33.Класифікація юридичних фактів

По вольовій ознаці юридичні факти поділяються на події і дії.

Події — юридичні факти, настання яких не залежить від вольової поведінки осіб. Це явища стихійного характеру (наприклад, землетрус, повінь), які у цивільному законодавстві набувають значення непереборної сили: смерть особи тощо.

Так, непереборна сила — один з юридичних фактів, які зупиняють перебіг строку позовної давності.

Дії (бездіяльність) — юридичні факти, зв'язані з волею осіб.

Скажімо, відмова повіреного від доручення призводить до припинення прав і обов'язків за договором доручення.

Залежно від того, чи відповідають цивільно-правовим нормам дії, вони поділяються на правомірні й неправомірні (протиправні).

Правомірними є дії, які відповідають вимогам законодавства. Це угоди, юридичні вчинки, адміністративні акти, дії, які створюють об'єктивний результат.

Неправомірними є дії, які вчиняються з порушенням вимог законодавства.

34.Поняття та види правочинів

Правочином - є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Кожен договір є правочином, але не кожен правочин є договором!

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Одностороннім є такий правочин, якщо для його виникнення достатньо волевиявлення однієї сторони. (заповіт є одностороннім правочином, тому що для його складання і оформлення необхідно волевиявлення тільки заповідача).

Односторонні правочини є безоплатними.

Двосторонній правочин — для його виникнення необхідні зустрічні волевиявлення двох сторін. (договір купівлі-продажу, оренди, дарування).

Для виникнення багатостороннього правочину необхідно волевиявлення трьох і більше сторін. (укладення договору про спільну діяльність між трьома або більше особами).

Консенсуальний правочин – це угода яка вважається укладеною з моменту досягнення згоди сторін за всіма істотними ознаками. (купівля-продаж).

Реальний правочин – це угода яка вважається укладеною з моменту вчинення фактичних дій, коли є згода сторін.(договір позики).

Оплатний правочин – це угода в якій для однієї сторони відповідає обов’язок іншої сторони вчинити зустрічну дію. (договір купівлі-продажу).

Безплатний правочин – це коли одна сторона зобов’язана вчинити дії, а інша має право вимагати виконання цих дій без вчинення зустрічних власних дій. (договір дарування).

Каузальними - є правочини в яких визначається мета їх укладення. (купівля-продаж).

Абстрактні – це угоди що містять вказівку на підставу і мету їх укладення, при цьому мають належну юридичну силу. Абстрактним правочином є видача векселя.

Строковим - є правочин, в якому визначено момент його вступу в дію, момент припинення, момент виникнення у сторін прав і обов’язків тощо.

У безстрокових правочинах - не визначається ні момент вступу їх в дію, ні момент припинення. Такий правочин припиняється та вступає в силу на вимогу однієї із сторін.

(договір оренди, укладений на невизначений строк).

Легітарні - правочинищо мають основою приписи закону.

Волюнтарні – правочини що не передбачені законом, але укладаються особами у результаті їхнього вільного волевиявлення.

Алеаторні – правочини, які пов’язані з особливим ризиком для обох осіб.(договір страхування)

Фідуціарні правочини – це такі правочини які містять довірчий характер тобто засновані на довірі однієї сторони іншій. (договір доручення та довіреність).