2. Суб'єкти підприємницької діяльності та коло осіб, яким забороняється займатись підприємницькою діяльністю.

Важливе значення має визначення суб'єкта підприємни­цької діяльності.

З юридичного погляду, для характеристики суб'єкта підприємницької діяльності в Україні як суб'єкта господарю­вання найважливіший факт легітимації, тобто державного підтвердження законності його входження в підприємни­цьку сферу та заняття підприємницькою діяльністю, що за­свідчується фактом його державної реєстрації, а в окремих випадках також ліцензуванням і патентуванням певних видів діяльності.

Поняття суб'єкта господарського права обґрунтоване тео­рією господарського права, котра випливає з того, що суб'єк­тами господарського права є учасники господарських відносин.

Згідно зі ст. 2 ГК України, учасники відносин у сфері господарювання — це:

1) суб'єкти господарювання;

2) споживачі;

3) органи державної влади й органи місцевого самовря­дування, наділені господарською компетенцією;

4) громадяни, громадські й інші організації, які виступа­ють засновниками суб'єктів господарювання чи здійс­нюють щодо них організаційно-господарські повнова­ження на основі відносин власності.

Ст. 55 ГК України визначає, що суб'єктами господарю­вання визнаються учасники господарських відносини, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав і обов'яз­ків), мають відокремлене майно та несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб'єктами господарювання згідно, з ч. 2 ст. 55 ГК Украї­ни, є:

1) господарські організації — юридичні особи, створені згідно з ЦК України, державні, комунальні й інші підприємства, створені згідно з ГК України, а також інші юридичні особи, котрі здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці й особи без громадян­ства, які здійснюють господарську діяльність і зареє­стровані згідно зі законом як підприємці.

3) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи госпо­дарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності без створення юридичної особи (через які суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарсько­го відання, права оперативного управління).

Філія — це відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Отже, суб'єктами господарювання можуть бути громадяни та юридичні особи, які легітимно здійснюють господар­ську діяльність.

Правовий статус юридичної особи суттєво відрізняється від правового статусу громадянина - суб'єкта підприєм­ницької діяльності.

По-перше, юридичною особою є органі­зація, тобто колективне утворення, що характеризується організаційною єдністю. Організаційна єдність виявляєть­ся, насамперед, у визначеній установчими цілями юридич­ної особи внутрішній структурі, ієрархії, підлеглості орга­нів управління, що становлять цю структуру, а також чіт­кій регламентації відносин між усіма її складовими.

По-друге, юридична особа має відокремлене майно, осно­вою для формування якого є майно, що передається заснов­ником під час її створення. Тому юридична особа несе само­стійну майнову відповідальність за своїми зобов'язаннями, крім випадків, установлених законодавчими актами й уста­новчими документами юридичної особи — суб'єкта підприємництва.

Суб'єктами підприємницької діяльності можуть бути гро­мадяни, не обмежені законом у правоздатності або дієздат­ності.

У такий спосіб, підприємцями можуть бути особи, котрі досягли віку цивільного повноліття — 18 років, із яким за­кон пов'язує настання повної дієздатності (єдиним винят­ком є досягнення повної дієздатності до досягнення 18 років особами, які вступили у шлюб або одержали згоду батьків чи опікунів на підприємництво).

Чинним законодавством і, насамперед, Конституцією України (ч. 2 ст. 42) обмежується підприємницька діяльність депутатів, посадових і службових осіб органів державної вла­ди та органів місцевого самоврядування.

Не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій громадян:

- військовослужбовців, службових осіб органів проку­ратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного нотаріату, а також органів державної вла­ди й управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств;

- осіб, яким суд заборонив займатися певною діяльні­стю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду;

- осіб, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво й інші корисливі злочини, не можуть бути зареєстровані як підприємці, не можуть виступа­ти співзасновниками підприємницької організації, а також займати в підприємницьких товариствах та їх спілках (об'єднаннях) керівні посади і посади, по­в'язані з матеріальною відповідальністю.