Тема 1.5. Закони та закономірності управління підприємством

Поняття “закон” виражає зв’язок між предметними складовими, між предметом, між властивостями речей і між властивостями всередині речей.

Закони управління – це стійкі необхідні зв’язки явищ, що повторюються від епохи до епохи, які вивчає наука управління.

У науці відомі два види законів розвитку суспільства:

1. 1.   Закон функціонування соціально-економічних систем.

2. 2.   Закон розвитку соціально-економічних систем.

Взагалі соціально-економічні закони можна класифікувати на дві групи:

• –     узагальнюючі закони, що діють на деяких соціально-економічних системах (закон діалектики, закон кібернетики, закон єдності і боротьби протилежностей, закон переходу кількісних явищ в якісні);

• –     специфічні закони, які стосуються розвитку певної науки (закони фізики, хімії, соціології, філософії, математики, економіки і т.д.).

Закони управління виступають певним обмеженням у практичній діяльності керівників і до основних законів управління відносять:

1. Закон спеціалізації.

2. Закон інтеграції управління.

3. Закон оптимального поєднання централізації і децентралізації управління.

4. Закон демократизації управління.

5. Закон економії часу в управлінні.

Існує тісний діалектичний зв’язок категорії “закон” і “закономірність”, де категорія “закон” є первинною і передує категорії “закономірність”.

Проте врахування тільки законів недостатнє для ефективного управління і постійного його удосконалення. Тому, окрім об’єктивних законів, потрібно використовувати специфічні закономірності управління.

Закономірності управління – це об’єктивно існуючі, суттєві і повторювальні зв’язки явищ, що визначають поступовий розвиток підприємства чи будь-якої соціально-економічної системи.

Закономірності управління класифікують за такими ознаками:

–  за видами зв’язків: послідовні, зумовлюючі, обов’язкові;

–  за місцем виникнення: закономірності суб’єкта управління, закономірності об’єкта управління, закономірності системи управління в цілому;

– за формою руху: загальні, специфічні;

–  за суспільними формаціями (за періодом розвитку): загально-соціологічні, закономірності властиві певним соціально-економічним формаціям;

–  за галузями виробництва: міжгалузеві, галузеві, загальнодержавні;

–  за елементами системи управління: закономірності структури управління, закономірності методів управління.

Поряд із загальними закономірностями управління соціально-економічними формаціями на будь-яких підприємствах діють загальні і специфічні закономірності управління, що спираються на закони розвитку.

До основних загальних закономірностей управління, що використовуються на підприємстві, відносять:

1. 1.   Закономірність дотримання співвідносності, пропорційності динамічної рівноваги.

2. Єдність процесів формування, функціонування і розвитку системи управління на основі взаємодії її складових.

Література: 19, С. 65-74; 67, С. 22-26.

Тема 1.6. Цілі та принципи управління підприємствами різних форм власності

Розподіл цілей в системі управління – складна проблема. У теорії управління процес ранжування цілей відбувається за допомогою методу, який називається “деревом цілей”. Актуальність вивчення цього питання пояснюється тим, що на практиці вибір цілей дій має виключно важливе значення в діяльності керівника або органу управління, так як правильно сформульована мета означає успішне вирішення завдань.

Цілі передбачають завдання органів управління, а відповідно до них визначаються функції управління.

Принципи управління – це сукупність правил, норм поведінки, якими повинні керувати керівники і спеціалісти в практичній діяльності.

Кожному майбутньому спеціалісту необхідно вивчити й уміло користуватися такими основними принципами управління: принцип демократичного управління; принцип об’єктивності і конкретності; принцип ефективності і оптимальності; принцип стимулювання; принцип основної ланки; принцип єдиноначальності і колегіальності; принцип науковості; принцип плановості; принцип співвідношення територіального і галузевого управління.

Поряд з цим необхідно вивчити сучасні підходи до трактування і методики реалізації принципів управління. Вважається, що основні принципи менеджменту є універсальними і вони можуть застосовуватись на підприємствах різних форм власності.

Знання принципів управління дозволяє менеджерам уникнути стратегічних і тактичних помилок в процесі реалізації своїх функцій.

Огляд сучасної літератури дозволить ознайомитись з найбільш поширеними принципами менеджменту: принцип гнучкості; принцип відповідності завдань; принцип цілісності; принцип відповідності повноважень і відповідальності; скалярний принцип; принцип делегування; принцип Пітера; принцип лідерства; принцип прямого контролю тощо.

Важливо, вивчаючи закономірності і принципи управління, ознайомитися з досвідом їх реалізації в умовах ринкового господарювання.

Література: 10, С. 204-214; 15, С. 87; 27, С. 42; 67, С. 81-89.

[Вгору] [Вниз]