«МІЖНАРОДНЕ ЕКОНОМІЧНЕ ПРАВО»

Загальні методичні поради

Вивчення міжнародного економічного права як базової навчальної дисципліни вимагає сучасних підходів до вирішення педагогічних проблем формування особистості фахівців з міжнародної економіки, достатньо володіючих глибокими знаннями, здатних приймати відповідальні рішення, прогнозувати перспективу розвитку міжнародних економічних відносин та вітчизняної економіки взагалі.

Міжнародне економічне право, як навчальна юридична дисципліна, має свою специфічну термінологію, якою повинні володіти і користуватися спеціалісти в галузі міжнародної економіки, фінансів, обліку та аудиту, менеджменту зовнішньоекономічної діяльності.

У навчальному курсі «Міжнародне економічне право» спроектовано матеріал з основних понять міжнародного економічного права та його галузей, зі структур та напрямів діяльності міжнародних організацій, визначено місце юридичних і фізичних осіб-суб'єктів міжнародної економічної діяльності у процесі становлення і здійснення міжнародних правовідносин.

Пропонований курс розрахований також на стимулювання самостійного вивчення значної кількості матеріалу курсу міжнародного економічного права. У курсі лекцій подано методичні поради щодо використання ряду засобів з метою активізації навчальної діяльності студентів.

Закріплення вивченого матеріалу і самоперевірку своїх знань з курсу „Міжнародне економічне право" студенти можуть здійснювати за допомогою тестових завдань та питань для підсумкового іспиту з дисципліни.

Навчально-методичні вказівки спрямовані на забезпечення всіх форм роботи студентів і мають допомогти в опануванні теоретичного матеріалу, засвоєнні відповідних базових понять, ознайомленні з рекомендованою літературою.

1. Загальна частина

Тема 1.1. Поняття та принципи міжнародного економічного права

Вивчення теми починаємо з засвоєння поняття міжнародного економічного права як галузі міжнародного права.

У вступній частині лекції необхідно звернути увагу студентів на деякі особливості змісту виучуваного матеріалу цього курсу. Тут доцільно використати також набуті раніше знання з інших дисциплін. Так, наприклад, говоримо, що особливими є правові регулятори міжнародного валютного права, з чим вже знайомі студенти старших курсів.

Практика свідчить, що немає труднощів для сприйняття матеріалу цієї теми.

У науковій міжнародній літературі виділяється декілька концепцій міжнародного економічного права, зокрема тих, що з'явилися після другої світової війни:

- міжнародно-правова концепція;

- господарсько-правова концепція;

- концепція «міжнародного права розвитку».

Міжнародно-правова концепція розглядає міжнародне економічне право як галузь міжнародного публічного права, предметом якої є економічні відносини суб'єктів міжнародного права. Представниками цієї концепції є британські вчені Я.Броунлі, Г.Шварценбергер, П.Верлорен-ван-Темаат (Нідерланди), В.Леві (США), П.Вейль (Франція), П.Піконе (Італія). Вони вважають, що міжнародне економічне право виникло з моменту, коли економічні відносини держав стали предметом міжнародного публічного права.

Представники господарсько-правової концепції А.Ловенфельд (США), П.Фішер (Франція), В.Фридман, Е.Питерсман (Великобританія) та інші вважають, що міжнародне економічне право не ґрунтується на принципах міжнародного публічного права.

Концепція «міжнародного права розвитку» поширилася у країнах, що розвиваються та акцентує увагу на праві розвитку найбідніших держав.

Концепція, що була висунута вченим В.М.Корецьким у 1928 році, розглядає міжнародне господарське право як міжгалузеве, що включає міжнародно-правові та цивільно-правові відносини. Регулювання міжнародних господарських відносин відбувається на основі принципів міжнародного публічного права.

У 1946 році. І.С.Петерський розробив концепцію міжнародного публічного цивільного права, предметом якого виступають майнові правовідносини. Згідно його концепції ця галузь міжнародного права включає у себе регулювання міждержавних відносин у сфері кредитів, переміщення товарів, спільної економічної діяльності.

