18.Робочий день,його структура і границі.Необхідна та додаткова праця.

Робочий день – це час доби, на протязі якого робочий працює на підприємстві капіталіста.Робочий день складається з необхідного і додаткового робочого часу.Додаткова вартість, що виробляється шляхм абсолютного збільшення робочого дня за межі необхідного робочого часу, називається абсолютною додатковою вартістю.Є максимальні межі робочого дня: фізична і соціальна, пов’язані з необхідністю задоврльняти фізичні і чоціальні потреби найманих робітників.Співвідношення класових сил визначає тривалість робочого дня.

У наші часи у багатьох країнах з розвинутою ринковою економікою законодавство встановило 8-годинний робочий день, тому збільшення абсолютної додаткової вартості відбувається за рахунок підвищення інтенсивності праці, наднормових робіт, приробітків після основної норми.В США використовується термін “moon lighting” – робота при місячному світлі.Середня тривалість приробітків – 13 годин на тиждень. Другий спосіб збільшення виробництва додаткової ватості полягає в тому, що при незміному робочому дні зменшується частка необхідного робочого часу і, відповідно зростає частка додаткового робочого часу.

19.Сутність капіталу: постійний та змінний капітал.

За Марксом капітал це специфічне виробниче відношення, що полягає в експлуатації найманного труда капіталом, у привласнені капіталістом додаткової вартості.Сутність капіталу як виробничого відношеня розкривається у вченні Маркса про постійний і змінний капітал.У процесі виробництва завжди приймають участь 2 фактори: засоби виробництва і робоча сила. Та частина капіталу, що перетворена в засоби виробництва, в процесі вир-ва не змінює величини своєї вартості, тому Маркс назвав її постійним капіталом.Скільки вартості було представлено в засобах виробництва, стільки й збережено завдяки конкретному труду найманого робітника. Ту частину капіталу яка перетворена в робочу силу і в процесі вир-ва змінює свою вартість в тому сенсі, що відтворює еквівалент своєї власної вартості і понад цим створює додаткову вартість, Маркс назвав змінним капіталом. Т = С + ( V + m ): Т-вартість товару;С-стара вартість; V-еквівалент вартості робочої сили; m-додаткова вартість. Критерії розрізнення постійного та зміного капіталів: різна роль двох частин капіталу в утворенні вартості товару, в створені додаткової вартості.Постійний апітал не створює додаткової вартості, це здійснює лише змінний капітал, точніше, абстрактний труд найманих робітників, що представляє змінний капітал в процесі вир-ва.Оскільки додаткова вартість – плід змінного капіталу, остільки для вимірювання степеня експлуатації найманих робітників додаткову вартість слід зіставляти зі змінним капіталом.

20.Додаткова вартість.Норма і маса додаткової вартості.

Додаткова вартість – це вартість, що створена понад еквівалента вартості робочої сили.Норма додаткової вартості виражає спепінь експлуатації найманих робітників:

m’ = m/V *100%

Еквівалент вартості робочої сили створюється на протязі необхідного робочого часу, а додаткова вартість на протязі додаткового робочого часу.

m’ = додатковий робочий час / необхідний робочий час 8 100%

При капіталізмі необхідний і додатковий продукти відбивають відношення купівлі-продажу робочої сили, експлуатації найманих робітників.Додаткова вартість – специфічна категорія капіталістичного устрою, специфічна форма додаткового продукту.

Масса додаткової вартості представляє собою величину додаткової вартості, що надходить капіталісту від експлуатації всіх працюючих на нього найманих робітників.

M = m / v * V = m’ * V / 100%

V не равно V