- •1.Характеристика основних форм методичної роботи в школі.Самоосвіта і виховання вчителя. Основні форми методичної роботи в школі
- •2. Характеристика методів організації навчально-пізнавальної діяльності
- •3.Диференційований підхід у навчанні.Врахування індивідуальних особливостей учнів.
- •4. Структура процесу учіння.
- •5.Домашня робота учнів.Шляхи попередження перевантаженя учнів домошніми завданнями.
- •6.Закономірності та принципи навчаня
- •7. Практикуми і семінари, їх місце в загальній системі навчальної роботи.
- •8. Урок – основна форма організації навчання. Вимоги до сучасного уроку.
- •Елементи уроку
- •Основні вимоги до уроку
- •Форми роботи на уроці
- •11.Основи програмованого навчання
- •14.Характеристика методів контролю і самоконтролю
- •15.Навчання з використанням комп ютерів
- •16.Заг.Поняття про методи виховання
- •17.Цілісний педагогічний процес, його структура та хар-ка
- •18. Поняття про педагогічний досвід. Форми і методи узагальнення і впровадження передового досвіду у шкульну практику.
- •19. Факультативи, методика їх проведення.
- •20. Поняття про прооцес.Двосторонній хар-ер,рушійні сили
- •22.Контроль ,його роль у керівництві і управлінні навчальною діяльністю учнів.Ф-ціі ,зміст,види контролю
- •23. Навчальні екскурсії, їх види, призначення, методика проведення.
- •24. Попередження і подолання неуспішності школярів
- •25.Самовиховання учнів. Хар-ка самовихованняу різні вікові періоди розвитку особистості.
- •26. Осносні принципи управління народною освітою.
- •27. Типи уроків і їх характеристика.
- •Взаємозв'язок типу і структури уроку
- •Нестандартні уроки
- •29. Виховання свідомої дисципліни і культури поведінки учнів
- •30. Самостійна робота учнів
- •31.Розробка в педагогіці цілей виховання
- •32. Предмет и задания педагогики. Основные категории педагогики.
- •33. Етична культура вчителя.
- •34.Завдання ,змісті методи естетичного виховання
- •35. Керівництво навчально-виховною роботою в школі. Функції директора і його заступників.
- •Управлінська діяльність адміністрації школи
- •Органи громадського самоврядування
- •36.Етапи розвитку колективу.Шкільний колектив як єднання педагогічного і учнівського коллективу.
- •37. Характеристика принципів виховання, їх єдність взаємозвя’зок.
- •39.Обїединён с 58
- •40. Формування особистості в колективі. Ознаки і структура колективу
- •42. Суть і структура самоуправління в школі...
- •44. Зміст і форми позакласної та позашкільної роботи
- •45. Виховання та його роль у всебічному розвитку особистості – см. Вопрос № 58
- •46. Наукові знання як основа наукового світогляду.
- •47. Завдання, зміст і методи трудового виховання.Його роль у всебічному розвитку особистості.
- •48. Спільна виховна робота школи, сімї, громадськості.
- •49.Методи виховання.Умови ефективного застосування методів виховання
- •Методи формування свідомості особистості
- •Дискусійні методи
- •Переконання, навіювання, метод прикладу
- •Методи організації діяльності, спілкування та формування досвіду суспільної поведінки
- •Педагогічна вимога — педагогічний вплив на свідомість учнів з метою спонукати їх до позитивної діяльності або гальмування негативних дій і вчинків.
- •Методи вправ і привчання
- •Метод прогнозування
- •Створення виховуючих ситуацій
- •Методи стимулювання діяльності й поведінки
- •Змагання
- •Заохочення
- •Методи самовиховання
- •Саморегуляція
- •51. Загальна характеристика методів науково-педагогічного дослідження
- •52.Планування роботи в школі:перспективне ,річне,поточне
- •53.Фактори ,що впливають на розвиток особистості
- •54. Завдання, зміст і форми роботи класного керівника.
- •Функції класного керівника
- •Напрями і форми роботи класного керівника
- •Робота класного керівника з вивчення учнів
- •55. Види і стилі навчання
- •56.Завдання ,зміст формифізичного вихованяяучнів у заг.Осв.Школі
- •57.Завдання шляхи способи морального виховання
- •58. Виховання як провідний фактор розвитку особистості
- •60.Система форми и методи профориентационной работі в школе.
7. Практикуми і семінари, їх місце в загальній системі навчальної роботи.
Семінарські заняття — обговорення класним колективом підготовлених учнями доповідей, рефератів, повідомлень, головних питань з основного розділу (чи кількох розділів).
Семінари сприяють формуванню вміння самостійно засвоювати знання, аналізувати, синтезувати, абстрагувати, конкретизувати, узагальнювати, розвивають увагу, мислення, інтерес до навчального предмета. Проводять їх здебільшого у старших класах. У них беруть участь всі учні класу. Семінари складаються з двох взаємопозв'язаних ланок — самостійного вивчення учнями матеріалу та обговорення результатів їх самостійної пізнавальної діяльності.
