Методичні вказівки

Тривалість праці працівника визначається його робочим часом. Студентам передусім потрібно звернути увагу на чітке і правильне визначення правового поняття робочого часу – це встановлений законодавством відрізок календарного часу, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, графіка роботи або умов трудового договору повинен знаходитися на підприємстві, в установі, організації і виконувати свої трудові обов'язки.

Студентам необхідно детально зупинитись на нормах і видах робочого часу. Норма робочого часу – це встановлена законом кількість годин робочого часу за певний календарний період – день, тиждень, місяць. Існує три види робочого часу: нормальний, скорочений і неповний. Вивчаючи види робочого дня і робочого тижня, студент по­винен уміти проводити розмежування між кожним із цих видів, знати основні підстави і випадки встановлення скороченого ро­бочого дня і його відмінність від неповного робочого дня, дати характеристику кожного виду робочого тижня і визначити, як в залежності від виду робочого тижня може встановлюватись три­валість робочого дня на підприємствах, в установах, організа­ціях.

Законодавством передбачається можли­вість встановлення різного режиму, до елементів якого відноситься структура робочого тижня, початок і кінець робочого дня, час і тривалість перерви, встановлення неповного робочого часу, а також графіки змінності, гнучкі графіки робіт, вахтовий метод робіт тривалість і правила чергування змін. На основі чинного законодавства не­обхідно дати правильну характеристику існуючим режимам робочого часу, звернувши увагу на коло осіб, відносно яких може встановлюватися режим, специфіку виробничих умов, що викликають необхідність застосування того чи ін­шого режиму.

Велике значення при використанні робочого часу мають види його обліку. Студент повинен засвоїти, що поряд із щоденним або щотижневим обліком допускається за погодженням з проф­спілковим органом запровадження підсумованого обліку робо­чого часу. Так, на державних підприємствах сільського госпо­дарства підсумований облік може встановлюватись на період усього календарного року. Але тривалість робочого часу за обліковий період не може перевищувати нормальної кількості ро­бочих годин.

Вивчаючи питання про надурочні роботи як роботи понад встановлену тривалість дня, слід виходити з того, що вони, як правило, не допускаються. Надурочні роботи можуть проводи­тись тільки у виняткових випадках, вичерпний перелік яких дається в ст. 62 КЗпП України. При цьому студент повинен зас­воїти порядок одержання дозволу на проведення надурочних робіт, граничні норми їх застосування і коло осіб, які не можуть залучатись до таких робіт.

Студент повинен також засвоїти порядок залучення робіт­ників і службовців до чергування, вміти розрізнити чергування від виконання працівником звичайної своєї роботи і від наду­рочних робіт, а також порядок компенсації за чергування.

При вивченні часу відпочинку, студент повинен засвоїти його поняття та види. Під часом відпочинку в трудовому праві розуміється такий відрізок часу, протягом якого працівник звільнений від виконання своїх трудових обов'язків і який він може використовувати за своїм розсудом. Слід мати на увазі, що перерви в роботі є важливим фактором при виборі трива­лості робочого дня і робочого тижня, а система перерв повинна відповідати характеру виконуваної роботи.

Тривалість щотижневого безперервного відпочинку повин­на бути не менше як сорок дві години, а кількість вихідних днів встановлюється залежно від виду робочого тижня. Студент по­винен засвоїти, що робота у вихідні дні забороняється. Залучен­ня окремих працівників допускається тільки з дозволу проф­спілкового комітету у виняткових випадках, вичерпний перелік яких дається в ст. 71 КЗпП України. Необхідно також знати випадки, коли допускається праця в святкові дні.

При вивченні питання про основні і додаткові відпустки слід засвоїти основні принципові положення законодавства про від­пустки. Відпустки надаються для відпочинку, тому заміна відпустки грошовою компенсацією може проводитись у випадку звільнен­ня працівника з роботи, або за бажанням працівника, при цьо­му тривалість наданої працівнику щорічної і додаткової відпус­тки не повинна бути меншою 24 календарних днів. Студент повинен засвоїти питання про соціальні відпустки: право на цей вид відпусток, їх тривалість та порядок надання. Поряд із щорічними черговими і додатковими відпустками на вимогу працівника можуть надаватись відпустки без збере­ження заробітної плати. Студент повинен чітко розмежовувати, коли надання відпусток без збереження заробітної плати є пра­вом власника або уповноваженого ним органу, а коли законом на власника або уповноважений ним орган покладається обо­в'язок при певних умовах на вимогу працівника надавати таку відпустку.

Студент повинен засвоїти також порядок надання відпус­ток, допустимі випадки їх перенесення, вміти обчислити трудо­вий стаж, що дає право на відпустку. При засвоєнні питань відпочинку працівників студенту не­обхідно звернути увагу на специфіку правового регулювання праці осіб, які поєднують навчання з продуктивною працею. Необхід­но знати види цих пільг і вміти розкрити їх зміст залежно від виду учбового закладу, від форми і періоду навчання.