Оголошення рішення та набуття ним законної сили.

Прийняте рішення оголошується суддею у судовому за­сіданні після закінчення розгляду справи.

За згодою сторін суддя може оголосити лише вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначається у протоколі судового засідання.

Рішення господарського суду набуває законної сили після закінчення десятиденного строку від дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набуває за­конної сили після закінчення десятиденного строку від дня підписання рішення.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляцій­ного подання рішення, якщо його не скасовано, набуває законної сили після розгляду справи апеляційною інстан­цією.

Якщо господарський спір не вирішується по суті (відкла­дення розгляду справи, зупинення, припинення проваджен­ня у справі, залишення позову без розгляду тощо), господар­ський суд виносить ухвалу.

Ухвала господарського суду має містити:

1. Найменування господарського суду, номер справи і да­ту винесення ухвали, найменування сторін, ціну позову, вимогу позивача, прізвища судді (суддів), пред­ставників сторін, прокурора, інших осіб, які брали участь у засіданні (зі зазначенням їх посад).

2. Стислий виклад суті спору або зміст питання, з якого виноситься ухвала.

3. Мотиви винесення ухвали з посиланням на законо­давство.

4. Висновок розгляду питання.

5. Вказівку на дії, що їх повинні вчинити сторони, інші підприємства, організації, державні й інші органи та їх посадові особи у терміни, визначені господарським судом.

Рішення й ухвали розсилаються сторонам, прокурору, котрий брав участь у судовому процесі, третім особам не пізніше п'яти днів після їх прийняття або вручаються їм під розписку.

Сторони у справі мають право подати апеляційну скар­гу, а прокурор — апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набуло законної сили.

Апеляційна скарга або подання подається через місцевий господарський суд, що розглянув справу.

Місцевий господарський суд у п'ятиденний строк надси­лає одержану апеляційну скаргу або подання разом зі спра­вою відповідному апеляційному господарському суду.

Сторони у справі мають право подати касаційну скаргу, а прокурор касаційне подання на рішення місцевого господарського суду, що набуло законної сили, та постанову апеляційного суду. Касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків.

3. Діяльність третейських судів в Україні.

Діяльність третейських судів регулюється Законом України "Про третейські суди" від 11 травня 2004р.

Згідно зі ст. 2 цього Закону, третейський суд — недержавний незалежний орган, який утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних ти (або) юридичних осіб у порядку, встановленому законом, для вирішення спорів, що виникають з цивільних та господарських правовідносин.

До третейського суду за угодою сторін може бути переда ний будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, окрім випадків, передбачених законом.

Завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів сторін третейського розгляду через всебічний розгляд і вирішення спорів згідно зі законом.

Право передання спору на розгляд третейського суду.

Юридичні та (або) фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, окрім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди. Спір може бути переданий на вирішен­ня третейського суду до прийняття компетентним судом рі­шення у спорі між тими ж сторонами, з того самого пред­мета і з тих самих підстав.

Третейські суди можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних і господарських правовідносин, за винятком:

- справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів;

- справ у спорах, які виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, по­в'язаних із задоволенням державних потреб;

- справ, пов'язаних із державною таємницею;

- справ у спорах, які виникають зі сімейних правовід­носин, окрім справ у спорах, виникають зі шлюбних контрактів (договорів);

- справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;

- справ, однією зі сторін в яких є орган державної вла­ди, орган місцевого самоврядування, державна устано­ва чи організація, казенне підприємство;

- інших справ, які згідно зі законом підлягають вирішен­ню суто судами загальної юрисдикції або Конституцій­ним Судом України;

- справ, коли хоча б одна зі сторін спору не є резидентом України (ст. 6).