5.Адміністративно-територіальний устрій України.

Адміністративно-територіальний устрій — це поділ території держави на систему територіальних одиниць різного рівня, відповідно до яких утворюються місцеві органи державної влади і управління.

Адміністративно Україна поділяється на 24 області, 2 міста, що мають спеціальний статус, і 1 автономну республіку.

Сучасна система областей та районів України сформована з 1932 року, коли були утворені перші 7 областей замість існуючої до того адміністративної системи з 40 окру́г та 406 районів і 29 938 населених пунктів.

6.Населення України.

Станом на 1 лютого 2011 року чисельність населення України становила 45760,1 тис. мешканців. З початку року чисельність населення скоротилась на 18,5 тис. осіб (-4,7 на 1000).

За січень 2011 року народилось 41.1 тис. дітей, померло 61.0 тис. осіб. Природне скорочення склало 19.9 тис.чол.

Міграційний приріст за цей період склав +1.5 тис. осіб.

На 1 лютого 2011 року міське населення складає 31432.6 тис.(68.6%), сільське 14327.5 (31.4%).[1]

За кількістю населення Україна займає 5-е місце в Європі (після Німеччини, Італії, Великої Британії, Франції) та 21-е місце у світі. На її частку припадає 7,3% населення Європи й 1% населення Землі.

Як і більшість європейських країн, Україна має високу густоту населення – 80 чол./кв. км. Найнижчий показник щільності в Чернігівській області (39 чол./кв. км), найвищий – у Донецькій області (183 чол./кв. км). У східних областях цей показник вищий за середній (90 чол./кв. км).

Україна переважно урбаністична країна, зі значним перевищенням міського населення над сільським – 32 млн. 754 тис. городян, або 67,2% проти 15 млн. 883 тис., або 32,8% сільських жителів. У країні збільшується кількість міст, зараз їх нараховується 454, з них 37 – з кількістю населення від 100 до 500 тис. Дев'ять міст мають більше півмільйона жителів, а в п'ятьох кількість населення перевищує 1 млн. чол. У Києві, столиці України, проживає понад 2,6 млн. жителів.

7.Політико- та економіко-географічне положення України.

Економіко-географічне положення (ЕГП) — це положення певного економіко-географічного об’єкта щодо інших об’єктів, які мають для нього господарське значення (транспортних шляхів, державних кордонів, населених пунктів, джерел сировини та енергії). Увів це поняття в науку М. М. Баранський.

Площа України не змінювалася з 1954 року, а з 1991 p., після проголошення її незалежності, відбулося уточнення на місцевості державного кордону України із країнами СНД (Росією, Молдовою, Білоруссю).

8.Загальна характеристика народного господарства України.

Україна – індустріально-аграрна держава Східної Європи. Її народне господарство (економіка) – це сукупність територіально взаємозв'язаних галузей матеріального виробництва і невиробничої сфери.

Матеріальне виробництво – це заводи, фабрики, шахти, ферми, колективні господарства тощо. До невиробничої сфери належать школи, лікарні, театри, спорткомплекси і т. ін. До виробничої сфери крім промисловості і сільського господарства належать транспорт і зв'язок.

Галузева структура господарства – це склад, співвідношення і зв'язки між окремими галузями країни (поділ її господарства на окремі галузі).

Територіальна структура господарства – це склад і співвідношення виробництв, особливості їх розміщення в різних частинах країни і зв'язки між ними.

України є промисловість. Вона складається з окремих галузей: паливна промисловість, електротранспортна, чорна і кольорова металургія, хімічна промисловість, лісовиробничий комплекс та ін.