- •Із загально-екологічної практики
- •1.1. Ділянка поблизу річки Жидувки та старого русла річки Стир
- •1.2. Ділянка поблизу села Гаразджа
- •1.3. Ділянка річки Сапалаївки та Теремнівських ставків у межах міста Луцька
- •1.4.Ділянка в районі зрошувальних каналів річки Сапалаївка
- •1.5.Ділянка поблизу витоків річки Сапалаївка та територія поблизу села Струмівка
- •1.6.Ділянка річки Стир між селами Рованці та Боратин
- •2.1.2.1. Зсуви.
- •2.2. Підземні води
- •3.1.Особливості грунтового покриву досліджуваних ділянок
- •3.2.Опис рослинності на досліджуваних ділянках
- •Розділ 4. Екологічна оцінка кліматично - гідрологічних факторів
- •4.1.2. Атмосферна циркуляція і вітровий режим.
- •4.1.3. Температурний режим.
- •4.1.4. Режим зволоження.
- •4.2. Спостереження за погодою
- •4.3. Гідрологічна характеристика водойм
- •Висновки
4.2. Спостереження за погодою
Для вивчення погоди треба вести спостереження за всіма її елементами: тиском повітря, температурою, вологістю, хмарністю, напрямом вітру і його силою. Вони проводяться на метеорологічних станціях, які є в містах, у великих селищах, високо в горах, в Арктиці і навіть на морях, де судна ведуть спостереження за погодою, а результати передають по радіо на материк. Для вивчення погоди вся метеорологічна мережа здійснює спостереження в певні години за місцевим часом. Результати спостережень передаються до бюро прогнозів — установ, які завбачують погоду на даній місцевості.
Тиск повітря вимірюється на метеорологічних станціях ртутним барометром. Якщо тиск повітря знижується, то це значить, що настає погіршення погоди.
Метеорологічні станції ведуть регулярні спостереження за температурою повітря за допомогою термометра, встановленого в тіні (в метеорологічній будці). У будці встановлено три термометри: ртутний, спиртовий і термометр, який показує найвищу температуру за час між спостереженнями.
Найпростіший прилад для вимірювання вологості — волосяний гігрометр. Він складається з рамки, на якій натягнуто обезжирену людську волосину. Один кінець волосини закріплений на рамці, а другий перекинутий вниз через блок. З блоком зв'язана стрілка, яка рухається по шкалі. При збільшенні вологості клітинки волосини розбухають, волосина довшає, що зразу ж передається стрілкою на шкалу, де показується в процентах вологість повітря. При зменшенні вологості волосина стає сухішою і вкорочується.
Напрям і сила вітру визначається за флюгером. На стовпі флюгера закріплені металеві прути, які показують сторони горизонту. У верхній частині флюгера є дуга із штифтиками і рамка, на якій гойдається металева дощечка., — це простий прилад для визначення сили вітру. За штифтиками відлічують силу вітру.
Найточнішим приладом для вимірювання швидкості вітру є
анемометр обертання,. За його приймач править хрестовина з чотирма півкулями, зверненими опуклістю в один бік. Хрестовина зв'язана вертикальною віссю. Під дією вітру вся система легко обертається в один бік. Кінець осі, що заходить усередину механізму, зв'язаний з цілою системою зубчастих коліс. З трьома з них зв'язані стрілки циферблата.
При спостереженні за хмарністю метеоролог визначає на око кількість та форму хмар. Висота хмар визначається за допомогою кулі-пілота. Це невелика гумова куля, яка наповнена воднем. За кулею стежать у кутомірний прилад — теодоліт. Залежно від часу польоту кулі-пілота визначається висота хмари. Опади вимірюють опадоміром.:
Для безперервних записів спостережень за погодою використовуються прилади-самописці. Це — барограф (самописець тиску повітря), термограф (самописець температури повітря), гігрограф (самописець вологості повітря).. Вони здійснюють безперервний запис погоди на стрічці.
Ми за час практичних занять використовували барограф, гігрограф, термограф для визначення тижневих і добових коливань тиску, вологості температури повітря відповідно. Для вимірювання значень температури повітря, поверхні і повщі грунтовоо покриву, водного середовища ми користувались спиртовими і ртутними термометрами.