Тема 4. Правове регулювання зайнятості та працевлаштування План

1. Поняття “зайнятість”, “зайнята особа” та їх правове регулювання.

2. Особливості правового статусу безробітної особи.

3. Правове положення частково безробітного.

4. Допомоги, гарантії, компенсації, які надаються безробітним.

5. Система органів з працевлаштування. Державна служба зайнятості, її функції.

Методичні вказівки

Зайнятість є економічним поняттям, оскільки вона становить один з основних елементів, що сприяють розвитку економіки кожної країни. Одночасно зайнятість є й гуманітарним поняттям, бо за її допомогою для трудящих забезпечується здобуття засобів до існування. Зайнятість є також умовою для розвитку здібностей і особистості людини. Студентам необхідно на підставі нормативно-правових актів дати аналіз понять “зайнятість”, “зайнята особа” та вказати, як вони співвідносяться з поняттями “право громадян на зайнятість” та “право на працевлаштування”.

Правовий статус безробітного включає основні права і обов’язки та їх гарантії. Слід зупинитись на законодавчому визначенні безробітної особи та порядку одержання статусу безробітного. Усі незайняті громадяни, які звертаються до Державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, підлягають реєстрації. Зареєстрованим у Державній службі зайнятості громадянам протягом десяти календарних днів з моменту реєстрації підшуковується підходяща робота. При неможливості підшукання такої роботи громадянину надається статус безробітного і призначається допомога по безробіттю.

Студент повинен виділити ознаки та дати характеристику частково безробітного, проаналізувати погляди науковців з цього питання.

Необхідно розмежувати та вказати ознаки поділу допомог, гарантій, компенсацій, які надаються безробітним, на загальні та особливі, підстави, розміри та порядок їх надання.

Відповідно до чинного законодавства, громадяни вільно обирають види діяльності за умови, що вони не заборонені законодавством. Основні принципи державної політики зайнятості населення проявляються у забезпеченні рівних можливостей усім громадянам права на вільний вибір виду діяльності відповідно до здібностей та професійної підготовки з урахуванням особистих інтересів і суспільних потреб. Для комплексного вирішення питань регулювання зайнятості населення, професійної орієнтації, працевлаштування і соціальної підтримки тимчасово непрацюючих громадян створена Дер­жавна служба зайнятості як спеціалізована структура спеціальних органів, яка має відповідні повноваження. Громадяни України мають право на працевлаштування і вибір місця роботи шляхом звернення до підприємства, установи, організації, індивідуального (фермерського) господарства чи до іншого роботодавця, у тому числі до фізичної особи безпосередньо або до Державної служби зайнятості за сприянням у підшуканні роботи.

Завдання для самостійної роботи

1. Як співвідносяться поняття “право громадян на зайнятість” та “право на працевлаштування”?

2. Назвіть основні принципи правового регулювання зайнятості та працевлаштування.

3. Який порядок реєстрації безробітних громадян?

4. Назвіть ознаки підходящої та непідходящої роботи.

5. Яке юридичне значення допомоги по безробіттю?

6. В яких випадках здійснюється підготовка та перепідготовка незайнятих громадян?

7. Сприяння зайнятості та працевлаштуванню – це право чи обов’язок безробітних громадян?

8. У районному центрі зайнятості громадянинові Новікову, що звернувся за допомогою в працевлаштуванні, відмовили в наданні інформації про наявність вакантних робочих місць і запропонували відробити місяць на громадських роботах, попередивши, що у випадку відмови йому не будуть надані послуги центра зайнятості. Чи правильно вчинили працівники центра зайнятості? Чи мають право громадяни, що звернулися в центр зайнятості, на отримання відповідної інформації? Чи зобов'язаний непрацевлаштований громадянин виконати вимогу центра зайнятості про участь у громадських роботах?

9. Заволока, 62-річного віку, звернувся до служби зайнятості з проханням підшукати для нього підходящу роботу. Таку роботу йому підшукати не змогли, тоді він зажадав визнати його безро­бітним і виплачувати допомогу по безробіттю. Служба зайнятості відмовила Заволоці у наданні статусу без­робітного, пославшись на те, що він досяг пенсійного віку і може оформити пенсію. Заволока вважає таку відмову неправильною, оскільки він ще хоче працювати, а не бути пенсіонером. Як повинні бути вирішені вимоги Заволоки?

10. У зв'язку із змінами в організації виробництва і праці Геращенко була звільнена з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України у віці 53 роки і 4 місяці. Після звільнення з роботи звернулася до служби зайнятості з проханням надати їй додаткові гарантії, передбачені статтею 5 Закону України про зайнятість населення – влаш­тувати на іншу підходящу роботу. В службі зайнятості Геращенко порадили оформляти пенсію за віком. Геращенко вважає, що така пенсія їй могла б бути призначена відповідно до п. «г» ст. 26 Закону України “Про зайнятість населення” за півтора роки до настання пенсійного віку. А її звільнили за один рік і 8 місяців до настання цього віку. Як повинно бути вирішено спірне питання?

11. Інженер Бобровник був звільнений з роботи у зв'язку із зміна­ми в організації виробництва і праці у віці 58 років. Служба зайнятості, до якої він звернувся зразу ж після звільнення, підхо­дящої роботи для Бобровника не підшукала. Через шість місяців після звільнення Бобровник звернувся до районного управління соціального захисту населення з проханням призначити йому пенсію за віком. У призначенні пенсії в управлінні соціального захисту відмо­вили з тих мотивів, що Бобровник ще не досяг пенсійного віку – 60 років. Цю відмову у призначенні пенсії Бобровник вважає такою, що суперечить п. «г» ст. 26 Закону України “Про зайнятість населення”. Як повинен бути вирішений спір між сторонами?