Вчені Г.І.Тункін та І.Е.Усенко стверджують, що прийняття загальних норм у цій галузі веде до формування міжнародного економічного права як галузі публічного права. У сучасних умовах явища глобалізації зміщують акцент у бік лібералізації, визначаючи внутрішню та зовнішньоекономічну політику держав. Відтепер держави вже не настільки вільні у виборі між лібералізацією та протекціонізмом. Сучасне міжнародне економічне право оформило лібералізацію як принцип і встановило певні рамки для заходів протекціонізму.

Студентам необхідно запам'ятати, що є дві концепції міжнародного економічного права:

• одна включає у коло суб'єктів усіх учасників міжнародних економічних відносин;

• інша відносить до суб'єктів міжнародного економічного права тільки держави і міжнародні організації.

Відповідно до цієї першої концепції міжнародне економічне право -це сукупність норм, що регулюють усілякі економічні операції за умови, що ці економічні операції виходять за межі правової системи однієї держави. Згідно іншої концепції міжнародне економічне право виступає як галузь публічного права і представляє собою сукупність норм, що регулюють міждержавні економічні відносини, тобто відносини у публічно-правовій сфері міжнародних економічних відносин.

Слід зазначити, що сучасне міжнародне економічне право розглядається, в основному, як право, що регулює міжнародні економічні відносини на макроекономічному рівні. І в той же час воно регулює матеріальні відносини по транскордонному руху товарів, фінансів, капіталів (інвестицій), трудових ресурсів на двосторонньому та багатосторонньому рівні. У цьому сенсі міжнародне економічне право - це «робоче» право, а не просто право, що складається з одних лише рамочних принципів. Крім того, міжнародне економічне право встановлює міжнародно-правовий режим міжнародним економічним відносинам і задає рамки внутрішньодержавного правового режиму у сфері міжнародних економічних відносин.

Опрацьовуючи матеріал теми, звертаємо увагу на обов'язковість деяких правових вимог щодо правил і звичаїв у міжнародному економічному праві. Так, наприклад, необхідно зазначити, що правила ІНКОТЕРМС хоч є рекомендаціями, але мають обов'язковий характер виконання в разі посилання на них у договорі (контракті).

Принцип міжнародного економічного права - це визначальне положення певної теорії, а також керівна ідея чи основне правило діяльності у міжнародних економічних відносинах.

До принципів міжнародного економічного права відносимо:

загальні принципи - основні начала, на яких ґрунтується міжнародне право, перелік яких доцільно задиктувати для запису студентами в конспект;

спеціальні принципи - це основні начала, що визначають специфіку даної галузі міжнародного права, перелік яких рекомендуємо студентам виписати в конспект, готуючись до практичних занять.

Викладачеві необхідно звернути увагу студентів на відмінність понять як загальних, так і особливо спеціальних принципів міжнародного економічного права.

Загальні принципи міжнародного права - це узагальнені норми, що мають вищу юридичну силу. Вони відображають головний зміст міжнародного права, корінні інтереси держав та міжнародного співтовариства у цілому, є системостворюючими елементами міжнародної нормативної системи.

Загальні принципи міжнародного права виконують певні функції, що слід детально пояснити студентам.

Усі загальні принципи затвердилися як загальновизнані звичаєво-правові норми, що дало змогу затвердити їх у Статуті ООН, Декларації про принципи міжнародного права, в ряді резолюцій ООН, міжнародних організацій, а також у міжнародних договорах.

Основні принципи міжнародного права мають також економічний зміст. Наприклад, принцип незастосування сили або загрози силою має на увазі заборону не тільки на застосування збройної сили, але й економічних санкцій.

Візьмімо також, наприклад, принцип добросовісного виконання міжнародних зобов'язань відноситься до всіх норм як договірних, так і звичаєво-правових. Згідно нього, держава зобов'язана забезпечувати відповідність свого внутрішнього права зобов'язанням по міжнародному економічному праву. Цей принцип повинен діяти у системі транснаціонального права.

