Література Основна

1. Волкотруб Г.Й. Стилістика ділової мови. – К., 2003.

2. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери. – К., 2001.

3. Грозовська Н. Конспект лекцій з курсу „Українська мова професійного спрямування”. – Запоріжжя, 2005.

4. Мацюк З., Станкевич Н. Українська мова професійного спілкування. – К., 2005.

5. Загнітко А.П, Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення. – Донецьк, 2004.

6. Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення. – Харків, 2001.

7. Коваль А.П. Культура ділового мовлення. – К., 1982.

8. Стасик М.В., Ткачук В.М., Стадніченко О.О. Українська мова професійного спрямування. – Запоріжжя, 2010.

9. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення. – К., 1997, 2003.

Додаткова

10. Ганич Д., Олійник І. Словник лінгвістичних термінів. – К., 1985.

11. Головач А.С. Зразки оформлення документів. – Донецьк, 1997.

12. Ділова українська мова: Навчальний посібник / За ред. О.Горбула. – К., 2000.

13. Закон „Про мови в Українській РСР”// Голос України. – 1989.

14. Зарицька І.М., Чикаліна І.О. Українське ділове мовлення. – Донецьк, 1997.

15. Как стать преуспевающим бизнесменом. Этика деловых взаимоотношений и культуры предпринимательства. – М., 1991.

16. Конституція України. – К., 1996. Коментар до Конституції України.

17. Марун М.Є. Українське ділове мовлення. – Умань, 1998.

18. Нелюба А. Теорія і практика ділової мови. – Харків, 1997.

19. Паламар Л.М., Кацавець Г.М. Мова ділових паперів. – К., 1997.

20. Плющ М.Я. Сучасна українська літературна мова. – К., 1994.

21. Потелло Н.Я. Українська мова і ділове українське мовлення. – К., 1998.

22. Український правопис. – К., 1996.

23. Шевчук С.В. Службове листування: Довідник. – К., 1999.

З А К О Н

Української радянської соціалістичної республіки Про мови в Українській рср

( Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1989, Додаток до N 45, ст.631 ) ( Вводиться в дію Постановою ВР N 8313-11 від 28.10.89, ВВР, 1989, Додаток до N 45, ст. 632 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 75/95-ВР від 28.02.95, ВВР, 1995, N 13, ст.85 N 594-IV від 06.03.2003, ВВР, 2003, N 24, ст.159 )

Українська РСР визнає життєдайність та суспільну цінність усіх національних мов і беззастережно гарантує своїм громадянам національно-культурні та мовні права, виходячи з того, що тільки вільний розвиток і рівноправність національних мов, висока мовна культура є основою духовного взаєморозуміння, культурного взаємозбагачення та зміцнення дружби народів.

Українська мова є одним з вирішальних чинників національної самобутності українського народу.

Українська РСР забезпечує українській мові статус державної з метою сприяння всебічному розвиткові духовних творчих сил українського народу, гарантування його суверенної національно-державної майбутності.

Виховувати у громадян, незалежно від їхньої національної належності, розуміння соціального призначення української мови як державної в Українській РСР, а російської мови як мови міжнаціонального спілкування народів Союзу РСР - обов'язок державних, партійних, громадських органів та засобів масової інформації республіки. Вибір мови міжособового спілкування громадян Української РСР є невід'ємним правом самих громадян.