- •6.030402 – «Правознавство»
- •Тема № 1. Конституційне право України як галузь національного права, наука і навчальна дисципліна
- •Поняття, предмет та метод Конституційного Права України
- •Система конституційного права України
- •Конституційне право як наука і навчальна дисципліна
- •Конституційно-правові відносини
- •Тема № 2. Конституція як Основний закон держави
- •Поняття, види та основі функції конституцій
- •Класифікація конституцій. Порядок прийняття, форма та структура конституцій
- •Структура Конституції України
- •Порядок внесення змін до Конституції України
- •Юридичні властивості Конституції України
- •Тема № 3. Загальні засади конституційного ладу України
- •Законодавство до теми.
- •Поняття та принципи конституційного ладу України
- •Невід'ємним елементом суверенної держави є державні символи.
- •Тема № 4. Правовий статус людини і громадянина в Україні.
- •Поняття та види конституційних прав, свобод та обов’язків людини і громадянина в Україні
- •Основні права громадян нерозривно пов'язані з їхніми обов'язками.
- •Гарантії здійснення прав і свобод громадян України
- •Поняття і принципи громадянства
- •Набуття громадянства України Належність до громадянства України
- •Припинення громадянства України
- •Органи, які вирішують питання, пов'язані з громадянством України
- •Тема № 5. Народовладдя в Україні та форми його здійснення.
- •Поняття та форми народовладдя
- •Поняття та види референдумів
- •Поняття та принципи виборчого права
- •Поняття та види виборів в Україні
- •Виборча система: поняття та види
- •Пропорційна система
- •Тема № 6. Виборчий процес в Україні.
- •Конституційно-правовий статус Центральної виборчої комісії
- •Тема № 7. Законодавча влада в Україні.
- •Конституційний склад і структура вру
- •Органи та посадові особи Верховної Ради України
- •Функції, повноваження та основні форми діяльності вру
- •Порядок роботи Верховної Ради України
- •Законодавчий процес: поняття та стадії
- •Конституційний статус народного депутата України. Форми діяльності та повноваження народного депутата України
- •Тема № 8. Конституційно-правовий статус Президента України.
- •Статус Президента України за Конституцією України
- •Повноваження Президента України
- •Основи національної безпеки та оборони України
- •Тема № 9. Конституційно-правовий статус Кабінету Міністрів України та інших органів виконавчої влади
- •Кабінет Міністрів України: структура, порядок формування, повноваження, акти, порядок роботи
- •Тема № 10. Правовий статус прокуратури
- •Поняття, система, структура та основні функції прокуратури України
- •Система і структура прокуратури
- •Функції і повноваження прокуратури
- •Акти органів прокуратури
- •Судова влада в Україні: поняття, завдання, функції
- •Статус Вищої ради юстиції
- •Тема № 12. Конституційний Суд – єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні
- •Склад та порядок формування ксу
- •Порядок формування Конституційного Суду і його склад
- •Завдання, функції та повноваження ксу
- •Форми звернення до ксу
- •Тема № 13. Територіальний устрій України
- •Поняття, система та принципи адміністративно-територіального устрою України
- •Конституційно-правовий статус арк
- •Тема № 14. Місцеве самоврядування в Україні
- •Поняття, основні принципи й система місцевого самоврядування в Україні
- •Сільська, селищна, міська рада
- •Виконком сільської, селищної, міської ради
- •Органи самоорганізації населення
- •Повноваження місцевого самоврядування в Україні
- •Повноваження виконкомів
- •Повноваження сільського, селищного, міського голови
- •Конституційні гарантії місцевого самоврядування в Україні
- •Методичне видання Конспект лекцій студентам заочної форми навчання щодо вивчення дисципліни “Конституційне право України”
- •49000, М. Дніпропетровськ, вул. Набережна Леніна, 18
Класифікація конституцій. Порядок прийняття, форма та структура конституцій
Класифікація конституцій:
-
за часом дії: тимчасові та постійні;
-
за державним режимом: демократичні; авторитарні; тоталітарні;
-
за формою правління: монархічні; республіканські;
-
за формою територіального устрою: конституції федеративних держав; конституції унітарних держав;
-
за формою вираження: писані та неписані;
-
за способом прийняття: народні та даровані (октроїрувані);
-
за порядком змін, внесення поправок і доповнень: жорсткі, гнучкі та змішані.
Форма конституції – це спосіб вираження і організації конституційних норм та інститутів. Розрізняють конституції у вигляді моноконституційного акту (кодифіковані конституції) і у вигляді багатьох актів, що у сукупності складають конституцію (некодифіковані конституції). Моноконституційними актами були радянські конституції, нинішні конституції Німеччини, Іспанії, Мексики. Конституції у вигляді кількох конституційних актів існують в Швеції (3 акти - Форми правління 1974 р., Акт про престолоспадкування 1810 р., Акт про свободу друку 1974 р.). Конституція Великої Британії, наприклад, є класичним прикладом конституції змішаного типу: парламентські закони, судові рішення-прецеденти, доктринальні тлумачення, статути, конституційні угоди, які містять так звані конвенційні норми.
Структура конституції - це послідовність розташування погоджених між собою складових частин конституції. Елементи конституції:
-
преамбула, тобто дескриптивна (описова) частина (де описуються цілі та завдання конституції, історичні шляхи її становлення й розвитку, проголошення конституційних ідеалів тощо);
-
основна частина;
-
заключні, перехідні та додаткові положення.
Структура Конституції України
Розділ 1. Загальна частина.
Розділ 2. Права, свободи та обов’язки людини і громадянина.
Розділ 3. Вибори. Референдум.
