Плани практичних занять

Тема 1. Трудове право як галузь права України План

1. Предмет трудового права.

2. Метод трудового права.

3. Функції трудового права.

4. Принципи трудового права.

5. Система трудового права, її структура.

6. Джерела трудового права, їх класифікація.

Методичні вказівки

При вивченні даної теми студентам необхідно з’ясувати, що таке “праця” і яке її значення в розвитку суспільства. Студент повинен вміти визначити поняття трудового права, усвідомити його місце в системі права України, вміти проводити відмежування трудового права від інших суміжних галузей права. Предмет і метод правового регулювання є критеріями відмежування однієї галузі від інших галузей права. Трудове право є самостійною галуззю права, має свій предмет і специфічний метод регулювання. У той же час трудове право – не обособлене право, а складова національного права, що тісно пов’язана з іншими галузями права, особливо з конституційним, цивільним, адміністративним та господарським.

Для того, щоб з'ясувати предмет певної галузі права, необхідно встановити, що є об'єктом його регулювання, яке коло питань він охоплює. Об'єктом регулювання трудового права є процес праці, її організація та умови. Трудове право регулює такі суспільні відносини, що виникають з приводу застосування і реалізації особистих здібностей до праці. Предмет галузі становлять трудові відносини та тісно пов’язані з ними відносини, що регулюються нормами трудового права.

Метод трудового права України визначається нормативним і локальним регулюванням трудових відносин. За допомогою закріплення у відповідних правових нормах правомочностей і юри­дичних обов'язків фіксуються три первинних способи впливу на поведінку людей: дозвіл, наказ і заборона. Необхідно з’ясувати, які специфічні ознаки методу трудового права, а також виявити співвідношення методу і предмета, тобто, що обумовлює використання тих чи інших способів і прийомів впливу на конкретні правовідносини.

Якщо метод правового регулювання – це спосіб впливу на суспільні відносини, то функцією права є основні напрями цього впливу. Роль і значення трудового права певною мірою відображені в основних функціях: захисній, виробничій, соціальній, виховній.

Під принципами трудового права розуміються основоположні керівні ідеї, що виражають суть норм трудового права і головні напрями політики держави в галузі трудового права, та поділяються на загально-правові, міжгалузеві та галузеві.

Невід’ємною складовою, що притаманна кожній галузі права, є її система. Необхідно розмежовувати систему галузі трудового права, систему трудового законодавства і систему науки.

Система галузі трудового права – це науково обґрунтована класифікація правових норм, що передбачає розподіл їх на дві частини: Загальну і Особливу. У Загальну частину входять норми, що поширюються на всі суспільні відносини трудового права, норми, що визначають основні принципи і завдання правового регулювання, основні трудові права й обов'язки працівників. Особлива частина галузі трудового права будується із інститутів як сукупності однорідних груп правових норм. Система трудового законодавства являє собою сукупність нормативних актів про працю. Система науки вивчає не тільки норми трудового права, а й судову практику, міжнародно-правове регулювання праці, порівняльне трудове право.

Система джерел трудового права України побудована залежно від їх юридичної сили. Найвищу юридичну силу має Конституція України як Основний Закон держави. Закони та інші правові акти не повинні суперечити Конституції та конституційним законам України. Єдиним органом законодавчої влади України є Верховна Рада. Президент України видає укази і розпорядження, які мають підзаконний характер. Такий же характер мають постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, накази, інструкції та роз'яснення міністерств і відомств України. Студент повинен звернути також увагу на локальне регулювання умов праці: усвідомити поняття, значення і сферу дії локальних норм, відповідальність за їх порушення.

Особливе місце належить керівним роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, в яких на підставі узагальнення судової практики даються вказівки судам про практику застосування норм трудового права до конкретних правовідносин. Слід враховувати, що вони не є джерелом права, а лише актом тлумачення.