Особливістю спеціальних принципів міжнародного економічного права є те, що вони мають договірний характер, а їхня функція залежить від включення їх у міжнародні договори.

Так, наприклад, принцип (режим) найбільшого сприяння - це зобов'язання однієї держави надати іншій державі більш сприятливі умови, що поширюються або можуть поширюватися відносно будь-якої третьої держави. Застосування режиму найбільшого сприяння визначається у відповідному застереженні укладеного між суб'єктами МЕП договору і може поширюватися на всі економічні взаємовідносини держав, що домовляються, або на їх окремі види. Слід звернути увагу, що при цьому з даного режиму допускаються винятки щодо митних союзів, вільних митних зон, інтеграційних об'єднань країн, що розвиваються, а також прикордонної торгівлі. Режим найбільшого сприяння, як правило, надається на умовах взаємності.

А принцип недискримінації означає недопущення утиску прав одних держав та їх фізичних й юридичних осіб щодо прав, які надаються іншим державам. Принцип недискримінації не торкається права держав на встановлення преференційного або національного режиму. У сфері міжнародних економічних відносин мова йде про принцип економічної недискримінації, який означає право держави на надання їй, її фізичним та юридичним особам, товарам, інвестиціям загальних умов, що не є гіршими за умови, які надаються третім державам, а також обов'язок держави не погіршувати для іншої країни умови, загальні для всіх країн.

Національний режим передбачає вирівнювання фізичних та юридичних осіб іноземних держав у їх певних правах з правами національних фізичних та юридичних осіб по деяких видах правовідносин. При цьому відносно іноземних юридичних і фізичних осіб може бути встановлений і спеціальний режим, що передбачає введення будь-яких особливих прав у сфері економічного співробітництва. Встановлення цього режиму використовується державами при економічному співробітництві для захисту економічних інтересів та надання будь-яких пільг. Сфера застосування цього принципу визначається міжнародними договорами, міжнародними звичаями чи внутрішнім правом держав.

Значення принципу національного режиму зростає. Він сприяє конвергенції правових систем різних держав, що простежується у світі.

Преференційний режим означає надання певних пільг у сфері митної справи, у сфері торгівлі, які діють між окремими державами або групами держав. Преференційний режим встановлюється відносно країн, що розвиваються, і може діяти у межах економічного або митного союзу.

Слід також підкреслити специфіку цієї групи спеціальних принципів як принципів-стандартів, сфера застосування яких залежить від інших норм міжнародного права в цілому та від внутрішньодержавного правового режиму, пов'язаного з товарами, фінансами, інвестиціями, робочою силою.

Принцип суверенітету держав щодо своєї економічної діяльності та природних ресурсів взагалі виступає як конкретизація принципу суверенітету і означає: право держав на незалежність своєї економічної діяльності; на ефективний контроль над природними ресурсами та економічною діяльністю; право визначати форми та методи розвитку економіки, організацію зовнішньоекономічних зв'язків та їх контролю; право на економічний розвиток свого народу тощо.

Принцип взаємної вигоди випливає із принципів суверенної рівності і співробітництва держав і означає взаємне право держав на справедливий розподіл зобов'язань і вигод. Відносини, що не є взаємовигідними, а кабальними, примусовими відносинами, ведуть до порушення принципу взаємної вигоди.

Держави самостійно контролюють еквівалентність, вигідність зустрічного відшкодування. Така оцінка заснована на принципі матеріальної взаємності. Таким чином, для з'ясування суті принципу взаємної вигоди слід зупинитися на понятті принципу взаємності.

Така взаємність має дві сторони - формальну правову та матеріальну.

Рівність у правах та обов'язках, їхня ідентичність самі по собі ще не гарантують ідентичність матеріальних умов. Можливі ситуації, за яких формально рівним правам при їх реалізації відповідають неоднакові результати, нерівноцінні умови, вигоди, обов'язки. У сучасній системі міжнародно-правового регулювання міжнародних економічних відносин цей принцип практично легалізований у системі COT.

Звертаємо увагу студентів, що перелік спеціальних принципів не є вичерпним і максимальним. Цей перелік виносимо на самостійну роботу.