокрема, міжнародно-правовий звичай як регулятор міжнародних економічних відносин в окремих галузях. Це питання мало розглядається у спеціальній літературі.

Фактичний матеріал, який подаємо далі, студентам бажано хоч коротко законспектувати.

Зауважимо, що єдиного визначення звичаю як правової норми не існує.

Звичай - це єдине, загальновизнане правило, яке містить конкретне положення з питання, якого воно стосується.

Звичай трактується як норма, що доповнює правову норму інших джерел у тих випадках, коли певні приписи або взагалі не існують, або вони відсутні в нормативних документах.

Звичаї у міжнародному економічному праві є головною формою існування основних принципів міжнародного права та є джерелом багатьох галузевих принципів міжнародного економічного права. Загальна (універсальна) частина міжнародного права складається в основному зі звичаїв, що стали правовими.

Наприклад, звичай було закріплено у 1907 році у Гаазькій конвенції про обмеження застосування сили для стягування боргів за договірними зобов'язаннями.

В умовах недостатності універсального договірного врегулювання система міжнародних економічних відносин, між іншим, функціонує як налагоджений звичаєвий механізм. Брак засобів міжнародно-правового регулювання доповнюється, як правило, міжнародними звичаями та неправовими нормами («м'яке право»). Звичай у міжнародному праві також ще кваліфікується як умова договору.

Головні ознаки звичаю такі: однаковість, постійність дотримання, певна тривалість існування, несуперечливість публічному правопорядку.

Цікавим є питання про виникнення міжнародних звичаїв. Історики міжнародного права виходять із того, що звичаєві норми формуються у міжнародній практиці поступово.

Причинами появи звичаю можна назвати незабезпеченість з боку суб'єктів нормативним регулюванням конкретного питання, а також розбіжності між національними законодавствами держав. Наприклад, з банківської і торгової практики виникло правило документарного акредитиву, що дозволяє експортеру одержувати від банку імпортера плату за товар по пред'явленню документів про відвантаження.

Студентам потрібно усвідомити, що на процес формування звичаєвих правових норм, розкриття їх змісту суттєво впливають акти та дії держав, рішення міжнародних арбітражних судів та рішення національних судів.

Головний зміст звичаєвого права полягає в обґрунтуванні автономності, відокремленості регламентації міжнародних економічних угод від національних правових систем.

Так, серед джерел транснаціонального звичаєвого права називають міжнародні конвенції, типові закони, що розробляються на міжнародному рівні, а також міжнародні торгові звичаї.

Зазначимо, що поняття міжнародного звичаю має більш широкий зміст, ніж у національних системах права. Це, перш за все, самі звичаї, а також традиції, що існують у типових контрактах і загальних умовах, зводах єдиних правил.

Правда, розглядаючи питання про роль звичаїв у міжнародному економічному праві, необхідно зазначити, що звичай не може виникнути, якщо існує лише можливість його застосування, він мусить утвердитися.

Проте у сучасному міжнародному праві, зокрема у міжнародному економічному праві для формування звичаєвої норми часто не вимагається тривала практика і багато прецедентів. Достатньо у цьому плані декількох або одного акта-формулювання правил, наприклад, у міжнародному договорі або в резолюції міжнародної організації. Такі звичаєві норми не стільки закріплюють практику, що склалася, а скоріше її формують.

Типовим в цьому плані прикладом створення та фіксування звичаєвих норм міжнародного економічного права є Хартія економічних прав та обов'язків держав, що була прийнята резолюцією ООН 12 грудня 1974 року.

Слід зазначити, що при створенні не тільки партикулярних норм міжнародного економічного права, але й загальних (універсальних) норм та принципів міжнародного економічного права особливий статус належить державам, що грають провідну роль у світовій економіці. Так, в сучасних умовах досвід економічного розвитку США породжує багато звичаєвих норм. Зауважмо також на те, що без згоди США не буде визнана універсальність будь-якого звичаю у міжнародному економічному праві.

Взаємозв'язок, взаємодія звичаєвих та договірних норм є безумовними, враховуючи, що багато звичаєвих правових норм закріплюються у міжнародних договорах, залишаючись звичаєвими.

У таких випадках ці норми для одних держав є обов'язковими тільки як звичаєві, а для інших, що виступають як сторони міжнародного договору, - як звичаєві та договірні одночасно.

У деяких випадках неможлива зміна звичаєвої норми договірним шляхом і договірної норми звичаєвим шляхом. Взаємозв'язок звичаєвих та договірних норм дозволяє вирішувати такі корінні проблеми міжнародного права та міжнародного економічного права, як забезпечення його універсальності та прогресивного розвитку.

