73.Закон України “Про банки і банківську діяльність” (вiд 07.12.2000).

Поточна редакцiя вiд 25.05.2011 чинний ( Увага! Остання подiя - Редакція вiдбудеться 16.06.2011 на пiдставi ЗУ Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків )

Визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

Метою цього Закону є правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника.

Регулює відносини, що виникають під час заснування, реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації банків.

Закон дає визначення таким поняттям, як:

Банк - юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Також дається визначення таких понять, як банківський кредит, банківська ліцензія, банківські рахунки, вклад (депозит), ділова репутація та багато інших, що пов’язані з банками та банківською діяльністю.

ЗУ складається із 7 розділів:

• Загальні положення;

• Створення, державна реєстрація, ліцензування діяльності та реорганізація банків;

• Капітал, управління, вимоги до діяльності банків;

• Регулювання банківської діяльності. Банківський нагляд;

• Тимчасова адміністрація та ліквідація банків;

• Оскарження рішень НБУ;

• Прикінцеві положення.

74.Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» (вiд 05.04.2001).

Остання редакцiя вiд 08.03.2011

Цей Закон визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, а також встановлює відповідальність суб'єктів переказу.

Закон дає такі визначення понять:

Платіжна система - платіжна організація, члени платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу коштів. Проведення переказу коштів є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система.

Переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Крім цього, у законі розкриваються такі поняття, як банківський автомат самообслуговування, документ на переказ, кліринг, неплатоспроможність, платіжна картка, платіжне доручення, платіжний термінал та багато інших.

Законом конкретизуються Форми та види розрахунків, що застосовуються при проведенні переказу, вказуються Суб'єкти переказу коштів, встановлюється Порядок відкриття банками рахунків своїм клієнтам, Строки проведення переказу, Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні та інше.

Загалом закон складається із 9 розділів, якими деталізуються платіжні системи та інструменти, ініціювання переказу, виконання міжбанківських переказів, відповідальність при здійсненні переказу коштів, контроль за діяльністю платіжних систем та проведенням переказу.