33.Місцеві бюджети:види, склад доходів і видатків.

Определение понятия местных бюджетов содержится в ст.2 БК. К местным бюджетам принадлежат бюджет АРК, областные, рай. бюджеты, бюджеты органов в городах и бюджеты местн. самоуправления. Они могут состоять из общего и специального фондов, распределение на которые определяется ЗУ о гос. бюджете Укр. В состав затрат общего фонда местного бюджета входит резервный фонд, средства из которого выделяются на основании решения местных гос. администраций, исп. органами М.С.

Все поступления, определенные БК и другими бюджетными законами, подлежат включению в соотв. бюджеты.

Состав доходов, которые закрепляются за местными бюджетами и бюджетами М.С., группируются в двух частях: доходы, кот. учитываются при определении межбюджетных трансфертов, и доходы, кот. не учитываются. На базе этих поступлений и формируются основания финансирования делегированных и властных полномочий.

Согл. ЗУ «О местном самоуправлении» доходы местных бюджетов формируются за счет собственных, определенных законом источников и закрепленных в установленном з-ном порядке общегосударственных налогов, сборов и других платежей.

В БК определен исчерпывающий перечень налогов и сборов, кот. закрепляются за бюджетами М.С.

Затраты местных бюджетов согл. БК делятся на 2 части:

• затраты, связанные с исполнением делегированных полномочий органов исп. власти;

• затраты, связанные с исполнением властных полномочий М.С., которые направляются на реализацию полномочий местных органов и учитываются при определении межбюджетных трансфертов.

Затраты местных бюджетов включают бюджетные предназначения, установленные решением о местном бюджете на определенные цели. В затратной части местных бюджетов отдельно предусматриваются затраты поточного бюджета (направляются на финансирование учреждений и заведений, которые содержаться за счет бюджетных ассигнований, и не принадлежат к бюджету развития) и затраты бюджета развития (направляются на реализацию программ соц.-эконом. развития соотв. тер-рии).

34.Сутність та методи бюджетного регулювання.

Бюджетне регулювання відображає процеси політичного та національного значення, що вирішують загальнодержавні завдання стосовно забезпечення економічного зростання, розвитку продуктивних сил, піднесення рівня добробуту населення, усунення розбіжностей у рівнях розвитку певних територій, фінансового забезпечення місцевого самоврядування, вирішення національних проблем тощо. Усе це надає бюджетному регулюванню виняткове значення та особливе місце у складі міжбюджетних відносин.

У процесі бюджетного регулювання вирішується багато завдань, серед яких основними є: досягнення відповідності між видатками та доходами всіх бюджетів, тобто їхнє збалансування; створення зацікавленості органів місцевого самоврядування у повній мобілізації доходів на своїй території; забезпечення самостійності у використанні додатково одержаних коштів в процесі виконання місцевих бюджетів; перерозподіл бюджетних ресурсів між "багатими" й "бідними", у фінансовому розумінні, територіями; здійснення фінансового вирівнювання.

Вибір методів бюджетного регулювання залежить від того, яким чином розмежовані доходи між рівнями бюджетної системи у відповідності із поділом повноважень між державною виконавчою владою і місцевим самоврядуванням. У бюджетній практиці України використовуються такі методи бюджетного регулювання:

- метод відсоткових відрахувань від загальнодержавних по-датків та доходів, які надходять на території місцевого бюджету;

- надання фінансової допомоги бюджетам у визначеній сумі (бюджетні трансферти);

Метод відсоткових відрахувань передбачає надходження в місцеві бюджети частини загальнодержавних податків і доходів, що справлюяються на даній території. Залежно від розміру над-ходжень до місцевого бюджету в відсотковому відношенні (пов-ний чи частковий), загальнодержавні доходи (податки, збори) можна розділити на закріплені і регульовані.

Бюджетний кодекс визначає міжбюджетні трансферти як кошти, що безоплатно й безповоротно передаються з одного бю

джету в інший. Діючим законодавством передбачено викорис-тання таких видів міжбюджетних трансфертів:

- дотації вирівнювання;

- субвенції;

- кошти, що передаються з одного бюджету в інший;

- інші дотації.

Практика бюджетного регулювання свідчить про переваги методу відсоткових відраху-вань, які полягають ось у чому:

- збалансування місцевих бюджетів проводиться із застосу-ванням гнучких доходних джерел, тобто здійснюється ефективно;

- досягається зацікавленість місцевих фінансових органів у повній мобілізації не тільки власних доходних джерел, але і зага-льнодержавних податків, оскільки певну частку можна одержати лише за умови їх повного надходження;

- місцеві фінансові органи несуть відповідальність за своє-часне і повне надходження загальнодержавних податків і доходів.