Наводимо приклад взаємодії договірних та звичаєво-правових норм. Ним може слугувати принцип надання спеціальних прав та переваг державам, які не мають виходу до моря. Так, спочатку існувала поодинока практика виключення з-під дії режиму найбільшого сприяння таких прав та переваг і розглядалася як узвичаєння. Пізніше це узвичаєння стало договірно-звичаєвою нормою, яка була зафіксована у рекомендаціях ЮНКТАД у 1964 році та увійшла у міжнародні договори, зокрема у Конвенцію про транзитну торгівлю країн, які не мають виходу до моря (ст. 10) 1965 р. У 1982 році ця норма була включена у Конвенцію ООН з морського права (ст.126) і стала універсальною та імперативною.

Зауважимо, що слід розрізняти міжнародні звичаї від узвичаєнь.

Узвичаєння - це норми міжнародного права, що відіграють особливу роль у регулюванні взаємовідносин сторін і мають вплив на характер угоди, що здійснюється.

Міжнародні економічні узвичаєння - це правила поведінки, що склалися в галузі міжнародного економічного права на основі постійного і єдиного їх застосування. На відміну від звичаїв вони теоретично не вважаються джерелом права і застосовуються тільки за умови, що вони добре відомі сторонам договору і на них є посилання у договорі. Ці узвичаєння особливо поширені у сфері міжнародної торгівлі. Багато з них мають відображення, наприклад, у правилах «Інкотсрмс».

Пропонуємо студентам до практичного заняття ознайомитися з текстом Декларації про встановлення нового міжнародного економічного порядку 1974 року, Хартії економічних прав і обов'язків держав 1974 року, а також Лімської декларації про промисловий розвиток і співробітництво 1975 року. За цими правовими джерелами міжнародного економічного права скласти окремі нотатки чи зауваги і виступити на практичному занятті на тему „Забезпечення виконання зобов'язань у міжнародному економічному праві".

Джерелами МЕП є також договори, що укладаються міжнародними організаціями та міжнародними економічними організаціями з державами та між собою.

За об'єктом регулювання договори в міжнародному економічному праві можна класифікувати:

• договори з питань міжнародної торгівлі товарами та послугами;

• договори з питань міжнародних фінансових (кредитних, валютних, податкових та ін.) відносин;

• договори з питань руху капіталовкладень, зокрема інвестицій у промислове та науково-технічне співробітництво;

• договори з питань міжнародної економічної допомоги;

• договори з питань міжнародного регулювання праці.

Для міжнародного економічного права особливу роль відіграють спеціальні джерела. Це такі документи міжнародних організацій ООН: Хартія економічних прав та обов'язків держав 1974 року; Декларація про принципи міжнародного права, що стосується дружніх відносин й співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН 1970 року; Комплекс узгоджених на багатосторонній основі справедливих принципів і правил для контролю за обмеженою діловою практикою 1980 року та ін.

У 1964 році в ЮНКТАД прийняті принципи, які регулюють міжнародні торгові відносини й торгову політику, що сприяє розвитку міжнародного економічного права.

У вказаних документах вміщуються норми рекомендаційного характеру, що мають обов'язкову силу та закріплені у внутрішньодержавному праві (т.зв. «м'яке право»); нові принципи та норми, які без тривалої практики та прецедентів в результаті згоди держав стають звичаєвими нормами міжнародного економічного права; діючі договірні та звичаєво-правові принципи та норми міжнародного права, а також галузеві норми міжнародного економічного права.

У міжнародному економічному праві все більшого значення набуває неформальний підхід до врегулювання міжнародних економічних відносин. Це спільні неформальні домовленості держав, що не є договорами, але з матеріальної точки зору виражають спільну волю держав.

Таких неформальних актів у міжнародному економічному праві досить багато. Наприклад, комюніке міністрів фінансів розвинених країн, що приймаються на періодичних зустрічах. До неформальних норм міжнародного економічного права відноситься й група норм, що здійснюють «моральне регулювання» у сфері права міжнародної економічної допомоги.

Одночасно слід зауважити, що в цілому рівень розвитку нормативної системи у сфері міжнародних економічних відносин відстає від багатьох моральних принципів.

З неформальних актів міжнародного економічного права студентам слід виділити також уніфіковані проформи договорів, які є необхідними для того, щоб за складних ситуацій, що можуть повторюватися, спрямувати практику держав в одне русло. Юридично ці рекомендовані проформи міжнародних договорів не є офіційними джерелами міжнародного економічного права, але вони акумулюють міжнародну практику. Так, типові договори є основою для двосторонніх договорів з певних питань, зокрема для договорів про уникнення подвійного оподаткування в галузі міжнародного фінансового права, договорів про заохочення та захист іноземних інвестицій в галузі міжнародного інвестиційного права.

Важливу роль у процесі створення договірних норм та спрощення порядку укладення договорів відіграють міжнародні організації. Так, до договірних джерел міжнародного економічного права належать установчі (статутні) угоди міжнародних економічних організацій, зокрема Бреттонвудські угоди, на основі яких було створено Міжнародний валютний фонд (МВФ) та Всесвітній банк, або Марракешська угода, що стала основою заснування Всесвітньої торгової організації.