Тема 8 : Трудові спори і порядок їх вирішення План

1. Поняття та причини виникнення трудових спорів.

2. Класифікація трудових спорів і органи по їх розгляду.

3. Організація і компетенція КТС. Прядок і строки розгляду трудових спорів у КТС.

4. Порядок розгляду індивідуальних трудових спорів судом.

5. Порядок виконання рішень КТС та суду.

6. Поняття, види і порядок розгляду колективних трудових спорів.

7. Право на страйк і його реалізація.

8. Порядок виконання рішень органів по розгляду трудових спорів.

Методичні вказівки

Право на захист трудових прав та інтересів працюючих є однією з найважливіших гарантій законності і правопорядку в галузі трудових правовідносин. В процесі трудової діяльності між трудящими і власниками або уповноваженими ними органами можуть виникати і фактично виникають розбіжності з різних питань застосування законодавства про працю. Ці розбіжності стають трудовими спорами лише тоді, коли одна з сторін трудових правовідносин - працівник чи власник або уповноважений ним орган – звертається до уповноваженого державою органу з приводу здійснення або поновлення дійсного або гаданого права чи про відшкодування, якщо це мало місце, матеріальної шкоди.

Студент повинен усвідомити поняття, причини, що породжують виникнення трудових спорів, та шляхи їх усунення. Це відноситься як до індивідуальних, так і до колективних трудових спорів. Трудові спори – це неврегульовані шляхом безпосередніх переговорів розбіжності між працівником (колективом працівників) і власником підприємства (уповноваженим ним органом) з приводу застосування норм трудового за­конодавства, а також встановлення нових або зміни існуючих умов праці. Моментом виникнення індивідуального трудового спору є звернення із заявою до відповідного ор­гану, що розглядає трудові спори. Колективний трудовий спір (конфлікт) виникає з моменту, коли уповноважений представницький орган найманих працівників, категорії найманих працівників, колективу працівників або профспілки одержав від власника чи уповноваженого ним орга­ну повідомлення про повну або часткову відмову у задоволенні колективних вимог і прийняв рішення про незгоду з рішенням власника або уповноваженого ним органу (представника) або коли строки розгляду вимог, передбачені законом закінчилися, а відповіді від власника не надійшло.

Студенти повинні знати види трудових спорів та їх класифікацію: по суб'єктах; по характеру спору; по виду спірного правовідношення; по порядку розгляду (підвідомчості).

По суб'єктах, в які виник спор, усі трудові спори діляться: на індивідуальні і колективні. По характеру спору всі трудові спори підрозділяються на два види: 1) спори про застосування норм трудового законодавства, встановлених їм, колективними або трудовими договорами, соціально-партнерськими угодами про права й обов'язки; 2)спори про встановлення нових або зміну існуючих соціально-економічних умов праці і побуту, не урегульованих законодавством.

По правовідносинах, із яких може виникнути спор, усі трудові спори діляться на:

1. спори з трудових правовідносин (їх абсолютна більшість);

2. спори з правовідносин по працевлаштуванню;

3. спори з правовідносин по нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства і правил охорони праці;

4. спори з правовідносин по підготовці кадрів і підвищенню кваліфікації на виробництві;

5. спори з правовідносин по відшкодуванню матеріального збитку працівником підприємства;

6. спори з правовідносин по відшкодуванню підприємством шкоди працівнику в зв'язку з ушкодженням його здоров'я на роботі або порушенням його права на працю;

7. спори з правовідносин профоргану з роботодавцем із питань праці, побуту, культури;

8. спори з правовідносин трудового колективу з роботодавцем.

За ознакою підвідомчості трудові спори розглядаються:

а) в загальному порядку;

б) в судовому порядку;

в) в особливому порядку.

Залежно від виду трудового спору та його характеру визначається порядок його вирішення. Для індивідуальних трудових спорів про застосування законодавства про працю передбачені два способи вирішення: 1) загальний порядок, коли спір спочатку розглядається в комісії по трудових спорах, а у разі незгоди працівника або власника з рішенням КТС – в судовому порядку; 2) безпосередньо в районному (міському) суді. Студент повинен засвоїти порядок організації комісії по трудових спорах, її компетенцію, порядок розгляду справ, винесення рішення і порядок його виконання.

Особлива увага повинна бути приділена судовому порядку розгляду індивідуальних трудових спорів, зокрема питанням: які спори розглядаються судом після їх вирішення в комісії, а які можуть розглядатись судом безпосередньо без звернення до комісії по трудових спорах, які спори про укладення трудових договорів можуть розглядатись районними (міськими) судами, строки звернення до суду і правові наслідки пропуску строків, порядок розгляду трудових спорів про поновлення на роботі, зміни формулювання причин звільнення, виплата заробітної плати за час вимушеного прогулу, порядок покладення матеріальної відповідальності на службових осіб за незаконні звільнення і переведення.

Студент повинен знати, що крім індивідуальних трудових спорів можуть виникати колективні трудові спори (конфлікти) з питань установлення на підприємствах, в установах, організаціях нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці , укладення і виконання колективних договорів та інших угод між власником або уповноваженим ним органом, з одного боку, і трудовим колективом чи професійною спілкою -з іншого. Для розгляду колективних трудових спорів створюються зовсім інші органи, існує певний порядок їх розгляду, відмінний від порядку розгляду індивідуальних трудових спорів, передбачено, як крайній засіб вирішення колективного трудового спору, проведення страйку, можливість визнання його у певних випадках незаконним. Студенти повинні знати порядок формування примирної комісії, трудового арбітражу, строки і порядок вирішення ними колективного трудового спору (конфлікту), правові наслідки незаконного страйку, порядок виконання рішень органів по розгляду трудових спорів.