Учитель заздалегідь визначає тему, мету і завдання семінару, формулює основні та додаткові питання, розподіляє завдання між учнями з урахуванням їх індивідуальних можливостей, добирає літературу, проводить групові й індивідуальні консультації, перевіряє конспекти. Результати самостійної роботи учні подають у вигляді плану чи тез виступу, конспекту основних джерел, доповіді чи реферату. Обговорення відбувається у формі розгорнутої бесіди (переважно евристичної), повідомлення, коментованого читання першоджерел чи доповідей.
Заняття розпочинається вступним словом учителя, в якому він нагадує завдання семінару, порядок його проведення, рекомендує, на що необхідно звертати увагу, що слід записати в робочий зошит.
Семінарські заняття поділяють на підготовчі (просемінарські), власне семінарські заняття (9—11 клас), міжпредметні семінари-конференції.
Просемінарське заняття є перехідною формою організації пізнавальної діяльності учнів: від уроку, через практичні й лабораторні заняття, в структурі яких є окремі компоненти семінарської роботи, до власне семінарів. За навчальною метою їх поділяють на семінари-повторення та систематизації знань, умінь і навичок; семінари вивчення нового матеріалу; комбіновані (змішані) семінари. Кожна з цих груп поділяється на семінари-бесіди, семінари-обговорення, комбіновані семінари. Перша група просемінарських занять за структурою, способом проведення мало чим відрізняються від звичайних уроків, наступні більш наближені до семінарів.
Власне семінарські заняття проводять у IX—X класах. За дидактичною метою виділяють: семінари вивчення нового матеріалу, семінари узагальненого повторення, комбіновані; за способом проведення: розгорнуті бесіди, коментоване читання, доповіді та повідомлення, вирішення завдань, комбіновані семінари.
Методична особливість семінару-розгорнутої бесіди полягає в тому, що його тему поділяють на невеликі за обсягом, органічно пов'язані між собою, питання, вирішення одного з яких веде до вирішення наступного. Бесіда починається з постановки питання. Після закінчення виступу доповідача учаснику ставлять додаткові питання, за необхідності учитель надає можливість бажаючим доповнити відповідь товариша. Завдяки цьому бесіда з одним учнем поступово переходить у бесіду з усім класом.
Семінар-доповідь покликаний розкрити певну проблему у вигляді тез та аргументів. Перед його проведенням учитель визначає опонентів, рекомендує учням літературу за темою, допомагає скласти план і тези виступу. Доповідач послідовно викладає свої думки, аргументує їх фактами, ілюструє прикладами. Схожі за змістом на семінар-доповідь семінарські заняття, на яких обговорюються реферати і творчі письмові роботи учнів. Учитель організовує взаєморецензування письмових робіт, знайомиться з роботами і рецензіями на них, відбирає найбільш вдалі роботи для обговорення на занятті.
Головне завдання коментованого читання — навчити учнів глибоко розуміти, аналізувати і правильно тлумачити текст. Учитель на конкретних прикладах демонструє учням, як правильно коментувати, уникаючи помилок.
Семінар-вирішення завдань проводять після засвоєння учнями матеріалу з певної теми чи розділу. Учитель заздалегідь дає учням декілька завдань (з неповними чи зайвими даними) для самостійного вирішення, список необхідної літератури. На семінарі учні аналізують правильні та неправильні, вдалі й невдалі рішення.
Семінар-диспут є проміжним видом між семінаром-розгорнутою бесідою та семінаром-доповіддю. Нова інформація засвоюється в процесі обговорення протилежних поглядів. На консультації учитель дає питання, в яких повинні бути явні чи приховані протиріччя. Це спонукає учнів думати, сперечатися, обстоювати власну точку зору. Учитель спрямовує думки учнів за допомогою питань, доброзичливих реплік, конкретних зауважень, логічних міркувань, переконує у правильності чи помилковості їх суджень.
Міжпредметний семінар є найскладнішим типом шкільного семінару, головне завдання якого — забезпечити усвідомлення учнями міжпредметних зв'язків, систематизувати знання, вміння, навички, підбити підсумки роботи. Відрізняється від звичайних семінарських занять масштабністю проблем, запропонованих для обговорення, узагальненням та систематизацією навчального матеріалу з різних предметів. Міжпредметний семінар проводить учитель предмета, питання якого є стрижневими у проблематиці заняття.
Практикум — форма навчального процесу, за якою учні самостійно виконують практичні та лабораторні роботи, застосовуючи знання, навички й уміння.
Проводять їх із предметів фізико-математичного і природничо-біологічного циклів після вивчення великих розділів курсу.
Під час практикуму узагальнюють і систематизують теоретичні знання, дбаючи про їх практичне застосування, оволодіння елементами дослідницької діяльності.
Проведенню практикуму передують уроки-повторення, узагальнення та систематизації матеріалу. На практикум відводять 10—15 год. навчального часу протягом 2—3 тижнів (наприкінці півріччя або року). Для зручності їх проведення учнів поділяють на групи. На початку практикуму викладач проводить інструктивне заняття, потім повідомляє тему, мету і завдання, актуалізує опорні знання, навички і вміння учнів. Добір необхідного обладнання і матеріалів, складання плану роботи відбувається теж під керівництвом учителя. Учні самостійно виконують завдання, роблячи певні розрахунки й обчислення, креслення, проводячи спостереження, розв'язуючи геометричні задачі тощо. Практикум завершується обговоренням і теоретичним обґрунтуванням одержаних результатів.