1.2. Перешкоди слуханнюлекції

Перешкодою до слухання і сприйняття інформації може бути уперед­жене ставлення до предмета. Іноді студенти вважають, що певна на­вчальна дисципліна не має практичного значення для майбутньої про­фесійної діяльності. Така установка унеможливлює процес активного слухання, що призводить до неефективного використання навчального та особистого часу. Проте, незважаючи на суб'єктивну думку про необхідність тієї чи іншої навчальної дисципліни, варто враховувати, що навчальні плани і програми складаються з огляду на досвід і потреби фактичної діяльності. Нерідко в доцільності вивчення певного предмета можна переконатись лише з плином часу, при розв'язанні конкретних практичних завдань.

Іншою перешкодою може бути суб'єктивне негативне ставлення до особи викладача. Часом ми можемо не сприймати його зовнішній вигляд, манеру вдягатися, ходити або говорити. В такому випадку варто хоча б подумки поставити себе перед аудиторією й спробувати щось розповісти. А під час лекції доцільно абстрагуватись від особистості лектора і зосередитись тільки на тому, що він говорить.

Серед факторів, які за­важають слуханню, варто виділити і сторонні роз­мови. Нерідко буває, що сусід щось не дочув і пе­репитав, попросив ручку чи запитав котра година. Відповідаючи йому ми самі в цей момент пропу­стили частину із сказано­го і вже не розуміємо, про що йдеться далі.

Суттєвим фактором є і відстань до лектора. Чо­мусь вважається ознакою гарного тону сидіти на останніх партах і час­то студенти просто не наважуються пересісти ближче. Звичайно, якщо мати на меті почитати під партою захоплюючий детектив і уявляти себе в цей час супергероєм, то кращого місця не знайти. Але для того, щоб слухати і сприймати почуте — найкраще сидіти там, де можна не тільки чути кожне слово викладача, а й бачити його міміку. Це дозволяє вста­новити контакт очей і створює можливість сприймати лекцію не як монолог, а як діалог. При цьому значно покращується не тільки сприй­няття і розуміння почутої інформації, а й її запам'ятовування і усвідом­лення.

Іноді студент іде на лекцію з наміром, сидячи на останній парті, підго­туватись до контрольної роботи, важливого семінару або заліку з іншої дисципліни. Ні про яке слухання лекції в цьому випадку не може бути і мови. Більше того, викладач навіть заважає. Але ж колись і цю лекцію треба буде вивчити. І скоріш за все штудіюватись пропущений матері­ал буде на другій лекції, а матеріал другої — на третій і так аж до сесії, коли надія буде покладатись лише на довгу піч. В такому випадку лю­дина сама себе заганяє в глухий кут при великих затратах сил і часу навчання стає малоефективним.

Зворотній бік проблеми — недостатня кваліфікація лектора. На жаль, далеко не всі викладачі можуть читати лекцію достатньо емоційно і динамічно, щоб подолати нашу сонливість після напруженої роботи напередодні ввечері до пізньої ночі. В цьому випадку допоможе масаж кінчиків пальців, скронь та потиличної зони (ближче до шиї).

Той, хто слухає, практично завжди керується свідомою метою. Але при цьому процес слухання може підтримуватися за допомогою певних мотивів або відбуватися без них. Тобто процес слухання лекції спрямовує то довільна, то післядовільна увага. Довільна увага зумовлена метою діяльності, тими завданнями, які ставить перед собою людина, вона є наслідком свідомих зусиль людини, вияву її інтелекту та волі. Але у поряд з автоматизацією певних різновидів діяльності можливе виник­нення так званої післядовільної уваги. При цьому зберігається відповідної спрямованості діяльності до свідомо визначених цілей, але вже не вимагається спеціальних розумових зусиль. Така діяльність обмежується лише стомленістю та виснаженням ресурсів організму.

Таким чином, головним для того, щоб слухати і сприймати почуте, є вміння слухати, вміння зосередитись на тому, що говорить лектор.

Проте, незважаючи навіть на велике бажання засвоїти лекційний ма­теріал, нерідко не вдається це зробити через нерозуміння окремих положень, думок, термінів. Щоб уникнути цього, доцільно робити помітки і наприкінці лекції з'ясувати всі незрозумілі питання. Як правило, всі викладачі планують час для відповідей на питання, тому варто ним ско­ристатися.