7.Просте і капіталістичне товарне виробництво.

Товарне виробництво – це організація суспільного господарства коли продукти виробляються економічно відокремленими виробниками які спеціалізуються на випуску одного продукту і для задоволення суспільних потреб необхідна купівля-продаж продуктів що приймають форму товарів. Умовою виникнення товарного виробництва є суспільний розподіл праці, що характеризується спеціалізацією та економічною відокремленістю виробників. Розрізнюють розподіл праці у суспільстві і на придприємстві. У суспільстві розподіл праці відбувається по родам діяльності (промисловість, сільське господарство) по групам галузей9 добувна чи обробна промисловість, твариництво,рослиництво), по окремим галузям (вугільна, машинобудівна, харчова). З історії відомі три крупних етапи у розвитку суспільного розподілу праці – відокремлення скотарства від землеробства, відокремлення ремісництва від землеробства, відокремлення торгівлі в особливий вд діяльності. У межах промислового підпрємства праця розподіляється в заледності від технології виробництва і оранізації управління: по професіям, спеціальностям, по цехам і дільницям виробництва, по відділам та службам. Існує просте та капіталістичне товарне виробництво.

Просте товарне виробництво – базується на приватній власності дрібних товаровиробників на засоби виробництва і результати їх осоьистої праці. Нема експлуатації – працює власник засобів виробництва і члени його родини.

Капіталістичне товарне виробництво – найбільш розвинута система товарного виробництва, продукти праці і здібність людини до праці стають товаром. Спостерігається експлуатація найманих робітників капіталістами, які є приватними власниками засобів виробництва і результатів найманої праці. Головна відміність капіталістичного товарного виробництва від простого: перетворення робочої сили в товар, експлуатація найманих робітників.

8.Товар і його властивості:споживча вартість ,мінова вартість ,вартість.

Товар – продукт труда що здатний задовольнити якусь потребу людини і призначений для обміну. За видимістю цього явища Маркс розкриває сутність товару: товар з одного боку виступає як споживча вартість а з другого боку як мінова вартість.

Споживча варість – це корисність продукту праці його здатність задовольняти потреби в якості предмета споживання або засобу виробництва. Споживча варість обумовлена природними якостями продукту (фізичними і хімічними) а також якостями що він отримав в результаті праці. Товар має споживчу вартість для інших людей а не для самого виробника.

Мінова вартість – здатність товару обмінюватись в певних пропорціях на інші товари. Х тов А = У тов В Товари прирівнюються і обмінюються тому їм притамане щось спільне на основі чого можливо визначити їх кількісні співвідношення. Те спільне що відображається в міновому відношені товарів є матеріалізований в них абстрактний людський труд, тобто вартість.

Вартість – суспільна властивість товару що притаманна продуктк труда лише в умовах товарного виробництва тому вона проявляється в суспільному відношені – у міновому відношені тільки через мінову вартість. 2 властивості товару створюють суперечливу єдність. Споживна вартість є матеріальним носієм вартості, без споживної вартості, корисності продукт труда не може мати вартості. З іншого боку споживна вартість товару може бути використана лише після реалізації її вартості в процесі обміну. У той же час споживна вартість і вартість – протилежні властивості товару, як споживні вартості товари якісно різнорідні і якісно не вимірювані а як вартості вони якісно однорідні і кількісно вимірювані. Виробником товар використовується як вартість а споживачем як споживна вартість. Споживна вартість і вартість товару взаємоповязані, передбачають одне одного і заперечують одне одного, це – єдність протилежностей.