Розділ 4. Верховна Рада України.
Розділ 5. Президент України.
Розділ 6. КМУ. Інші органи виконавчої влади.
Розділ 7. Прокуратура.
Розділ 8. Правосуддя.
Розділ 9. Територіальний устрій України.
Розділ 10. Автономна Республіка Крим.
Розділ 11. Місцеве самоврядування.
Розділ 12. Конституційний суд України.
Розділ 13. Внесення змін до КУ.
Розділ 14. Прикінцеві положення.
Розділ 15. Перехідні положення.
Порядок внесення змін до Конституції України
Розділ ХШ Конституції регламентує порядок внесення змін до Конституції України. Головним його призначенням є забезпечення стабільності конституційного устрою, що передбачає таке: Конституція може бути змінена лише в особливому, закріпленому нею порядку, який відрізняється від внесення змін до поточного законодавства.
Отже, ст. 154 цього розділу визначено коло суб'єктів конституційної ініціативи, яким надається можливість ставити питання про зміну положень Конституції України. До них і відносять Президента України і не менш як 1/З народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України. Конституційна ініціатива вказаних суб'єктів про внесення змін до Конституції України оформляється у вигляді законопроекту. Законопроект має бути поданим відповідно до Регламенту Верховної Ради України в письмовій формі.
У подальшому Конституція України встановлює, що законопроект про внесення змін до Конституції України поперед має схвалити більшість конституційного складу Верховної Ради України. Із цього гурту виключаються депутати, повноваження яких припинено в установленому законом порядку, а також депутати, які вибули зі складу Верховної Ради України з будь-якої причини на момент схвалення. Після попереднього схвалення законопроект про внесення змін до Конституції України вважається прийнятим, якщо на наступній черговій сесії Верховної Ради України за нього проголосувало не менш як 2/3 від конституційного складу Верховної Ради України.
Усе вищесказане стосується розділів 2, 4-12, 14-15.
Після внесення до Верховної Ради України законопроекту про зміни норм щойно згаданих розділів процес їх розгляду і прийняття можна умовно поділити на два етапи. На першому обговорюється і схвалюється законопроект більшістю народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради, що є лише попереднім актом, а на другому вже схвалений законопроект на наступній черговій сесії може бути прийнятим, якщо за нього проголосує не менш як 2/3 від конституційного складу Верховної Ради України. Чергові сесії Верховної Ради України відбуваються двічі на рік.
У цьому загальному порядку внесення змін до Конституції України є винятки. Вони стосуються можливості внесення змін до розділів: І — «Загальні Засади», III — «Вибори. Референдум» і XIII — «Внесення змін до Конституції України».
По-перше, суб'єктами конституційної ініціативи щодо подання до Верховної Ради України законопроектів про внесення змін до цих розділів є Президент України або не менш як 2/3 від конституційного складу Верховної Ради України.
По-друге, законопроект про внесення змін у ці розділи Конституції України подається до Верховної Ради України і приймається не менш як 2/3 від її конституційного складу.
І, по-третє, він затверджується всеукраїнським референдумом, що призначається Президентом України, і тільки після цього набирає чинності. Тобто Конституція України встановлює ще складніший порядок для внесення змін у ті розділи, які являють собою її фундаментальну основу, а це, своєю чергою, має запобігти будь-яким спробам змінити її сутність.
Конституція України встановлює також, що повторне подання законопроекту про внесення змін до розділів І, III, XIII того самого питання можливе лише до Верховної Ради України наступного скликання.
Тобто Конституція забороняє повторне подання законопроекту про внесення змін до розділів І, III, XIII цієї Конституції з того самого питання на розгляд Верховної Ради України того самого скликання. Конституція України проголосила, що її не можна змінити, якщо зміни передбачають:
1) скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина. Це положення породжено тим, що в сучасних державах права і свободи людини і громадянина є непорушними і недоторканними, а тому якщо законопроект, що змінює Конституцію, передбачає скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина, Верховна Рада зобов'язана його відхилити, а Конституцію залишити незмінною;
2) ліквідацію незалежності України. Остання проголошена ст. 1 Конституції, де сказано, що Україна є суверенною, незалежною, демократичною, соціальною та правовою державою;
3) порушення територіальної цілісності України, що, своєю чергою, суперечить ст. 2 Конституції, за якою територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Конституція України не може бути змінена також в умовах воєнного або надзвичайного стану. Конституція встановлює, що законопроект про внесення змін до Конституції України, який розглядався Верховною Радою України і стосовно якого так і не було прийнято закону, може бути поданий до Верховної Ради України повторно, але не раніше ніж через рік од дня винесення рішення щодо цього законопроекту. Тобто Конституція забороняє повторне подання до Верховної Ради того самого законопроекту про внесення змін до неї, якщо Верховна Рада його вже розглядала і відхилила, раніше ніж через рік од дня ухвалення рішення щодо цього законопроекту.
Конституцією України також передбачено, що Верховна Рада протягом усього строку своїх повноважень не може двічі змінювати ті самі положення Конституції України. Тобто протягом п’яти років роботи Верховної Рада можлива лише одноразова зміна тієї чи тієї статті Конституції, окремого її положення.
Усі законопроекти про внесення змін до Конституції, України розглядаються Верховною Радою України за наявності висновку Конституційного Суду України. Останній повинен сформулювати вмотивований висновок щодо відповідності законопроекту вимогам 13 розділу КУ. Висновок Конституційного Суду щодо конституційності законопроекту є важливою-юридичною гарантією проти можливості порушення Основного Закону. Без нього Верховна Рада України не може прийняти законопроект до свого розгляду.